Розділ V. Аналізатори. Вікові особливості

5. 1.Значення аналізаторів

Організм пов'язаний із зовнішнім сві­том за допомогою органів чуттів. Ураження хворобою або част­кове виключення органів чуття в людини спричиняє різке зни­ження її активності. Діючи на наші органи чуттів, предмети і явища оточуючого світу зумовлюють відчуття. «Інакше, як через відчуття, ми ні про які форми речовини і ні про які форми руху нічого дізнатися не можемо»,— писав В. І. Ленін.

За допомогою аналізаторів людина пізнає навколишній світ. Особливо велика роль аналізаторів у трудовій діяльності. В разі ураження більшості аналізаторів трудова діяльність практично неможлива, людина впадає в безперервний сон. І. М. Сєченов описав хвору, що перебувала під наглядом Боткіна, в якої були уражені всі органи чуттів, крім дотику і м'язового чуття у пра­вій руці. Ця хвора безперервно спала,коли ніщо не подразнюва­ло її праву руку.

Якщо обмежити надходження в центральну нервову систему подразнень від різних органів чуттів або повністю виключити їх, то спостерігається затримання в розвитку мозку, інтелекту.

Аналіз подразнень, які сприймаються, починається уже в ре­цепторній частині аналізатора. Тут відбувається найпростіший аналіз, і подразнення трансформується в процесі збудження. До­сконаліший аналіз відбувається в підкіркових утвореннях, ре­зультатом чого є виконання складних природжених актів (вста­вання, насторожування, повертання голови до джерела світла, звуку, підтримання положення тіла та ін). Вищий, найтонший аналіз здійснюється в корі великого мозку, в кірковому відділі аналізатора.

Великий мозок є вищим органом аналізу і синтезу для по­дразників не тільки зовнішніх, а й внутрішніх. Проте більшість імпульсів від рецепторів внутрішніх органів, досягаючи кори великого мозку, не спричинює психічних явищ. Такі імпульси на­зивають субсенсорними: вони нижче порога відчуттів і тому не зумовлюють відчуттів. В результаті надходження імпульсів від рецепторів внутрішніх органів відбувається саморегуляція ди­хання, артеріального тиску, діяльності серця тощо.

Здорова людина звичайно не відчуває своїх внутрішніх орга­нів. їхні сигнали в кору великого мозку змінюють її функціо­нальний стан, але усвідомлюваних відчуттів не викликають (І. М. Сєченов це назвав «темним» почуттям). Лише при захво­рюваннях внутрішніх органів або при істотних змінах їхнього стану (голод, спрага тощо) виникають усвідомлені відчуття.

5. 2. Вчення і. П. Павлова про аналізатори. Відділи аналізатора

Зовнішній світ, що оточує людину, пізнається через органи чуттів. Органи чуттів сприймають не тільки подразнення із середовища, яке оточує людину, а й подразнення, які надходять із внутрішнього середо­вища організму.

В результаті подразнення органів чуттів у півкулях великого мозку виникають відчуття, сприйняття, уявлення Тільки через відчуття людина орієнтується в навколишньому середовищі. Складні нервові апарати, які сприймають і аналізують по­дразнення, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середо­вища організму, І. П. Павлов назвав аналізаторами. Аналізатор, за І. П. Павловим, складається в трьох тісно по­в'язаних між собою відділів: периферичного, провідникового і центрального.

Рецептори є периферичною ланкою аналізатора. Вони пред­ставлені нервовими закінченнями або спеціалізованими нервови­ми клітинами, які реагують на певні зміни в навколишньому се­редовищі. Рецептори відрізняються будовою, місцезнаходжен­ням і функціями. Деякі рецептори мають вигляд відносно просто побудованих нервових закінчень або є окремими елементами складно побудованих органів чуттів, як, наприклад, сітківка.

Доцентрові нейрони, що є шляхом, який веде від рецептора до кори великого мозку, становлять провідниковий відділ аналі­затора. Ділянки кори великого мозку, які сприймають інформа­цію від відповідних рецепторних утворень, становлять централь­ну частину, або кірковий відділ аналізатора.

Всі частини аналізатора діють як єдине ціле. Порушення ді­яльності однієї із частин веде до порушення функцій всього ана­лізатора.

Розрізняють зоровий, слуховий, нюховий, смаковий і шкірний аналізатори; руховий аналізатор, рецептори якого містяться в м'язах, сухожиллях, суглобах, і вестибулярний аналізатор, його рецептори подразнюються при зміні положення тіла.