Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник Анатомія та фізіологія дитини з генет....doc
Скачиваний:
142
Добавлен:
25.04.2019
Размер:
20.92 Mб
Скачать

2.3. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика

Організм дитини безперервно росте і розвивається. В процесі онтогенезу виникають специфічні анатомічні та функціональні особливості, які дістали назву вікових. Відповідно до цього життєвий цикл людини поділений на періоди, або етапи. В основу такого поділу фізіологи і лікарі брали такі ознаки, як прорізування зубів, строки окостеніння окремих частин скелету, особливості росту, психічного розвитку тощо.

Віковий період охоплює відрізок часу, протягом якого процеси росту, розвитку і функціональні особливості організму однакові. Одночасно віковий період – це відрізок часу, необхідний для завершення певного етапу розвитку організму і досягнення готовності його до відповідної діяльності на цьому етапі.

Перша періодизація росту і розвитку людини була запропонована ще на початку ХХ століття видатним російським педіатром М.П.Гундобіним (1906 р.). В основі її були біологічні особливості організму.

На спеціальному Міжнародному симпозіумі з проблем вікової періодизації (Москва, 1965) була запропонована та затверджена схема вікової періодизації, яка враховувала морфо-функціональні, психологічні та соціальні особливості організму людини на різних вікових етапах розвитку.

Сучасна фізіологія, розглядаючи період дозрівання організму дитини від моменту запліднення яйцеклітини, поділяє його на два етапи:

І. Внутрішньоутробний етап, який складається з:

1) фази ембріонального розвитку (0-2 місяці);

2) фази фетального(плацентарного) розвитку (3-9 місяців).

ІІ. Позаутробний етап ділиться на:

1) період новонародженості, або неонатальний (0-1 місяць);

2) грудний (немовляти) період (1 місяць - 1 рік);

3) ранній дитячий період (переддошкільний) - 1-3 роки;

4) дошкільний період (3-6 років);

5) шкільний період, який ділиться на:

а) молодший шкільний (6-9 років);

б) середній шкільний (10-14 років);

в) старший шкільний (10-14 років) (Е.П.Сушко і ін., 2000).

Вікова періодизація – умовне визначення віку, яке враховує мінливі в процесі розвитку властивості організму дітей. Розроблена для наукового обґрунтування охорони здоров’я і розвитку фізичних і психічних можливостей дітей, прийомів виховання і навчання. В цих процесах необхідно враховувати і особливості розвитку окремо взятого індивідуума, який володіє певними відмінностями генетичного коду і складною мозаїкою умов людського життя. Ось чому календарний (паспортний) вік дітей не завжди відповідає їх біологічній зрілості. Різниця між календарним і біологічним віком при патології може досягати 5 років (Г.Н.Сердюковська, 1989). Причинами відставання – ретардації (від лат. retardatio – сповільнення) індивідуального розвитку може бути недоношеність дитини, пологові травми, інтоксикації, рахіт, а також вплив несприятливих соціальних умов (алкоголізм батьків, безпритульність дітей та ін.). Діти, випереджаючі біологічний вік, зустрічаються рідко. Серед них більше дівчаток. Характерними для таких дітей є надлишкова маса тіла, хронічні тонзиліти , вегето-судинні дистонії тощо.

Внутрішньоутробшй період починається від утворення зиготи до на­родження дитини і продовжується 280 днів. Доношена дитина повинна на­родитися на 38-42-му тижні вагітності.

Виділяють п'ять періодів внутрішньоутробного розвитку.

Гермінальний період триває 1 тиж — від утворення зиготи до імплан­тації бластоцита в слизову оболонку матки.

Період імплантації продовжується 2 доби. У цей період під впливом тератогенних чинників зародок може загинути і запліднена яйцеклітина не розвиватиметься. У разі хромосомних аберацій і мутантних генів можуть формуватися важкі вади розвитку.

Ембріональний період триває 5-6 тиж. Харчується зародок завдяки ' жовточному мішку. Відбувається процес органогенезу майбутньої дитини. Негативний вплив тератогенних чинників призводить до виникнення ембріопатій — вад розвитку. Термін вагітності від 3 до 7 тиж вважають критичним періодом розвитку плода.

Ембріофетальний період триває 2 тиж. У цей період формується пла­цента, що в основному збігається із закінченням закладення внутрішніх органів. Від правильного формування плаценти залежить подальший роз­виток плода.

Фетальний період починається від 9-го тижня ембріогенезу.

Фетальний період поділяють на два підперіоди.

Ранній фетальний підперіод — від 9-го до 28-го тижня ембріогенезу. Характеризується інтенсивним ростом і диференціюванням клітин в орга­нах плода. Вплив негативних чинників призводить до порушення росту, гіпоплазії органів, дисплазії тканин. У відповідь на інфікування відбува­ються проліферативні реакції з розростанням сполучної тканини, що при­зводить до розвитку цирозу і фіброзу. Можливе переривання вагітності, народження незрілої або недоношеної дитини. Патологічні зміни плода в цей період об'єднуються під терміном "ранні фетопатії".

Пізній фетальний підперіод починається після 28-го тижня вагітності й триває до початку пологів. Негативні чинники в цей період не виклика­ють порушень формування внутрішніх органів, але можуть викликати пе­редчасні пологи.

Пізній фетальний період переходить в інтернатальний, який почи­нається від моменту регулярних пологових переймів до перев'язування і перерізування пуповини. У цей період можливі пологові травми.

Умови дозрівання і розвитку плода мають велике значення, бо харчу­вання організму плода, який інтенсивно розвивається і ріст його збільшується в 5000 разів, відбувається за рахунок материнського ор­ганізму.

Ембріон і плід дуже чутливі до тератогенних чинників, які підрозділя­ються на 3 групи: екзогенні; генетичні; змішані (генетичні з екзогенними).

Після перерізування пуповини починається наступний період — період новонародженості. Це перші 28 днів життя людини, цей період ще називають позаутробним, або неонатальним. Він підрозділяється на два підперіоди.

Ранній неонатальний підперіод триває 7 днів. Цей період адап­таційний для дитини. Під час переходу дитини до позаутробного способу життя починається легеневе дихання, працює мале коло кровообігу, пере­криваються шляхи внутрішньоутробної гемодинаміки, змінюється енергетичний обмін, терморегуляція, починає функціонувати травна система. Стан усіх систем організму новонародженого нестійкий. Адаптаційні ме­ханізми можуть легко порушуватися. Стан, який відображає адаптацію ди­тини, характеризується фізіологічною еритемою новонародженого, жовтя­ницею, статевими кризами, сечокислим інфарктом, фізіологічною втратою маси, катаром кишок тощо. Захворювання цього періоду зумовлені розла­дами і порушеннями процесів розвитку у внутрішньоутробний період і під час пологів. Виявляються різні аномалії розвитку, фетопатії, спадкові за­хворювання і хвороби, що пов'язані з антигенною несумісністю крові ма­тері. Проявляються пологові травми, перенесена асфіксія, внутрішньоутробне інфікування або інфікування під час пологів, аспірація навко­лоплідних вод. У перші дні можуть виникати гнійно-септичні захворюван­ня через недостатній рівень імунітету в новонароджених. Важливе значен­ня для ранньої діагностики має синдром дихальних розладів, в основі яко­го лежить незрілість легеневої тканини, нестача сурфактанту. Перші дні життя для дитини є критичними щодо налагодження грудного вигодову­вання, відповідного догляду за дитиною, забезпечення асептичних умов для захисту дитини від інфекції, антенатального температурного режиму. Велике значення в цей період відіграє контакт немовляти з матір'ю під час спільного перебування їх у відповідному відділенні пологового будинку.

Пізній неонатальний підперіод триває 21 день (з 8-го по 28-й день життя дитини). Здорова новонароджена дитина перебуває вдома під опікою дільничного лікаря-педіатра і медичної сестри. Систематичне спо­стереження здійснюється під патронажем медичного працівника на дому. У пізній неонатальний період можуть виявлятися вади розвитку, внутрішньоутробна гіпотрофія, внутрішньоутробна інфекція. Цей період емоційного контакту дитини з матір'ю вважають початком психічного роз­витку новонародженого.

Період грудного віху триває від 29-го дня життя дитини до 1 року. Ма­ти годує дитину грудним молоком. У цей період спостерігається дуже інтенсивний ріст та нервово-психічний, моторний, інтелектуальний розви­ток дитини. Максимальний темп розвитку відбувається на 2—4-му місяці життя. Зріст дитини протягом 1-го року збільшується на 50 % (24—28 см), а маса тіла потроюється. Такий темп розвитку забезпечується переважан­ням анаболічних процесів. Висока інтенсивність обміну речовин пояснює часті порушення обміну речовин, що призводить до виникнення рахіту, гіпотрофії, залізодефіцитної анемії..

Переддошкільний період триває від 1 до 3 років. Він характеризується зниженням темпів фізичного розвитку дітей. До кінця 2-го року закінчується прорізування зубів. Відбувається інтенсивне формування лімфоїдної системи, яка часто може призвести до гіпертрофії мигдаликів, виникнення аденоїдів. У дитини розширюються рухові можливості й тому виникає проблема травматизму. Із захворювань частіше виникають гострі респіраторні захворювання. Формується більша частина алергійних захво­рювань, проявляються дитячі інфекційні хвороби. Навчання в цей період здійснюється через гру, у дітей проявляються риси характеру, формується поведінка. Виховання поступово стає головним елементом догляду за дітьми.

Дошкільний період триває від 3 до 7 років. Для нього характерний по­силений ріст кісток. Наростання маси тіла стає меншим, але збільшується довжина кінцівок, формується обличчя. Імунний захист досягає зрілості. Із захворювань на перше місце виходять інфекційні хвороби, хвороби ор­ганів дихання, посилюється травматизм.

У цей період починається зміна молочних зубів на постійні. Вік 5— 6 років називають періодом розвитку інтелекту. Значно поліпшується пам'ять, діти навчаються музики, малювання, іноземних мов.

Молодший шкільний вік триває від 7 до 11 років. У цей період закінчується заміна молочних зубів на постійні. Між хлопчиками і дівчат­ками виявляються різні ознаки в типі росту і дозріванні, у формуванні кон­ституційного типу складу тіла. У дітей розвивається складна координація рухів дрібних м'язів, поліпшується пам'ять, підвищується інтелект. На­вчання в школі стимулює їх самостійність. У цей період виявляються по­рушення постави, гостроти зору, часто діагностується карієс. Залишається високою частота інфекційних хвороб, з'являються шлунково-кишкові за­хворювання, серцеві та алергійні хвороби. Збільшується кількість дітей із зайвою масою тіла. Залишається високим травматизм.

Старший шкільний вік триває від 12 до 17-18 років. Цей період ха­рактеризується різкими змінами функцій ендокринних залоз. Для дівчат — це період бурхливого статевого дозрівання, для хлопців — поча­ток статевого дозрівання. На цей вік припадає другий період посиленого росту. У кожної дитини може бути індивідуальний темп біологічного роз­витку. Для цього періоду характерні порушення фізичного розвитку, стате­вого дозрівання. Поширені захворювання травного тракту, системи крові, кровообігу, зміни у вегетативній регуляції. Старший шкільний вік є важким періодом психологічного розвитку, формування волі, моралі, свідомості, часто проявляються конфлікти. Зро­стає кількість неврологічних захворювань. Підлітки потребують допомоги з боку невропатолога і психіатра.

Відповідно до прийнятої періодизації, молодий вік настає в чоловіків у 22 роки, у жінок — у 21 рік.

У віці 30-35 років здійснюється перехід від молодого віку до зрілого. Перший період зрілого віку визначається до 35 років, другий — до 44 років.

Вік від 45 до 59 років називають середнім. За класифікацією ВООЗ, се­редній вік вважається першою стадією старіння організму. У цьому віці відбуваються деякі зміни фізіологічних реакцій, зміни обміну, певною мірою обмежуються можливості людей займатися окремими видами спорту і трудової діяльності. Разом з тим виникають механізми, які забезпечують адаптаційні реакції.

Похилий вік починається в чоловіків з 61 року, у жінок — з 56 років. Цей вік, за класифікацією ВООЗ, є другою стадією старіння організму. Ба­гато людей зберігають у цьому віці працездатність. Період старіння ор­ганізму розглядається як етап онтогенезу.

Старечий вік у чоловіків і жінок починається в 75 років. Його розгляда­ють як третю стадію старіння організму.

Люди, вік яких понад 90 років — довгожителі.