Тема 42. Організатор злочину

План

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття організатора злочину.

3. Об’єктивні ознаки організаторських дій.

4. Суб’єктивні ознаки організаторських дій

5. Підстави кримінальної відповідальності та кваліфікація дій організатора злочину.

6. Добровільна відмова організатора.

Висновки.

Література

1.Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2.Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3.Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. Свердловск. − 1960.

4.Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5.Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6.Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. − Омск. − 1978.

7.Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

Опрацьовуючи дану тему слід перед усім вивчити ч. 1 і ч. 3 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Висвітлюючи друге питання даної теми треба показати особливу актуальність розробки саме проблематики організатора з причини зростання рівня організованої злочинності та вирішальної ролі в ній саме цього вида співучасника слід визначити та показати місце організатора серед інших співучасників, його підвищену суспільну небезпечність проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення поняття організатора злочину, порівняти визначення організатора, що даються кримінологічною та кримінально-правовою наукою, торкнутися проблематики визначення організатора стосовно організації конкретного злочину та організації злочинного спільництва, порівняти визначення виконавця, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, з сформульованим поняттям в новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в деяких інших державах.

Слід розкрити ознаки, що характеризують діяльність організатора, розкрити зміст понять "організація" та "керівництво" відмінність цих понять, виступ організатора в якості ініціатора злочину, вчинення ним підшукування та згуртування співучасників, розробку плану вчинення злочину, спрямування, координацію дій співучасників, здійснення організатором керівництва злочинною діяльністю, забезпечення реалізації злочинного наміру. Слід зазначити специфічність організаторських дій по відношенню до певних форм співучасті (організована група, злочинна організація) визначених в законі та їх відмінність від пособництва.

При характеристиці суб'єктивних ознак організатора слід вказати на наявність прямого чи непрямого умислу, але при цьому можливість наявності різних мотивів.

Викладаючи п'яте питання теми необхідно відобразити наявність в діях організатора ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій організатора за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця, але з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, наприклад про те, що коли організатор приймає безпосередню участь у вчиненні злочину то його діяльність в якості співвиконавця поглинає організаторську діяльність і тому не потребує додаткового посилання на ст. 27 КК України, сформулювати власні висновки.

При розгляді шостого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова організатора можлива лише в тому випадку, коли злочин було попереджено, передбачає спрямовану на це активну діяльність, тобто повідомлення до відповідних органів про злочин, який готується, чи інші активні дії, результатом яких є попередження злочину.