Тема 44. Підбурювач до злочину

План

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття підбурювача до вчинення злочину, його обєктивні та субєктивні ознаки. Способи підбурювання.

3. Кримінальна відповідальність за підбурювання до злочину.

4. Відповідальність за невдале підбурювання до злочину та провокацію злочину.

5. Добровільна відмова підбурювача до злочину.

Висновки.

Література

1.Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2.Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3.Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. Свердловск. − 1960.

4.Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5.Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6.Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. − Омск. − 1978.

7.Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001

Опрацьовуючи дану тему слід перед усім вивчити ч. 1 і ч. 4 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Роботу над темою необхідно розпочинати з визначення та висвітлення місця підбурювача серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника, проаналізувати думки науковців щодо співвідношення понять ініціатора та підбурювача, треба визначитись також з тим, чи доцільно перераховувати при формулюванні поняття підбурювача окремі способи підбурювання, такі як підкуп, прохання, доручення, умовляння, запевнення, наказ, фізичне чи психічне насильство, обман чи треба обмежитись загальним поняттям, яке б охоплювало усі вказані дії, порівняти визначення підмовника, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, яке існує в новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в деяких інших державах. Слід відобразити, що підбурювання може здійснюватись як словами, так і жестами, навести приклади різних способів підбурювання з судово-слідчої практики. Також необхідно вказати, що підбурювання важливе лише щодо певного, конкретного злочину, підбурювання є конкретизованим щодо всіх елементів складу злочину, вчинюваного виконавцем. Потребує уваги питання щодо наявності співучасті при насильницькому підбурюванні, яке при певних умовах виключає відповідальність виконавця. Сформулювати власні висновки.

Викладаючи третє питання теми необхідно відобразити наявність в діях підбурювача ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій підбурювача за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця , але з посиланням на ч. 4 ст. 27 КК України, важливість цього для визначення ступеня суспільної небезпечності підбурювача, для індивідуалізації покарання, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, сформулювати власні висновки. Певну увагу слід приділити відповідальності співучасників за обставини, які характеризують окрему особу співучасника і впливають на кваліфікацію вчиненого та відповідальність винного. Висновки з цього питання необхідно виробити з урахуванням вимог кримінального законодавства (ч. 3 ст. 29 КК).

При розгляді четвертого питання даної теми слід визначитися з тим, що невдалим підбурюванням є діяльність, спрямована на схиляння іншої особи до вчинення злочину, якщо фактично дії підбурювача не викликала у інших осіб бажання його вчинення. В цьому випадку не відбувається змови на вчинення злочину, фактично є лише створення умов для вчинення певного злочину і тому відповідальність має наступати за готування до злочину. Розглядаючи проблематику провокації злочину слід мати на увазі, що провокацію утворює схиляння іншої особи до вчинення злочину з метою її подальшого викриття і провокацію потрібно розглядати як співучасть у вигляді підбурювання.

При розгляді п'ятого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова підбурювача може виражатися лише в активній поведінці, тобто підбурювач має попередити злочин, до вчинення якого він схилив іншу особу відговоривши виконавця, або повідомивши відповідні державні органи про цей злочин (ст. 31 КК).