Тема 21. Вчинення злочину з непрямим умислом.

План

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення.

2. Характеристика інтелектуального моменту непрямого умислу.

3. Характеристика вольового моменту непрямого умислу.

4. Можливість існування непрямого умислу в злочинах з формальним складом, у незакінчених злочинах, у злочинах вчинених у співучасті.

5. Відмінність непрямого умислу від прямого й від злочинної самовпевненості.

Висновки.

Література

1. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

2. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. - М., 1980.

3. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. - М., 1972.

4. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. - Воронеж, 1974.

6. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. -Х., 1986.

Роботу над темою рекомендується починати з наведення визначення вини, а потім слід звернути увагу на поняття умислу (ст. 24 КК), на підставі якого встановлюється, що являє собою непрямий і прямий умисли. Особливу увагу рекомендується звернути на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Далі слід перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів. При цьому рекомендується розглянути особливості інтелектуального моменту в характері передбачення, вказавши на відмінність інтелектуального моменту прямого умислу.

Рекомендується також розглянути проблему непрямого умислу в злочинах з формальним складом. В теорії кримінального права панує точка зору, що злочин з формальним складом може бути вчинено тільки з прямим умислом. Також слід приділити увагу можливості існування непрямого умислу у готуванні та замаху на злочин, у злочинах вчинених у співучасті. Треба проаналізувати це положення.

На завершення рекомендується провести розмежування непрямого умислу з прямим та із злочинною самовпевненістю. Це питання має важливе значення, оскільки непрямий умисел тісно межує із злочинною самовпевненістю.

В кінці слід зробити загальний висновок за темою.

Тема 22. Спеціальні види умислу, їх характеристика та значення

План

Вступ.

1. Поняття умислу в кримінальному праві та його види.

2. Характеристика і кримінально-правове значення видів умислу, що відрізняються в залежності від часу його виникнення.

3. Характеристика і кримінально-правове значення видів умислу, що відрізняються в залежності від визначення.

Висновки.

Література

1. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб, 2002.

2. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. - М., 1973.

3. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. - М., 1974.

4. Филоновский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. − Л., 1970.

5. Дагель П.С., Котов Д.Л. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974.

Роботу над темою рекомендується починати з наведення визначення вини, а потім слід звернути увагу на поняття умислу (ст. 24 КК), на підставі якого встановлюється, що являє собою непрямий і прямий умисли. Звернути увагу на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію злочинів і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Теорія ж кримінального права крім прямого та непрямого умислу виділяє й інші види умислу. Це види умислу в залежності від часу виникнення та в залежності від визначеності наслідків.

В першому випадку виділяють умисел, що винник раптово та його різновидність - афектований, а також умисел, що обдуманий заздалегідь. В другому випадку визначений та невизначений умисли (конкретизований та неконкретизований). Далі слід дати їм характеристику і визначити їх кримінально-правове значення (який умисел найбільш небезпечний, а який виступає як обставина, що пом’якшує вину). Необхідно розглянути також види невизначеного умислу: простий та альтернативний, описати їх особливості.

На завершення треба дати оцінку впливу спеціальних видів умислу на визначення кримінальної відповідальності та призначення покарання. Особливу увагу слід приділити проблемним питанням кваліфікації злочинів, вчинених з невизначеним умислом. Характеристику видів умислу обов'язково слід підкріплювати практичними прикладами.

В кінці роботи слід зробити загальний висновок.