Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями

Успіх лікування та прогноз хворих з кардідоіопатіями в більшості випадків залежить від того наскільки своєчасно їх виявляють, направляють в спеціалізовані медичні заклади, встановлюють форму кардіоміопатії і ставлять на диспансерний облік.

Кардіоміопатію повинен запідозрити дільничний педіатр і кардіоревматолог при наявності відповідних скарг, анам­нестичних, фізикальних і (або) інструментальних даних.

• усі діти з підозрою на наявність КМП повинні бути обстежені дільничним кардіологом (ЕКГ рентгенограма грудної клітки, ехокардіограма) і направлені в спеціалізований стаціонар;

• в спеціалізованому стаціонарі проводять загальноклінічне обсте­ження, електрокардіографію з холтерівським моніторуванням, фонокардіографію, рентгенографію в 4-х проекціях, ехокардіографію з доплерографією, динамічне вимірювання AT на верхніх і нижніх кінцівках, проби з фізичним навантаженням і фармакологічні проби,а в складних і сумнівних випадках (мезовентрикулярна KМП та ін.) - магнітнорезонансну томографію, ангіокардіографію, ендоміокардіальну біопсію і генетичне обстеження;

• після стаціонарного обстеження і підтвердження діагнозу хворий повинен бути поставлений на облік у кардіолога з розгорнутим діагнозом: вказівкою генезу і форми кардіоміопатії, ступеня і характеру обструкції, ступеня порушень гемодинаміки, характеру і вираженості ускладнень, супутніх захворювань;

• у випадках важкого перебігу KМП необхідна консультація кардіохірурга для вирішення питання про показання, необхідності і ­доцільності, характеру і термінах можливого кардіохірургічного втручання;

• хворі з КМП виписуються з стаціонару (з визначенням термінів наступної планової госпіталізації) в місцевий кардіоревматологічний санаторій або для амбулаторного обстереження дільничним ­кардіологом (денний стаціонар, кардіоревматологічний кабінет) для продовження підтримуючої терапії, яка розпочата в стаціонарі і диспансерного спостереження.

• при кожному огляді хворого реєструють ЕКГ, ФКГ, здійснюють пульсо­метрію, вимірюють AT, проводять термометрію;

• клінічний аналіз крові та сечі 2 рази на рік, за показаннями повторні;

• ΕхοΚΓ, доплер-ЕхοΚΓ - 2 рази на рік, за показаннями повторні;

• біохімічні дослідження гострофазових показників (протеїнограма, СРБ, серомукоїд, сіалова кислота, ДФА та Ін.) - 2 рази на рік, за показаннями повторно;

• рентгенографія органів грудної клітки - за показаннями повторні;

• після перенесеної ангіни, ГРВІ необхідний контроль за усіма по­казниками;

• педіатр, кардіоревматолог - протягом перших 4-х місяців після виписки із стаціонару 1 раз на місяць, потім протягом року -1 раз на квартал, у подальшому - 2 рази на рік, потім протягом року - 1 раз на квартал, у подальшому - 2 рази на рік, за пока­заннями частіше;

• отоларинголог, стоматолог – 2 рази на рік, за показаннями частіше;

• після перенесеної ангіни або ГРВІ - педіатр, кардіоревматолог - 1 раз на 2 тижні;

• характер та періодичність лікування суворо індивідуальні;

• дотримання режиму, раціональне харчування, аерація, вітаміноте­рапія;

• санація хронічних вогнищ інфекції;

• при наявності ознак хронічної серцевої недостатності - курси інотропних препаратів, сечогінні, інгібітори АПФ під контролем ЕКГ та AT;

• за показаннями - 2 рази на рік призначення курсів кардіометаболітів;

• за показаннями лікування у спеціалізованому санаторії;

• ЛФК: при відсутності ознак недостатності кровообігу вирішується питання про заняття у спеціальній фізкультурній групі;

• вирішується питання щодо режиму учбового процесу – індивідуально з урахуванням недостатності кровообігу, додатковий вихідний день, скорочення тривалості учбового дня, при сприятливому перебігові на другому році хвороби – режим звичайний;

• тривалість спостереження - постійна, дитячим кардіоревматологом з обліку не знімаються.

Критерії ефективності та спостере­ження:

• зменшення або відсутність ознак серцево-судинної недостатності;

• відсутність септичних ускладнень;

• відсутність клініко-лабораторних ознак запального процесу;

• стабілізація чи регрес патологічних змін ЕКГ та ΕхοΚΓ, зокрема, динаміки фракції вигнання, відсутність прогресування та інвалідизації, адаптація до фізичних навантажень.