Обіцянка — обітниця

В одній із телепередач на Київському регіональному каналі довелося почути: "Будівельники виконали свою обітницю і новий будинок здали вчасно". Різонуло вухо недоречно вжите в цьому реченні слово обітниця. Очевидно, автори інформаційного повідомлення не відчули різниці між значеннями українських слів обітниця та обіцянка. А вона настільки суттєва, що визначає межі їх стилістичного вживання.

Навіть на перший погляд неважко визначити, що обидва іменники пов'язані з дієсловом обіцяти. СУМ фіксує такі його значення: "1. Зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином. // Запевняти кого-небудь, що він одержить, матиме щось. 2. Подавати надії на що-небудь; провіщати що-небудь". Відповідно обіцянка — це "добровільно дане зобов'язання зробити що-небудь". Із таким значенням слово є стилістично нейтральним і побутує як в усній, так і в писемній мові.

Коли ж ідеться про урочисту обіцянку, зобов'язання, клятву, вживаємо експресивно наснаженіше слово обітниця.

Обітниця має вужче лексичне значення і яскраве стилістичне забарвлення урочистості, піднесеності. У силу цього воно може вживатися лише у відповідних контекстах і має значно обмеженіше коло лексичної сполучуваності. Нормативними є, скажімо, вислови обітниця мовчання, обітниця безшлюбності, обітниця прощі, тоді як слово обіцянка у них було б недоречне.

Ще виразнішу стилістичну маркованість слова обітниця послідовно простежуємо у текстах релігійного та дидактичного спрямування: "Тоді й укорінився намір висвятитися у ченці: дати обітницю безшлюб'я" (з газ.); "Звільнення від низьких проявів

досягається покаянням, сповіддю й підтриманням високих установок, які забезпечуються прийняттям обітниць" (з журн.).

Цей яскравий стилістичний колорит використовують і майстри українського художнього слова.

Отже, вагаючись, яке ж із двох слів — обіцянка чи обітниця — краще вибрати, зважмо, який стилістичний відтінок .буде доречним — нейтральний чи урочисто забарвлений.

Обраховувати — обчислювати — лічити — підраховувати

Основне значення цих синонімів зводиться до визначення кількості, обсягу, вартості й т. ін. чого-небудь. Воно усталилося і в мовній практиці слововживання: "... гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з математичною докладністю обрахували маєток обох братів" (І. Франко); "Марта йшла засніженими вулицями, щурячись від морозу в демісезоні з пристібнутим хутровим коміром, і швидко лічила в голові: половина лютого, березень, половина квітня — разом два місяці, а там весна, весна" (В. Підмогильний); "Огляньмось назад. Оцінімо пройдений шлях. Відзначимо перемоги, але ще пильніше підрахуємо поразки і збитки" (О. Бердник).

Слово обчислювати більш характерне для наукового і публі­цистичного стилів: "Щоб швидко обчислювати потрібні дані, використовують електронні обчислювальні машини" (з журн.). Не фіксує його Словник Б. Грінченка, проте поодинокі фіксації з кінця XIX ст. все ж є: "Професор орієнтувався у списку своїх учеників [учнів] та обчислював, кого кілько разів питав" (О. Маковей).

Отже, коли йдеться про встановлення кількості чого-небудь, то всі ці слова є рівнозначними: обраховувати збитки, обчислювати збитки, облічувати збитки, підраховувати збитки, обраховувати кількість населення, обчислювати кількість населення, облічувати кількість населення, підраховувати кількість населення, обраховувати прибуток, облічувати прибуток, підраховувати прибуток. Проте у них різні сфери вживання. Більш нейтральний характер мають синоніми обраховувати, обчислювати, підраховувати, і тому ними послуговуються науковий і офіційно-діловий стилі, де позначають діяльність — певні підрахунки, розрахунки, зокрема, точний бухгалтерський облік. Вони певною мірою є математичними термінами. Слова обраховувати, обчислювати вносять у зміст речення значення великого обсягу дії: "Бухгалтерії необхідно обрахувати можливі збитки нерентабельного заводу"(з газ.).

Більш прозоре і нейтральне значення у дієслова підрахувати: "Усі банки зобов'язані підрахувати прибуток за рік і подати дані в податкову інспекцію" (з журн.). Похідні дієслова відлічити притаманніші художньому стилеві й часто входять в образні вислови. Пор.: "Лічу в неволі дні і ночі, і лік забуваю" (Т. Шевченко); "Пройшли літа, минулися — я їх не лічила" (П. Чубинський); "Один перелічує шибки на вікні, а друга лічить піщинки на долівці" (Г. Квітка-Основ'яненко). Дієслово лічити бере участь у творенні багатьох фразеологізмів: "Копійка любить, щоб її лічили", "Курчат восени лічать".

Поширеність висловів із такими дієсловами інколи визна­чається не словниками, як ми звикли, а мовною практикою, лексичною сполучуваністю у різних стилях мови. Так, сьогодення показує, що у свідомості пересічного мовця математичний термін обраховувати (визначати кількість чого-небудь) має інше значення, а саме: "неправильно підраховувати, недодаючи чого-небудь комусь, як правило, грошей": "На новорічному бенкеті у ресторані "Гайок" молодий офіціант Г. Швидкий сам-один обрахував двох докторів і трьох кандидатів математичних наук" (А. Крижанівський); "Скільки разів нас обраховують у магазині і на ринку? Мабуть, без цього не минає день. Та ми вже й не звертаємо уваги, бо де ж її стільки візьмеш?" (з газ.). Основне ж його значення відходить на другий план і трапляється рідко. Кожне слово із синонімічного ряду має своє місце у словнику і свою сполучуваність у тексті.

Завдання 44. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.