Тема 16. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину План

Вступ.

1. Загальна характеристика факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

2. Види та поняття факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

3. Кримінально-правове значення факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

Висновки.

Література

1. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву.  М., 1961.

2. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления.  М., 1960.

3. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность.  Харьков, 1982.

4. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления.  Ростов-на-Дону, 1977.

При написанні курсової роботи за вказаною темою рекомендується дати визначення об’єктивної сторони злочину, назвати її обов’язкові та факультативні ознаки. При цьому необхідно вказати критерії такого поділу, звернути увагу на поділ злочинів на формальні та матеріальні. У плані загальної характеристики факультативних ознак об’єктивної сторони злочину слід визначити принципи застосування кримінального закону, його чинність у просторі та в часі.

Безпосередня характеристика місця, часу та обставин вчинення злочину потребує наведення наукового визначення вказаних ознак об’єктивної сторони злочину, для чого необхідно скористатися 2-3 науковими монографіями за темою. Характеризуючи місце вчинення злочину необхідно відмітити, що наука кримінального права виділяє одиничні злочини складні, серед яких такі, що тривають. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на те, що один злочин може вчинюватись у різних місцях, однак, при цьому множинність злочинів не утворюється. Для детальної характеристики часу вчинення злочину необхідно стисло охарактеризувати порядок вступу кримінальних законів у законну силу, що пов’язати із часом вчинення злочину. В плані характеристики часу вчинення злочину також необхідно відмітити виділення стадій вчинення злочину і вказати на момент, коли злочин вважається розпочатим та закінченим.

Характеризуючи спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину необхідно звернутись до наукових монографій, в яких містяться загальні визначення цих ознак. В плані аналізу способу вчинення злочину бажано вказати його різновиди, а також розкрити зміст кожного із них.

Аналіз кримінально-правового значення факультативних ознак об’єктивної сторони злочину полягає у відмежуванні ознак, що є конструктивними у складі злочину від тих, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Для цього необхідно проаналізувати залежність злочинної дії від певного способу її вчинення чи неможливість її вчинення без використання певних знарядь. Крім того, слід вказати, що певні дії вважаються (стають) злочинними лише за певних обставин чи у визначений час. Необхідно навести приклади.

Тема 17. Осудність та неосудність за кримінальним правом України

План

Вступ.

1. Поняття осудності та неосудності та їх кримінально-правове значення.

2. Характеристика медичного критерію неосудності.

3. Характеристика юридичного критерію неосудності.

4. Проблема обмеженої (зменшеної) осудності, її співвідношення з осудністю.

5. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але до встановлення вироку захворіли на психічну хворобу.

Висновки.

Література

1. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., Госюридиздат, 1958.

2. Лазарев А. Н. Субъект преступления.  М., 1981.

3. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве.  Владивосток, 1983.

4. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии / Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1987.

5. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк).  Харьков, 1992.

6. Ломако В. А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. – Харків: Українська юридична академія, 1993.

7. Куц В.Н. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1996. – Вип. 1. – С. 17-23.

8. Мірошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче закріплення // Право України. - 1997. - № 7. – С. 23-24, 29.

9. Первомайский В.Б. Невменяемость.  Киев, 2000.

10. Павлов В. Г. Субъект преступления и уголовная ответственность.  СПб.: Издательство «Лань», 2000.

Висвітлюючи питання про поняття осудності та неосудності необхідно вказати, які визначення осудності та неосудності пропонуються вченими, яке співвідношення цих понять. Потрібно відмітити, що осудність є обов’язковою ознакою такого елементу складу злочину, як суб’єкт злочину. Разом з тим, визначення поняття осудності та неосудності, у стислому вигляді, містяться в ст. 19 діючого КК України і мають своє вираження в можливості або неможливості особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідно звернутися до поняття особи в соціально-біологічному аспекті. Зупинитися на проблемі свободи волевиявлення особи, вивчити та проаналізувати точки зору щодо даної проблеми таких авторів, як Б.С. Волков, О.І. Санталов, І.Д. Шаргородський, І.С. Лєйкіна, Г.В. Мальцева, П.С. Дагель, Б.С. Маньковський, О.О. Піонтковський, І.А. Кудрявцева, Г.В. Назаренко. Деякі автори визнають спірним чи є питання про осудність та неосудність кримінально-правовим або медико-психологічним. Слід висловити свою суб’єктивну думку щодо цієї проблеми та обґрунтувати її. Завершуючи перше питання теми, доцільно показати значення осудності та неосудності як передумов встановлення вини та кримінальної відповідальності особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки складу злочину, вказати співвідношення цих понять.

Під час аналізу медичного критерію неосудності важливо мати на увазі, що він являє собою узагальнений перелік всіх можливих хворобливих розладів психіки людини, які можуть вплинути на свідомість та волю людини і виступати потенційною причиною неосудності. Далі необхідно дати розгорнуту характеристику кожної ознаки медичного критерію неосудності: хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства, іншого хворобливого стану психіки.

Висвітлюючи питання про юридичний (психологічний) критерій неосудності, необхідно враховувати, що він поєднує в собі три ознаки: інтелектуальну, вольову та емоційну. Щодо емоційної ознаки – вона не закріплена у законі, треба вказати чому. Потрібно детально і послідовно охарактеризувати кожну з цих ознак. При цьому потрібно зупинитися на тому, що розуміється під нездатністю особи усвідомлювати свої дії і в яких випадках правомірно говорити про те, що особа не могла керувати своїми вчинками. Детальніше необхідно зупинитися на питанні, чому в понятті неосудності інтелектуальна і вольова ознаки юридичного критерію розділені сполучником «або», навести приклади визнання особи неосудною саме за наявністю вольової ознаки юридичного критерію (клептомани, піромани, дромомани і т.ін.). Наприкінці, потрібно вказати на співвідношення юридичного та медичного критеріїв для визнання особи неосудною.

Питання про проблему обмеженої осудності в кримінальному праві, необхідно розкрити, посилаючись на ст. 20 КК України. Ця проблема виникає лише в тому випадку, коли серед притягнутих до кримінальної відповідальності трапляються особи з психічними розладами, які не виключають осудності. В теорії кримінального права це питання далеко не нове, суперечки щодо існування обмеженої або «зменшеної» осудності виникло задовго до закріплення положення про «обмежену осудність» у КК України 2001 року. У Кримінальних кодексах деяких закордонних країн це питання було вирішено доволі давно. На основі аналізу рекомендованої літератури потрібно показати, що існують як прихильники так і противники «обмеженої осудності», необхідно вказати якими критеріями, на ваш погляд, вона повинна характеризуватися.

Під час відповіді на заключне питання теми необхідно дати аналіз ч.3 ст.19 КК України. Необхідно вказати відмінності в правовому положенні особи, що визнана неосудною згідно ч.2 ст.19 КК України та особи, що захворіла на психічну хворобу вже після вчинення злочину, але до постановлення вироку (ч. 3 ст. 19 КК України).