- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Артеріальний тиск у дітей та підлітків
- •Величина ат у дітей в залежності від віку
- •Величина ат у дітей в залежності від статі (мм рт.Ст.)
- •Різновиди манжеток для вимірювання ат у дітей різного віку
- •Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей
- •Критерії іі-ї програми контролю ат у дітей і підлітків (1997 р.)
- •Показники нормального ат у дітей різної статі, віку і росту
- •Процентильне розподілення артеріального тискуу дітей та підлітків для північно-східного регіону України (Пономарьова л.І., 2002 р.)
- •Причини, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензію
- •Цифрові вимірювачі артеріального тиску і пульсу
- •Артеріальна гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди
- •Первинна артеріальна гіпертензія (ювенільна)
- •Класифікація
- •Класифікація артеріальної гіпертензії з ураженням органів-мішеней (вооз, 1993 р.)
- •Діагностика артеріальної гіпертензії
- •Обстеження хворих на артеріальну гіпертензію
- •Вторинні ( симтоматичні ) артеріальні гіпертензії
- •Ознаки деяких вторинних артеріальних гіпертензій
- •Ниркова артеріальна гіпертензія
- •Ренальні гіпертензії Ренопаренхіматозна аг
- •Лікування ренопаренхиматозних аг
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Феохромоцитома
- •Первинний гіперальдостеронізм
- •Синдром (хвороба) кушинга
- •Гіперфункція щитоподібної залози
- •Первинний гіперпаратиреоз
- •Кардіоваскулярна (гемодинамічна) гіпертензія
- •Нейрогенні артеріальні гіпертензії
- •Артеріальна гіпертензія при вагітності
- •Артеріальна гіпертензія при ожирінні
- •Рефрактерна та злоякісна артеріальна гіпертензія
- •Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
- •Основні засоби лікування:
- •Немедикаментозна терапія
- •Медикаментозна терапія
- •Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
- •Диспансерний нагляд
- •Профілактика артеріальних гіпертензій
- •Гіпертензивні кризи
- •Енцефалопатичний синдром
- •Кардіопатичний синдром
- •Нейровегетативна форма гк
- •Набрякова форма гк
- •Судомна форма гк
- •Лікування гіпертензивних кризів
- •Нейровегетативна форма гк
- •Водно-сольва форма гк
- •Судомна (енцефалітична) форма гк
- •Гіпертонічний криз, який ускладнився гострою лівошлуночковою серцевою недостатністю і набряком легень, особливо при наявності ангінозних болей в серці
- •Гіпертонічний криз при феохромацитомі
- •Артеріальні гіпотензії
- •Лікування артеріальної гіпертензії
- •Медикаментозна терапія
- •Профілактика артеріальної гіпотензії
- •Пролапс мітрального клапана
- •Аускультація:
- •Електрокардіографія:
- •Фонокардіографія:
- •Рентгенографія:
- •Мал. 11. Пролапс мітрального клапана Ехокардіографія:
- •Діагностика первинного пмк
- •Ускладнення пмк:
- •Диференційний діагноз:
- •Прогноз:
- •Пролапс тристулкового і аортального клапанів
- •Незначні аномалії сполучної тканини
- •Лікування дітей із пролапсом мітрального, тристулкового і аортального клапанів
- •Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту
- •Диспансерізація
- •Заняття фізкультурою і спортом
- •Кардіоміопатії
- •Епідеміологія
- •Дилатаційна кардіоміопатия
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Ехокардіографія
- •Лікування
- •Режим і дієта:
- •Медикаментозна терапія
- •Хірургічне лікування
- •Перебіг захворювання і прогноз
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Мал.13. Схематичне зображення рухів передньої стулки мк при гіпертрофічній кардіоміопатії: лп – ліве передсердя; лш – лівий шлуночок; Ао – аорта; мк – стулка мітрального клапана.
- •Класифікація (робоча) гіпертрофічної кардіоміопатії (о.А. Мутафьян і співавт., 2003)
- •Клінічна картина
- •Фізикально
- •Електрокардіографія
- •Апекскардіографія
- •Фонокадіографія
- •Ехокардіографія
- •Рентгенографія огк
- •Магнітно – резонансна томографія
- •Диференційний діагноз
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Медикаментозна терапія
- •Кардіохірургічне лікування
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Патоморфологія і патофізіологія
- •Етіологія
- •Клінічна картина
- •Електрокардіографія
- •Рентгенографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Лікування
- •Перипартальна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Електрокардіографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями
- •Додатки витяг з наказу міністерства охорони здоров’я україни № 362від 19.07.2005 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей»
- •Протокол діагностики та лікування гострої ревматичної лихоманки у дітей
- •Протокол діагностики та лікування хвороб, що характеризуються підвищеним кров’яним тиском у дітей
- •Протокол діагностики та лікування пролапса мітрального клапану у дітей
- •Протокол діагностики та лікування ендокардиту у дітей
- •Протокол вторинної профілактики інфекційного ендокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування міокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування кардіоміопатій у дітей
- •Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності
- •Дозування дигоксину в педіатричній практиці
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей
- •Рекомендації з діагностики,оцінки та лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (четвертий перегляд, 2004 р.)
- •Антигіпертензивні препарати для амбулаторного лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 1-17 років
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при гіпертензивних станах у дітей та підлітків
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при знятті гіпертензивних кризів у дітей і підлітків
- •Основні лікарскі засоби та їх застосування при гіпотензивних станах у дітей та підлітків
- •Антигіпертензивні засоби
- •Метаболічні препарати, що використовуються в дитячій та підлітковій кардіології
- •Міністерство охорони здоров'я україни наказ
- •Міністр а.В. Підаев
- •Література
Лікування
Лікування ГКМП повинно бути симптоматичним,спрямованим на корекцію основних патофізіологічних механізмів порушення кардіогемодинаміки, терапію ускладнень і включати консервативні, медикаментозні, електрофізіологічні методи лікування, а також паліативним - хірургічна корекція асиметричної гіпертрофії міокарда і структурних дефектів мітрального клапана
Усім хворим з гіпертрофічною КМП заборонені заняття спортом і не рекомендовані інтенсивні фізичні навантаження .
У разі відсутності ознак застійної серцевої недостатності не обмежують вживання рідини і повареної солі.
Можна призначити курси седативної фітотерапії і м'яких денних транквілізаторів.
Медикаментозна терапія
Із медикаментозних засобів призначають:
препарати, які зменшують симпатичну імпульсацію і скоротність міокарда, а також його потребу в кисні;
засоби, які покращують діастолічне розслаблення і наповнення;
препарати антиаритмічної дії;
кардіотрофічні і антиоксидантні препарати.
З першої групи препаратів застосовують блокатори Я-адреноблокаторів (пропранолон, анаприлін, обзідан, індерал та ін.).
Я-адреноблокатори зменшують частоту і швидкість серцевих скорочень, контрактильність міокарда без зниження коронарного кровотоку, що призводить до зменшення потреби гіпертрофованого міокарда в кисні, а подовження діастоли сприяє кращому наповненню шлуночків.
Клінічно це супроводжується в більшості хворих зменшенням серцебиття, задишки, стенокардії, частоти синкопальних станів. Все це дозволяє рахувати Я-адреноблокатори препаратами вибору при лікуванні хворих ГКМП.
Обзідан призначають тривало (по 0,5-2 мг/кг від декількох місяців до декількох років, відміна препарата поступова).
Пропанололон (анаприлін) призначають дітям в дозі 0,5-1 мг/кг/добу/, поступово збільшуючи її до 2 мг/кг/добу і більше, за 4 прийоми, тривало (протягом багатьох місяців).
Навіть тривале застосування Я-адреноблокаторів не приводить до регресії гіпертрофії міокарда і не запобігає несподіваній серцевій смерті.
Побічні ефекти: виражена брадикардія, артеріальна гіпотензія, різка слабкість, запаморочення, обструктивний синдром, що потребує корекції дози цих препаратів.
З препаратів другої групи - блокаторів кальцієвих каналів використовують верапаміл. ділтиазем, ніфедипін, які значно зменшують субендокардіальну ішемію гіпертрофованого міокарда в результаті зниження його потреби в кисні і коронародилатуючого ефекту. Ці препарати також позитивно впливають на діастолічну функцію лівого шлуночка.
В зв'язку з тим, шо ніфедипін може збільшити градієнт тиску, його застосування повинно бути обережним.
Найбільш апробованим препаратом є верапаміл (ізоптин, фіноптин), який по вираженості ефекту перевершує анаприлін і частіше використовується при його недостатній ефективності.
Верапаміл призначають дітям і підліткам в дозі 80-240 мг/добу або 2-4 мг/кг/добу в 3-4 прийоми, тривало. Доза підбирається індивідуально в стаціонарних умовах, починаючи з малих доз і поступово збільшуючи їх через кожні 2-3 дні.
В той же час тривале застосування верапамілу, особливо в великих дозах, підсилює його побічні ефекти від помірних (нудота, блювота, закрепи) до загрожуючих життю.
В тих випадках, коли пропранолон і верапаміл малоефективні або коли існують протипоказання до їх застосування (виражена брадиаритмія, атріовентрикулярна блокада, індивідуальна непереносимість) призначають дізопірамід (ритмілен).
Це сильний антиаритмічний препарат, який застосовується для купірування суправентрикулярних і шлуночкових аритмій при ΓΚΜП,він ефективніший ніж верапаміл і пропранолон, зменшує напади синкопе, задишку, стенокардію, збільшує фізичну працездатність.
Дізопірамід (ритмілен) дорослим призначають в дозі 400-800 мг/добу або 5-10 мг/кг/добу всередину, в 3-4 прийоми. Препарат краще переноситься, ніж пропранолон і верапаміл. Може відзначатись сухість в роті.
Однак при важких порушеннях ритму серця перевага віддається аміодарону (кордарону).
Призначення аміодарону сприяє зменшенню серцебиття і задишки, запаморочень і головокружіння, кардіалгій, збільшенню толерантності до фізичних навантажень. На відміну від інших препаратів попереджає виникненню несподіваної серцевої смерті або значно зменьшує її частоту і покращує прогноз захворювання.
Кордарон призначають в початковій дозі 10-15 мг/кг/добу або 200-600 мг/добу в 3 прийоми, протягом 5-7 днів до насичення з наступним поступовим (протягом 2-х тижнів) зниженням дози до підтримуючої (100-200 мг/добу в 2 прийоми), яка призначається по 5 днів на тиждень з дводенним переривом. Підтримуючу дозу застосовують протягом багатьох місяців.
Побічні ефекти: головні болі, порушення сну, тремор, порушення зору, фоточутливість і депігментація шкіри, облисіння, порушення функції щитовидної залози; цей препарат сильно пригнічує функцію синусового вузла, атріовентрикулярну провідність і знижує AT,
Хворим з обструктивного формою ГКМП не показані серцеві глікозиди та інші кардіотоніки (допамін, допутрекс та ін.).
Ці препарати, підсилюючи скоротність міокарда шлуночків, збільшують тривалість і ступінь динамічної обструкції шляхів відтоку, що приводить до вираженого збільшення субаортального внутрішньошлуночкового градієнту тиску, значному зниженню серцевого викиду, аж до розвитку синкопальних станів і несподіваної серцевої смерті.
Можливі показання для застосування серцевих глікозидів:
ускладнення ГКМП важкою формою фібриляції передсердь;
розвиток на пізніх стадіях захворювання систолічного типу застійної СН, обумовленої трансформацією гіпертрофічної KMП в дилатаційну.
При застійній СН з обережністю призначають сечогінні препарати (гіпотиазид, фуросемід, верошпірон та ін.), оскільки пов'язане з ними зменшення перенавантаження і наповнення шлуночків супроводжується в систолу збільшення ступеня обструкції вихідного відділу лівого шлуночка. Тому діуретики показані в малих дозах лише при вираженому венозному застої і загрозі набряку легень.
При обструктивній формі ГКМП нe застосовують переферичні вазодилататори, оскільки вони збільшують обструкцію шляхів відтоку і значно збільшують субаортальний градієнт тиску.
З обережністю використовують каптоприл в «негіпотезивних дозах» (0,5 мг/кг/добу) в комплексній терапії разом з діуретиками і кардіотоніками лише при систолічній застійній СН, яка розвинулась на фоні трансформації гіпертрофічної КМП в дилатаційну.
В останні роки для редукції маси міокарда здійснюються спроби використання інгібітора гормона росту октреотиду (аналог соматостатину). Застосування цього препарату було успішним при гіпертрофії міокарда у хворих з акромегалією.
Підшкірне введення октреотиду хворим ГПМК (по схемі протягом одного місяця) супроводжувалось зменшенням маси міокарда лівого шлуночка в середньому на 24%.
Однак застосування інгібіторів росту у дітей і підлітків, безумовно, пов'язано з суттєвими обмеженнями.
На ранніх стадіях захворювання ГКМП показані препарати, які покращують електролітний баланс і володіють антиоксидантною дією.
На пізніх стадіях захворювання слід додавати також препарати, які покращують анаболічні і енергетичні процеси в міокарді.
З метою корекції електролітного обміну використовують препарати калія: панангін (або аспаркам) по 1/3-1 табл. 2-3 рази в день протягом 2-4 тижнів, а також магнерот по Ѕ-1 табл. 3 рази в день на протязі не менше 6 тижнів.
Антиоксидантна терапія включає полівітамінні препарати з високим вмістом віт. А, С, і мікроелементів, в тому числі і селена: оксигард, вітамакс плюс, триовіт, олігогал-Se, а також есенціале по 1 капс 3 рази в день або 5-10 мл в 100-150 мл 5% р-ну глюкози в/в (40-50 кап. за 1 хв.) щоденно на протязі 10-14 днів.
Хорошими антиоксидантними препаратами є: мексидол в дозі 10 мг/кг/ добу в 3 прийоми; емоксипін в дозі 5 мг/кг/добу в/в краплинно; димефосфон в дозі 100 мг/кг/добу в/в краплинно. Курс лікування - не менше 2-х тижнів. Ці препарати володіють також антіагрегантною і ангіопротекторною дією.
З метою покращення енергетичного обміну (тільки при систолічній застійній СН) можна призначати препарати, які зменшують мітохондріальну недостатність, фосфаден по 0,025-0,05 г 3 рази в день всередину або по 1-2 мл 2% р-ну в/м 1-2 рази в день. Тривалість курсу - від 1 до 4 тижнів;
цитохром (Цито-Мак) по 1 табл. 3-4 рази в день або в/м по 1-4мл 0,25% р-ну 1-2 рази в день;
гліко-6 по капс. 3-4 рази в день;
мілдронат по 0,125-0,24 г 3-4 рази в день всередину або в/м по 2-5 мл 1 раз в день; тривалість курсу - від 2 до 6 тижнів;
неотон по 1-2 г в/в краплинно в 100-150 мл 5% р-ну глюкози 1-2 рази в день; тривалість курсу - 7-10 днів;
актовегін по 1-2 драже 3 рази в день або в/м по 3-5 мл 1 раз на добу, через 2 дні; тривалість курсу - 2-3 тижні.