3.7. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності

Основною формою нервової діяльності є рефлекси.

Рефлекс - це реакція-відповідь організму на подразнення із зовнішнього середовища /а також внутрішнього/, яка здійснюється за допомогою центральної нервової системи. За рахунок рефлексів відбувається виникнення, зміна або припинення будь-якої діяльності організму.

Нервовий шлях, по якому проходить збудження при рефлексі нази­вається рефлекторною дугою. Рефлекторні дуги складаються з п’яти компонентів:

1. Спеціальний апарат, сприймаючий подразнення- рецептор.

2. Аферентний, або доцентровий нервовий шлях.

3. Рефлекторний центр ЦНС.

4. Еферентний, або відцентровий нервовий шлях.

5. Ефектор, або робочий орган.

Рецептор - це чутливе нервове закінчення, що сприймає подразнення. В рецепторах енергія подразника перетворюється на енергію нервового імпульсу. За місцем розташування рецептори поділяють на:

1. Екстерорецептори - сприймають подразнення зовнішнього середовища/ це сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку /;

2. Інтерорецептори - сприймають зміни внутрішнього середовища організму. Це рецептори внутрішніх органів /серця, печінки, нирок, кровоносних судин тощо/;

3. Пропріорецептори - реагують на зміни положення окремих частин тіла в просторі і його рух. Вони містяться в м’язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Аферентний нервовий шлях - це відростки рецепторних нейронів, що несуть збудження до центральної нервової системи.

Рефлекторний центр - група нейронів, розташованих на різних рівнях центральної нервової системи і передаючих нервові імпульси з аферентного на еферентний нервовий шлях.

Еферентний нервовий шлях проводить нервові імпульси від цен­тральної нервової системи до ефектора.

Ефектор – виконавчий орган, діяльність якого змінюється під впливом нервових імпульсів, що поступають до нього по рефлекторній дузі. Ефекторами можуть бути м’язи або залози.

Мал. 9. Схема рефлекторної дуги

Рефлекторні дуги можуть бути простими і складними. Проста рефлекторна дуга складається з двох нейронів сприймаючого і ефекторного, між якими є один синапс. Її називають двохнейронною або моносинаптичною, ось її схема:

Р ецептор аферентне нервове волокно рецепторний нейрон

ефекторний нейрон еферентне нервове волокно ефектор.

Прикладом такої рефлекторної дуги є сухожильні рефлекси / наприклад, колінний, плечовий, ахілов /.

Рефлекторні дуги більшості рефлексів складається не з двох, а з декількох нейронів. Це складні, багатонейронні або полісинаптичні дуги. Схема їх така:

Р ецептор аферентний нейрон вставний нейрон

еферентний нейрон ефектор.

Здійснення відповідної реакції при будь-яких подразненнях не­можливе без так званої зворотної аферентації, або зворотних зв’язків, що інформують організм про виконання відповідної реакції, про досяг­нення організмом корисного результату дії. Під час відповідної реакції ефектора збуджуються його численні нервові закінчення. Нервові імпульси тепер вже від ефектора потрапляють в центральну нервову сис­тему і сигналізують про ступінь виконання еферентного сигналу.

Таким чином, вся повнота рефлекторної діяльності нервової системи здійснюється за принципом рефлекторного кільця, який включає прямий і зворот­ний зв’язки. Завдяки зворотним зв’язкам ми можемо не тільки судити про результати дії, а й вносити корективи в нашу діяльність, виправляти допущені помилки.