Тема 2. Методи визначення та гігієнічна оцінка ультрафіолетової та інфрачервоної складових сонячного спектра, використання їх з лікувальною та профілактичною метою

Актуальність теми:

Ультрафіолетове випромінювання (УФ) зумовлює як корисний так і негативний вплив на здоров’я людей. Розрізняють біогенні (D-вітаміноутворювальна або антирахітична дія, еритемна або загальностимулюча дія, пігментоутворювальна дія) та абіогенні (бактерицидна, фотоофтальмологічна, алергенна, канцерогенна дія) ефекти спричинені ультрафіолетовим випромінюванням. УФ- випромінювання є дієвим засобом знезаражування питної води, медичного інструментарію та санації повітря у лікувально-профілактичних та аптечних закладах. Для попередження надлишкового впливу ультрафіолетового випромінювання та профілактики ультрафіолетової недостатності здійснюється його регламентування й гігієнічна оцінка.

Навчальні цілі:

Знати механізм впливу ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання на організм людини Засвоїти методи дослідження ультрафіолетового випромінювання. Вміти проводити гігієнічну оцінку інтенсивності ультрафіолетового випромінювання та застосувати його для санації повітря в аптечних приміщеннях.

Базові знання, вміння та навики:

Знати роль ультрафіолетового випромінювання у синтезі вітаміну D (біохімія), основи терморегуляції організму (нормальна фізіологія), складові сонячного спектру (фізика).

Зміст теми:

Гігієнічне значення ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання. Методи дослідження та оцінки ультрафіолетового випромінювання. Біогенний та абіогенний вплив УФ-випромінювання. Гігієнічні регламенти та їх використання в профілактиці ультрафіолетової недостатності та контролі за переопроміненням ультрафіолетом, використання УФ для санації повітря та для профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, а також внутріашньоаптечих інфікувань.

Рекомендована література:

Основна:

1. Мізюк М.І. Гігієна / М.І. Мізюк. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 110-116.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За. ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 2001. – С. 74-84, 256-258, 292-293.

3. Гігієна та екологія. Підручник. / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 34-50.

3. Большаков А.М. Общая гигиена /А.М. Большаков, И.М. Новикова – М.: Медицина, 1985. – С. 24-29, 97-98, 250-253.

Додаткова:

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995.- С. 193 –197, 207-239.

2. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р.Д. Габович– К.: Здоров'я, 1999.- С. 97 - 106.

3. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р.Д. Габович. - К.: Здоров'я, 2004. – С.98 - 106, 445-446.

4. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / за ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 2001.– С. 74-84.

Матеріали для самоконтролю і контролю домашньої самопідготовки студентів до практичного заняття

(підготовчий етап заняття – 15%)

Контрольні питання:

1. Діапазон довжини хвиль ультрафіолетової та інфрачервоної частини сонячного спектра біля земної поверхні та їхній біологічний вплив на організм людини.

2. Етіологія, патогенез і клініка та сонячного удару.

3. Терапевтичний вплив інфрачервоного випромінювання.

4. Принцип біологічного та поняття про фотохімічний і фотоелектричний методи дослідження ультрафіолетового випромінювання.

5. Поняття про біодозу, профілактичну і оптимальну дозу ультрафіолетового опромінювання.

6. Визначення індивідуальної величини біодози від штучного джерела за допомогою біодозиметра Горбачова.

7. Вплив ультрафіолетової недостатності на організм, умови її виникнення та профілактика.

8. Застосування геліопрофілактики і штучного ультрафіолетового опромінення для профілактики захворювань.

9. Використання ультрафіолетового випромінювання для санації повітря з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, внутрішньоаптечних інфікувань та розкладу лікарських засобів мікроорганізмами.

10. Негативні (абіогенні) наслідки надмірного впливу ультрафіолетового випромінювання та їх профілактика.

Контрольні тести:

1. Біодоза ультрафіолетового опромінення - це:

а) одиниця виміру УФ-радіації, що викликає еритему; б) найменша доза УФ випромінювання, що викликає еритему через 8 - 20 год після опромінення; в) мінімальна добова профілактична антирахітична доза; г) доза, що викликає опромінення через 5 - 10 хв після опромінення; д) доза, що викликає еритему упродовж 1 год після опромінення.

2. Діапазон ультрафіолетової складової сонячного спектра, що сягає земної поверхні становить:

а) 400 - 700 нм; б) 2 - 400 нм; в) 290 - 400 нм; г) 760 - 1500 нм; д) 760 - 3000 нм.

3.Ультрафіолетові промені зони В викликають:

а) слабкий загальностимулювальний ефект; б) сильний загальностимулювальний ефект; в) антирахітичний ефект; г) пігментоутворювальний ефект; д) тепловий ефект; е) онкогенний ефект.

4. Ультрафіолетові промені зони А викликають:

а) слабкий загальностимулювальний ефект; б) виражений загальностимулювальий  ефект; в) антирахітичний ефект;

г) пігментоутворювальний ефект; д) тепловий ефект; е) онкогенний ефект.

5. Ультрафіолетові промені зони С переважно викликають:

а) сильний бактерицидний ефект; б) тепловий ефект; в) пігментоутворювальний ефект; г) загальностимулювальний ефект.

6. Мінімальна добова профілактична доза ультрафіолетового випромінювання становить: а) 1/16 біодози; а) 1/8 біодози; б) 1/2 - 1/4 біодози; в) 1/6 - 1/7 біодози; г) 1,0 біодозу; д)  2 біодози.

7. Оптимальна фізіологічна доза ультрафіолетового випромінювання становить: а) 1/16 біодози; а) 1/8 біодози; б) 1/2 - 1/4 біодози; в) 1/6 - 1/7 біодози; г) 1,0 біодозу; д)  2 біодози.

8.Яка довжина хвилі ультрафіолетового випромінювання є найефективнішою для інактивації мікроорганізмів (нм)?

а) 350-400; б) 300-350; в) 250-270; г) 200-250; д) 100-150.

9. Ступінь ефективності санації повітря УФ-променями має бути:

а) не більше 80 %; б) не менше 70 %; в) не менше 80 %; г) не більше 50 %; д) не менше 60 %.

10. У скільки разів має зменшитись кількість мікроорганізмів в 1 м³після ультрафіолетового випромінювання?

а) не більше як у 3 рази; б) не менше як у 5 разів; в) не менше як у 10 разів; г) не більше як у 5 разів; д) не більше як у 10 разів.

11. Як можна знизити шкідливий вплив опосередкованого УФ-випромінювання на присутніх у приміщенні?

а) зменшенням потужності УФ-випромінювання; б) зменшенням часу опромінення; в) зменшенням відбивальної поверхні стін; г) обладнанням витяжної вентиляції; д) забезпеченням оптимальних мікрокліматичних параметрів.

Контрольні задачі

Задача. Медсестра фізіотерапевтичного кабінету працює з апаратурою, що випромінює ультрафіолетовий, та інфрачервоний спектр, засобами індивідуального захисту не користується. Від певного часу вона має скарги на біль та відчуття “піску” в очах, відчуває зоровий дискомфорт при яскравому світлі. При об’єктивному огляді медсестри окулістом виявлено гіперемію та набряк кон’юнктиви очей. Який фактор викликав зазначені симтоми?