Тема 55. Повторність злочинів План

Вступ.

1. Поняття та види повторності злочинів.

2. Види фактичної повторності.

2.1. Повторність тотожних злочинів.

2.2. Повторність однорідних злочинів.

3. По­вторність злочинів, яка пов'язана із засудженням (рецидив).

3.1. Загальний та спеціальний рецидив

3.2. Простий та складний (багаторазовий) рецидив.

3.3. Пенітенціарний рецидив та рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів

4. Значення повторності злочинів для кваліфікації злочинів та призначення покарання.

Висновки.

Література

1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.

2. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. – К., 1990.

3. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.

4. Панько К.А. Вопросы общей теории рецидива в советском уголовном праве. – Воронеж, 1988.

5. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М., 1983.

6. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. – Казань, 1982.

7. Алиев Н.Б. Повторность и рецидив преступлений по советскому уголовному праву. – Махачкала, 1976.

8. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений: Учебное пособие. – Волгоград, 1976.

9. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.

10. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., 1972.

11. Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань, 1970.

12. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников – рецидивистов по советскому уголовному праву. − М., 1974.

13. Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. − М., 1964.

Приступаючи до виконання основної частини курсової роботи, присвяченої повторності як виду множинності злочинів необхідно, передусім, сформулювати поняття повторності, виходячи при цьому з положень кримінального закону і досягнень науки кримінального права. Слід відзначити, які ознаки відрізняють повторність злочинів від продовжуваних та триваючих злочинів (відсутність внутрішнього зв’язку між діяннями, що входять до її складу тощо). Слід зупинитися на відмінності повторності від злочинів, об’єктивна сторона яких характеризується вчиненням певних діянь неодноразово (ст. 434 КК) та систематично (ст. 120, 303, 390). Далі необхідно визначити ознаки повторності злочинів та розкрити їх зміст. На підставі аналізу точок зору, що висловлено у спеціальній літературі, та змісту приписів, що містяться в розділі VII Загальної частини КК рекомендується знайти обґрунтування існуючому у вітчизняному кримінальному праві поділу повторності на види: не пов’язана із засудженням (фактична) та пов’язана із ним (рецидив).

Приступаючи до аналізу окремих видів фактичної повторності необхідно з’ясувати, які злочини у кримінальному праві визнаються однорідними, оцінити думки, що зустрічаються у літературі про збіг повторності однорідних злочинів та сукупності злочинів, навести приклади, коли дійсно можливий такий збіг. Розглядаючи повторність тотожних злочинів слід оцінити різні погляди, висловлені в літературі стосовно її змісту й кількісної характеристики. При аналізі повторності тотожних злочинів важливо з’ясувати, має значення в цьому випадку юридична чи лише загальна тотожність злочинів.

Описуючи рецидив як різновид повторності злочинів слід взяти до уваги, що в літературі пропонуються різні варіанти його класифікації. Необхідно послідовно розглянути види рецидиву злочинів, порівняти суспільну небезпечність загального та спеціального рецидиву, розкрити значення однорідності злочинів стосовно питання про спеціальний рецидив, розкрити зміст пенітенціарного та рецидиву тяжких та особливо тяжких злочинів.

У роботі над останнім питанням плану слід відобразити значення повторності й рецидиву для кваліфікації злочинів та призначення покарання. В ній слід торкнутися випадків, коли при кваліфікації необхідне відмежування їх від суміжних понять (реальної сукупності, продовжуваних злочинів). Проаналізувавши відповідні приписи Загальної та Особливої частини, необхідно розглянути роль повторності й рецидиву як кваліфікуючої ознаки, як обставини, що обтяжує покарання, необхідність врахування повторності й рецидиву злочинів у оцінці суспільної небезпечності особи, значенні різновидів повторності як обставини, що перериває строки давності (ст. 49, ст. 80 КК), є підставою скасування звільнення від покарання з випробуванням (ст. 78 КК) тощо.