Тема. Наукові теорії про походження

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЇЇ СТАНОВИЩЕ СЕРЕД ІНШИХ

СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ

Порівняльне індоєвропейське мовознавство, його найвидатніші представники.

Національна школа дослідників походження української мови, значення їх праць для формування мовної свідомості та розвитку культури.

Геноцид — етноцид — лінгвоцид. Основні форми лінгвоциду в Україні та в інших державах.

Поняття рідної та державної мови. Конституція України про державну мову та мови національних меншин.

ТЕМА. КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ В

ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Культура мови. Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Типи мовлення.

Поняття норми. Структурно-мовні типи норм. Літературна норма, її головні ознаки.

Літературна мова. Національна мова. Народнорозмовна мова. Орфоепічна правильність мовлення. Граматична правильність мовлення. Багатство й різноманітність мовлення.

Українська мовна територія. Мовна свідомість. Мовний етикет. Мовна особистість.

Національно-культурна специфіка мовної поведінки. Предмет і завдання етнопсихолінгвістики.

Мовна культура в науковому та навчальному спілкуванні.

Основні проблеми культури мови в засобах масової інформації.

Мистецтво мовлення в масовій комунікації.

Сучасні енциклопедії, словники, довідники, їх значення в удосконаленні культури мови журналістів.

Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Тема. Звуковий склад української мови

Мовні звуки, їх характеристика: частота, амплітуда, тривалість і спектр коливання. Звуки мови за тривалістю в часі.

З в у к як фізичне та психофізичне явище. Характеристика звуків мови з психофізичного погляду (висота, сила (інтенсивність), тембр).

Вербально виражені тембральні характеристики звуків.

Мовний апарат людини (дихальний апарат і органи артикуляції). Активні й пасивні мовні органи. Механізм мовлення.

Артикуляційна база. Типові й нетипові артикуляційні5ази. Артикуляція голосних звуків. Артикуляція ненаголошених голосних. Артикуляція приголосних звуків. Асиміляція приголосних звуків. Асиміляція за дзвінкістю. Асиміляція за місцем і способом творення.

Класифікація звуків:

1) за співвідношенням тону й шуму: голосні й приголосні;

2) за участю голосу: сонорні (голос переважає над шумом); дзвінкі (шум переважає над голосом); глухі (голос відсутній, є шум);

3) за участю мовних органів:

а) губ: лабіалізовані й нелабіалізовані;

б) носового резонатора: носові й неносові;

в) язика (за місцем і способом творення, за м'якістю й твердістю — положенням середньої частини спинки язика).

Просодичні засоби української мови:

Висота тону і сила звучання.

Темп. Наголос. Пауза. Ритмічна організація звукового потоку. Інтонація.

Фонологія як розділ мовознавства, що вивчає найменші, неподільні елементи мови — фонеми, їх функції, комбінаторику.

Поняття фонеми. Функції фонеми:

конститутивна (фонема виступає засобом творення складніших мовних утворень — морфем, слів);

ідентифікаційна (завдяки фонемам розпізнають слово у звуковому потоці);

дистинктивна (фонеми виступають засобом розрізнювання одиниць мови — морфем, слів);

делімітативна (розмежувальна, пов'язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем /пограничні сигнали/);

кульмінативна (забезпечує цілісність та виділеність слова, що досягається завдяки наголосу й сингармонізмові) .

Позиційні чергування фонем: у//в, Ній, іУ/нульова фонема.

Історичні чергування фонем.