Ввічливість

Справжня — не тільки формальна — ввічливість — це ласкавість серця, це уважність до ближнього, що походить із доброзичливості, із глибокого почуття людської солідарності, що засвідчує певний духовий розвиток людини, бо, як зазначає німецький філософ Кайзерлінг, "людина не може бути досконалою внутрішньо, якщо зовнішньо поводиться недосконало..."

Вдача — психічна риса людини, її здатності й нахили, з якими вона народжується на світ Божий: "Таку вже йому вдачу Бог дав!" Нема людини, яка б не мала якоїсь вдачі — веселої чи сумної, ла­гідної чи сварливої, завзятої чи поганої, залежно від того, котра з тих природних прикмет у людині переважає.

Але, щоб бути дійсно людиною, гідною цього слова, не вистачає мати вдачу, треба мати ще й характер, який треба в собі виплекати впертою працею над тими прикметами, що їх нам Бог дав. Багато людей над тим не думає, і проходять вони свій життєвий шлях безхарактерними людьми, себто людьми без виробленої особистості, без твердих моральних принципів, віддані напризволяще своїх вроджених, неопанованих інстинктів. Вислів "Таку вже йому Бог вдачу дав!"нікого виправдати не може, бо, як засвідчує притча про таланти, Бог не на те дає, щоб той Божий дар залишився без ужитку, а на те, щоб його розвивати та вдосконалювати... (Є. Онацький).

Завдання 9. Прочитайте текст. Коротко викладіть своє розуміння моральної людини в журналістиці та політиці.

На що спирається мораль?

Кожен знає: закон спирається на силу влади, на примус. А от на що спирається мораль? Мораль усього суспільства й мораль кожного з нас? Зроду-віку мораль трималася й тримається, як любили говорити давні, на "трьох китах".

Перший кит — це традиції й звичаї, що склалися в кожного народу. Засвоюємо ми їх змалку. Матуся й татко пояснюють дитинчаті: "так заведено", "так чинять усі", "так прийнято здавна".

Другий кит — авторитет громадської думки. Одні вчинки своїх громадян суспільство схвалює, інші — засуджує. Цим воно регулює й спрямовує поведінку кожного з нас. Як багато важать такі поняття, як честь, добре ім'я! Тепер це називається суспільним визнанням, а колись виражалося прислів'ям "Що люди скажуть?"

Третій кит — найпідступніший. Річ у тім, що моральна поведінка є цілком добровільною! Змусити когось бути чесним та порядним неможливо. Про мораль високу доводиться говорити лише за умови, що основою поведінки людини є совість. Мораль грунтується на свідомості кожного з нас!

Отже, мораль має три точки опори. Це засвідчує історія. Це закарбовано в перлинах народної мудрості. "Сумління — найкращий порадник" — так стверджує прислів'я. Іншим прислів'ям характеризують людину аморальну: "Ні стиду, ні совісті!" А третє прислів'я додає: "Хто честі не має, того й дрючком не проймеш!" (з журн.).

Завдання 10. З'ясуйте, чому емпатію вважають професійною рисою журналіста.

Феномен емпатїї

Феномен емпатії тісно пов'язаний з емоційно-пізнавальними та психологічними якостями особистості й виявляється насамперед у спілкуванні. У процесі спілкування виокремлюють найголовніші функції: комунікативну, інтерактивну та перцептивну.

Комунікативна функція забезпечує обмін інформацією індивідуально чи через засоби масової інформації без обмежень у часі та просторі. Обмін інформацією передбачає й певний вплив на людей, їх поведінку, характер діяльності, суспшьну свідомість, тобто реалізовується функція впливу, або інтерактивна функція.

Проблема ефективності впливу ЗМІ на аудиторію є однією з провідних у сучасній теорії масової комунікації. Під цим поняттям найчастіше розуміють зміну поведінки, уявлень, думок читача, слухача чи телеглядача, які зумовлені дією ЗМІ. У відкритих суспільствах ЗМІ впливають насамперед об'єктивністю подання новин та ініціюванням дискусій.

Отже, особистість журналіста та його роль у ЗМІ є надто вагомими у здійсненні наступної функції спілкування — перцептивної (функції сприйняття). Людина сприймає почуте через образ самого журналіста, його інтелектуально-психологічні якості, внутрішній світ, ставлення до подій. Перцептивна функція в сучасній комунікації передбачає здатність журналіста сприймати світ очима інших, розуміти його, як інші, аналізувати факти з їхніх позицій, висловлювати свої оцінки й надавати можливість проаналізувати подану інформацію. Отже, мова йде про одну з найголовніших граней журналістської творчості — емпатичну — здатність розуміти думки, почуття й потреби людей, чутливо заглиблюватись у суть події, явища тощо, глибоко відчувати стан іншої особи чи групи людей, сприймати й розуміти їхні вчинки.

Слово "емпатія" дослівно означає глибоке, сильне, чутливе відчуття, співпереживання. Іншомовний префікс "em" означає спрямований (скерований) у середину.

У працях дослідників подано такі дефініції емпатії: 1) здатність відчувати потреби інших; 2) глибоко чутливе сприйняття події, природи, мистецтва; 3) відчуття стану іншої особи чи групи; 4) співпереживання.

Вивченням емпатичних здібностей досі займалися дослідники соціальної психології та психотерапії. Сьогодні феномен емпатії розглядають як важливий чинник професіоналізму журналіста (М. Яцимірська).

Завдання 11. Прочитайте текст. З'ясуйте, чи впливають вищі почуття на творчість журналіста.