- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Артеріальний тиск у дітей та підлітків
- •Величина ат у дітей в залежності від віку
- •Величина ат у дітей в залежності від статі (мм рт.Ст.)
- •Різновиди манжеток для вимірювання ат у дітей різного віку
- •Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей
- •Критерії іі-ї програми контролю ат у дітей і підлітків (1997 р.)
- •Показники нормального ат у дітей різної статі, віку і росту
- •Процентильне розподілення артеріального тискуу дітей та підлітків для північно-східного регіону України (Пономарьова л.І., 2002 р.)
- •Причини, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензію
- •Цифрові вимірювачі артеріального тиску і пульсу
- •Артеріальна гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди
- •Первинна артеріальна гіпертензія (ювенільна)
- •Класифікація
- •Класифікація артеріальної гіпертензії з ураженням органів-мішеней (вооз, 1993 р.)
- •Діагностика артеріальної гіпертензії
- •Обстеження хворих на артеріальну гіпертензію
- •Вторинні ( симтоматичні ) артеріальні гіпертензії
- •Ознаки деяких вторинних артеріальних гіпертензій
- •Ниркова артеріальна гіпертензія
- •Ренальні гіпертензії Ренопаренхіматозна аг
- •Лікування ренопаренхиматозних аг
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Феохромоцитома
- •Первинний гіперальдостеронізм
- •Синдром (хвороба) кушинга
- •Гіперфункція щитоподібної залози
- •Первинний гіперпаратиреоз
- •Кардіоваскулярна (гемодинамічна) гіпертензія
- •Нейрогенні артеріальні гіпертензії
- •Артеріальна гіпертензія при вагітності
- •Артеріальна гіпертензія при ожирінні
- •Рефрактерна та злоякісна артеріальна гіпертензія
- •Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
- •Основні засоби лікування:
- •Немедикаментозна терапія
- •Медикаментозна терапія
- •Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
- •Диспансерний нагляд
- •Профілактика артеріальних гіпертензій
- •Гіпертензивні кризи
- •Енцефалопатичний синдром
- •Кардіопатичний синдром
- •Нейровегетативна форма гк
- •Набрякова форма гк
- •Судомна форма гк
- •Лікування гіпертензивних кризів
- •Нейровегетативна форма гк
- •Водно-сольва форма гк
- •Судомна (енцефалітична) форма гк
- •Гіпертонічний криз, який ускладнився гострою лівошлуночковою серцевою недостатністю і набряком легень, особливо при наявності ангінозних болей в серці
- •Гіпертонічний криз при феохромацитомі
- •Артеріальні гіпотензії
- •Лікування артеріальної гіпертензії
- •Медикаментозна терапія
- •Профілактика артеріальної гіпотензії
- •Пролапс мітрального клапана
- •Аускультація:
- •Електрокардіографія:
- •Фонокардіографія:
- •Рентгенографія:
- •Мал. 11. Пролапс мітрального клапана Ехокардіографія:
- •Діагностика первинного пмк
- •Ускладнення пмк:
- •Диференційний діагноз:
- •Прогноз:
- •Пролапс тристулкового і аортального клапанів
- •Незначні аномалії сполучної тканини
- •Лікування дітей із пролапсом мітрального, тристулкового і аортального клапанів
- •Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту
- •Диспансерізація
- •Заняття фізкультурою і спортом
- •Кардіоміопатії
- •Епідеміологія
- •Дилатаційна кардіоміопатия
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Ехокардіографія
- •Лікування
- •Режим і дієта:
- •Медикаментозна терапія
- •Хірургічне лікування
- •Перебіг захворювання і прогноз
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Мал.13. Схематичне зображення рухів передньої стулки мк при гіпертрофічній кардіоміопатії: лп – ліве передсердя; лш – лівий шлуночок; Ао – аорта; мк – стулка мітрального клапана.
- •Класифікація (робоча) гіпертрофічної кардіоміопатії (о.А. Мутафьян і співавт., 2003)
- •Клінічна картина
- •Фізикально
- •Електрокардіографія
- •Апекскардіографія
- •Фонокадіографія
- •Ехокардіографія
- •Рентгенографія огк
- •Магнітно – резонансна томографія
- •Диференційний діагноз
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Медикаментозна терапія
- •Кардіохірургічне лікування
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Патоморфологія і патофізіологія
- •Етіологія
- •Клінічна картина
- •Електрокардіографія
- •Рентгенографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Лікування
- •Перипартальна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Електрокардіографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями
- •Додатки витяг з наказу міністерства охорони здоров’я україни № 362від 19.07.2005 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей»
- •Протокол діагностики та лікування гострої ревматичної лихоманки у дітей
- •Протокол діагностики та лікування хвороб, що характеризуються підвищеним кров’яним тиском у дітей
- •Протокол діагностики та лікування пролапса мітрального клапану у дітей
- •Протокол діагностики та лікування ендокардиту у дітей
- •Протокол вторинної профілактики інфекційного ендокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування міокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування кардіоміопатій у дітей
- •Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності
- •Дозування дигоксину в педіатричній практиці
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей
- •Рекомендації з діагностики,оцінки та лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (четвертий перегляд, 2004 р.)
- •Антигіпертензивні препарати для амбулаторного лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 1-17 років
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при гіпертензивних станах у дітей та підлітків
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при знятті гіпертензивних кризів у дітей і підлітків
- •Основні лікарскі засоби та їх застосування при гіпотензивних станах у дітей та підлітків
- •Антигіпертензивні засоби
- •Метаболічні препарати, що використовуються в дитячій та підлітковій кардіології
- •Міністерство охорони здоров'я україни наказ
- •Міністр а.В. Підаев
- •Література
Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя. Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.
Схема лікування повинна бути простою, по можливості – за принципом «одна таблетка на день». Це збільшує кількість хворих, що реально лікуються, і відповідно зменшує кількість тих, які припиняють лікування.
Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, в т.ч. – ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.
Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванні, або модифікації способу життя. Дієтичні рекомендації займають важливе місце серед не- медикаментозних методів корекції АГ.
Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.
У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є лікування її причини. Артеріальна гіпертензія також підлягає обов’язкової корекції.
Основні засоби лікування:
Лікування АГ складається з двох основних напрямків – немедикаментозного і медикаментозного, кожний із яких має чіткі обґрунтування і показання до застосування.
Вони визначаються ступенем гіпертензії, характером її перебігу і гемодинамічними особливостями, наявністю ураження органів-мішеней, їх функціональною недостатністю, характером супутніх захворювань (сахарний діабет, ожиріння тощо), а також віком, статтю хворого та його психоемоційними особливостями.
Немедикаментозна терапія
Немедикаментозна терапія може бути як самостійним, так і фоном для проведення медикаментозної терапії. Вона ефективна в 70-80% дітей і підлітків з пограничною артеріальною гіпертензією або вегето-судинною дистонією гіпертензивного типу, не пов’язаною з психологічними складностями багаторічної медикаментозної терапії молодих людей і можливими побічними ефектами медикаментозної терапії.
Немедикаментозна терапія спрямована на:
зменшення ваги тіла за наявності ожиріння;
зменшення вживання алкоголю;
регулярне виконання динамічних фізичних вправ;
обмеження вживання кухонної солі до 5 г на добу;
достатнє вживання калію, кальцію, магнію;
зменшення вживання насичених жирів та холестерину;
відмова від паління.
ВООЗ рекомендує призначати немедикаментозну терапію всім пацієнтам з АГ як основної, або як доповненням до медикаментозного лікування.
Немедикаментозна терапія може призводити до зниження рівня АТ, знімати потребу в медикаментозній терапії або сприяти зменшенню доз антигіпертензивних препаратів.
Корекція стилю життя дозволяє не тільки досягти суттєвого довготривалого зниження АТ, але і взагалі зменшити ризик розвитку серцево-судинних захворювань.
Важливою умовою ефективності лікувально-оздоровчих заходів, є організація раціонального режиму праці та відпочинку, формування здорового способу життя.
Чітко організований розпорядок дня (години сну та пробудження, приймання їжі, занять) сприяє виробленню позитивного стереотипу, повноцінним має бути нічний сон (не менше 8 годин). Перегляд телепередач не повинен перевищувати 1,5 годин на день. Відпочинок має бути активним (прогулянки, заняття фізичними вправами, спортом).
Перебування на свіжому повітрі слід поєднувати із заняттями фізичною культурою (рухливі ігри, біг, швидка ходьба). Рекомендовані систематичні заняття фізичними вправами й видами спорту, що не потребують великого фізичного напруження (плавання, біг, лижі, ковзани, велосипед, теніс, туризм).
Протипоказані ізометричні (підняття важкостей, спортивна гімнастика) і спортивні навантаження, заняття самбо, карате тощо.
Фізичні вправи повинні бути регулярними, ретельно підібрані по об’єму, інтенсивності та часу проведення. Хід їх виконання і ефективність бажано контролювати спеціалістами ЛФК, кардіологами.
Перед призначенням лікувальних фізичних навантажень необхідно провести велоергометричний тест на толерантність до навантажень.
Загальнозміцнюючу, седативну та гіпотензивну дію чинять водні процедури: теплі ванни (радонові, сульфідні, карбонатні, йодобромні, натрієві та хлодирдні), циркулярний душ та підводний душ-масаж, вологі та сухі обгортання, сауна. Тривалість ванни І5-20хв.
В термокамері сауни /сухоповітряна баня/ температура не повинна перевищувати 60-70°С, а час перебування – не більше 16 хв. Після чого необхідно 10 хв знаходитись під теплим душем або в басейні з прохолодною водою. В сауні у людини частішає серцевий ритм, помірно збільшується серцевий викид і значно зменшується загальний периферійний тиск (за рахунок розширення артеріол і капілярів), що призводить до зниження АТ, особливо діастолічного.
В домашніх умовах слід використовувати обливання й обтирання водою, душ, ванни. Теплий душ уранці з подальшим обтиранням, заспокійливо діє на нервову систему. У продовж кількох місяців можна застосовувати холодні ножні ванни (температура води 10-І5°С) з подальшим розтиранням стоп і гомілок.
Раціональне харчування. Комплекс оздоровчих заходів передбачає організацію раціонального харчування з обмеженням вживання кухонної солі до 4-6 г на добу, вилученням копченостей, солоної риби. У разі поєднання підвищеного АТ із ожирінням обмеження в дієті мають стосуватися жирів, особливо тугоплавких (жирні сорти м’яса, сала), легкозасвоюваних вуглеводів (борошняні та кондитерські вироби, картопля). Обмежити слід і споживання рідини до 1,5 л на день.
У зв’язку з тим, що солі калію та магнію розширюють судини, сприяючи тим самим нормалізації АТ, потрібно вживати продукти багаті на солі калію (гречана, вівсяна, пшенична крупи, соя, квасоля горох, абрикоси, виноград, персики, кавуни, чорна смородина, шипшина курага, чорнослив, кабачки, буряки, салат, горіхи).
Повним дітям з АГ, а також схильних до гіпертензивних кризів, можна 2 рази на тиждень проводити розвантажувальні дні(рисово-компотні, кефірні, кавунні, салатні тощо).
Боротьба з палінням та відмова від алкоголю (в тому числі і пива) – це важливі аспекти профілактики та лікування АГ у школярів старшого віку. Відомо що у курців важче досягти контролю над рівнем АТ навіть при медикаментозному лікуванні. У них частіше відзначаються злоякісний перебіг АГ, крововиливи в ЦНС та більш високий рівень смертності від АГ.
При наявності високого ступеня нікотинової залежності у хворого на АГ доцільно призначення препаратів нікотинозамісної терапії. Жувальна гумка Nicorette 2 мг з нейтральним або м’яким присмаком рекомендується особам, що випалюють до 25 цигарок на добу, а 4 мг – тим, хто щодня випалює понад 25 цигарок.
Припинення прийому препаратів препаратів, які можуть підвищувати АТ:
глюко- і мінералокортикоїди;
анаболічні стероїди;
деякі гормональні контрацептиви;
трициклічні антидепресанти;
симпатоміметики;
алкалоїди спорині;
нестероїдні протизапальні засоби, циклоспорин, які містять лакрицю, кокаїн.
Фізіотерапевтичні методи лікування застосовуються при ВСД і АГ як самостійно, так і в поєднанні з медикаментозною терапією і бальнеологічним лікуванням:
гальванізація коміркової рефлексогенної зони /С4-D2/ по Щербаку симпатичних гангліїв, сінокаротидної ділянки чинять ваготонічну дію, зменшують периферійний судинний опір і знижують АТ;
Після проведення цих фізіотерапевтичних маніпуляцій нормалізується серцевий викид, покращується мікроциркуляція і мозковий кровотік, знижується симпатичний тонус, що призводить до значного покрашення клінічного стану хворих з церебральними порушеннями (запаморочення, головний біль, шум у вухах тощо).
електросон та центральна електроаналгезія підвищують мозкову гемодинаміку, сон, зменшують ЧСС та знижують АТ.
Голкорефлексотерапія, або акупунктура, в різних її модифікаціях нормалізує активність структур, відповідальних за регуляцію гемодинаміки.
Психотерапія, або психологічна корекція, спрямована на усунення психоневрологічних проявів, які відзначаються при ряді психосоматичних захворюваннях, до яках відноситься і первинна АГ.
Вона включає методи психічної (аутогенне тренування, гіпнотична релаксація, гетеротренінг – поєднання аутогенного тренування та прямого навіяння, методики медитації, метод біологічного оборотного зв’язку і м’язової (максимальне розслаблення периферійних скелетних м’язів) релаксації.
Оцінка ефективності немедикаментозної терапії проводиться не раніше ніж через 3-6 місяців від початку лікування.