Діагностика первинного пмк

Важливе значення при постановці діагнозу ПМК має правильна інтер­претація даних комплексного клініко-інструментального обстеження.

В останні роки на основі ретельного клініко-інструментального аналізу розроблені діагностичні критерії первинного ПМК, які розпо­ділені на головні, додаткові та неспецифічні (Флемінгемське дослід­ження, 1986).

1. Головні критерії:

а/ аускультативні – середньопізньосистолічне клацання в поєд­нанні з пізньосистолічним шумом, середньопізньосистолічне клацання на верхівці, ізольований пізньосистолічний шум на верхівці;

б/ аускультація в поєднанні з ехокардіографіею – голосистолічний шум мітральної регургітації та відповідний ехокардіографічний критерій.

в/ ехокардіографічні – зміщення септальних стулок в систолу поза точкою коаптації, в проекції довгої вісі лівого шлу­ночка та в чотирикамерній проекії з верхівки; пізньосисто-лічне пролабування більш як на 3 мм.

2. Додаткові критерії :

а/ анамнестичні – невротичні прояви, психоемоційна лабільність наявність ПМК серед родичів І ступеня;

б/ аускультативні – непостійне середньопізньосистолічне кла­цання на верхівці;

в/ клінічні – знижена маса тіла, астенічна конституція, зниже­ний артеріальний тиск, ознаки диспластичного розвитку;

г/ рентгенологічні – малі розміри серця, вибухання дуги леге­невої артерії;

д/ ехокардіографічні – пізньосистолічний пролапс (2 мм), голосистолічний пролапс – (3 мм), в поєднанні з критеріями двомірної ЕхоКГ; систолічне прогинання стулок за лінію коаптації в чотирикамерній проекції.

3. Неспецефічні критерії :

а/ клінічні – біль у грудній клітці, слабкість, запаморочення, задишка, серцебиття, напади страху;

б/ електрокардіографічні- ізольована інверсія зубців Т у відведеннях II,III, аVF, або в поєднанні з інверсією в лі­вих грудних відведеннях;

в/ ехокардіографічні – ізольоване помірне систолічне прогинан­ня мітральних стулок в чотирикамерній проекції;

г/ за даними холтерівського моніторувания – передсердні та шлуночкові (поодинокі, групові) екстрасистоли.

Діагноз ПМК у дітей рахується обґрунтованим при наявності двох головних критеріїв, коли дані аускультації підтверджуються результа­тами ЕхоКГ. Діагноз ПМК може бути також встановлений при наявності одного головного критерію та трьох додаткових.

При наявності тільки додаткових критеріїв встановлюють діагноз синдрому ПМК. Термін «синдром ПМК» рекомендується використовувати для хворих, у яких виявляються такі симптоми, як болі в грудній кліт­ці, серцебиття, задишка, непритомність, відчуття тривоги і страху, панічні атаки. Виходячи з нього, «німу» (тобто без типових аускультативних даних) форму пролабування слід позначати поняттям синдрому ПМК.

При визначенні діагнозу ПМК необхідно вказати причину появи цієї патології. Якщо причина не встановлена, може бути діагноз «ідіопатичний пролапс мітрального клапана».

В інших випадках на перше місце ставиться патологія, що послужи­ла причиною виникнення ПМК, потім вказати тип ПМК (первинний, вторин­ний), його ускладнення і ступінь мітральної регургітації.

На п р и к л а д: Системна дисплазія сполучної тканини.

Первинний пролапс задньої стулки мітрального

клапана II ступеня.

Мітральна регургітація II ступеня.