9.8. Роль фізичної праці і фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей

Постава. Кожній людині властива специфічна для неї поста­ва, або поза, тобто положення тіла під час стояння, сидіння, ходьби і праці. Постава звичайно підтримується статичним на­пруженням м'язів.

При правильній, або стрункій, поставі вигини хребетного стовпа помірні, плечі розправлені, ноги прямі з нормальними склепіннями стоп . Люди з хорошою поставою стрункі, голова у них тримається прямо або трохи відкинута назад, гру­ди дещо виступають над животом. М'язи таких людей пружнів рухи зібрані, чіткі.

Правильна постава найсприятливіша для функціонування-систем органів руху і внутрішніх органів людини, що в остаточ­ному результаті сприяє підвищенню працездатності.

При неправильній поставі голова висунута вперед, грудна клітка приплюснута, плечі зведені вперед, живіт випнутий, а груди запалі, ноги розігнуті в колінних суглобах. Поперековий лордоз і грудний кіфоз сильніше підкреслені («кругла спина»). Часто неправильна постава супроводжує сколіози, тобто бокові викривлення хребетного стовпа. При сколіозах плечі, лопатки і таз асиметричні.

Неправильна постава утруднює роботу серця, легень, трав­ного каналу; при цьому зменшується життєва ємкість легень, знижується обмін речовин, з'являються головний біль, підвище­на втомлюваність.

Постава не належить до спадкових ознак. Вона починає формуватися з раннього віку і протягом життя може змінюва­тися. В основному формування постави відбувається в 6...7 років.. Для формування правильної постави велике значення має роз­виток м'язів тулуба. Напруження цих м'язів формує і утримує поставу, а зменшення їхнього напруження порушує її.

У дітей м'язи тулуба ще слабко розвинені, тому їхня постава нестійка.

Формування постави — одне із завдань фізичного виховання школярів. Головним тут є рівномірне заняття фізичними вправами і гармонійний розвиток всіх м'язових груп. До 18 років постава стабілізується, після чого виправляти її дуже важко.

Що призводить до порушення постави? Дітям важче, ніж дорослим, тривалий час зберігати правильне положення тіла при стоянні або сидінні. Швидко стомлюючись, діти змінюють положення тіла на неправильне. Це спочатку веде до порушен­ня постави, а потім до ослаблення м'язів спини і викривлення хребетного стовпа, що росте. Тому фізичні вправи, рухливі ігри, прогулянки, правильно підібрані меблі, чергування видів м'язо­вої діяльності запобігають порушенню постави. Дітям не слід дозволяти переносити важкі речі. Носіння книжок у портфелі може викривляти хребет. Книжки і зошити учням краще носити в заплічних ранцях. Дітям не рекомендується спати в дуже м'якому або в такому, що прогинається під масою їхнього тіла, ліжку.

Під час занять і їжі треба стежити, щоб діти сиділи пра­вильно. А це можливе лише тоді, коли меблі відповідають зро­стові і пропорціям тіла дитини.

9. 9. Значення фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей

Сила і величина м'язів перебувають у прямій залежності від вправлянь і тренування. Під час роботи посилюється крово- постачання м'язів, поліпшується регуляція їхньої діяльності нервовою системою, відбувається ріст м'язових волокон, тобто збільшується маса мускулатури.

Здатніть до фізичної роботи, витривалість є результатом тре-нування м'язової системи.

Збільшення рухової активності дітей і підлітків приводить до змін у кістковій системі та інтенсивнішого росту їхнього тіла. Під впливом тренування кістки стають міцніші і стійкіші до на­вантажень і травм. Фізичні вправи і спортивне тренування, які проводяться з врахуванням вікових особливостей дітей і під­літків, сприяють усуненню порушень постави.

Скелетні м'язи впливають на хід обмінних процесів і на функціонування внутрішніх органів. Дихальні рухи здійсню­ються м'язами грудей і діафрагмою, а м'язи черевного преса сприяють нормальній діяльності органів черевної порожнини, кровообігу і дихання.

Тепер усі вже знають, що малорухливий спосіб життя — гіпокінезія — шкідливий для здоров'я. Зайва маса, склероз, який розвивається, і пов'язані з ним серцево-судинні порушення — наслідок гіпокінезії.

Різнобічна м'язова діяльність підвищує працездатність орга­нізму, при цьому зменшуються енергетичні витрати організму на виконання роботи. При систематичному виконанні фізичних навантажень формується досконаліший механізм дихальних рухів. Збільшується глибина дихання, підвищується використан­ня кисню тканинами організму. Під впливом тренувань збіль­шується життєва ємкість легень. Кровоносні судини в процесі тренування стають еластичніші, що поліпшує умови руху крові.

Якщо людина малорухлива за характером своєї роботи, не займається спортом і фізичною культурою, то в середньому і літньому віці еластичність і скоротлива здатність її м'язів зни­жуються. М'язи стають в'ялі. В результаті слабкості м’язів черевного преса відбувається опущення внутрішніх органів і порушується функція травного каналу. Слабкість м'язів спини. зумовлює зміну постави. Поступово розвивається сутулість. Порушується координація рухів.

Сприятливий ефект, який роблять фізичні вправи на фор­мування здорової, сильної, витривалої людини з правильною будовою тіла і гармонійно розвиненого мускулатурою, відомий давно.

В наш час є широкі можливості для підвищення рівня фі­зичного розвитку людини.

Нема вікової межі для занять фізичною культурою. В літ­ньому віці систематичне виконання фізичних вправ запобігає відкладенню солей у суглобах, сприяє збереженню їхньої ру­хомості, зміцнює зв'язковий апарат і мускулатуру. При цьому рухові навички зберігаються на високому рівні, літні люди з ві­ком не втрачають впевненості в рухах.

Вправи — це ефективний засіб удосконалення рухового апа­рата людини. Вони лежать в основі будь-якої рухової навички і вміння. Під впливом вправ формуються закінченість і стій­кість усіх форм рухової діяльності людини.

Фізіологічний зміст вправи зводиться до утворення динаміч­ного стереотипу. В початковий період виконання вправи спо­стерігається велике поширення збудження в корі великого моз­ку. Діяльною стає велика кількість м'язів, рухи учня незграбні, метушливі, хаотичні. При цьому скорочуються численні м'язові групи, які часто аж ніяк не стосуються рухового акту. Внаслі­док цього розвивається гальмування, знижується м'язова пра­цездатність.

При продовженні вправ поширене кіркове збудження кон­центрується, утворюється осередок стаціонарного збудження концентрованого в обмеженій групі м'язів, безпосередньо пов'я­заних з даною вправою або руховим актом, ось чому рухи ста­ють чіткіші, вільніші, координованіші та економічніші з точки зору затрат часу і енергї.

На заключній стадії утворюється стійкий стереотип, з по­вторенням вправ рухи стають автоматизованими, добре коорди­нованими; вони виконуються тільки за рахунок скорочення тил груп м'язів, які необхідні для даного рухового акту.

При систематичному тренуванні відбувається збільшення по­тужності і корисної дії м'язів тіла. Це збільшення досягається, з одного боку, завдяки розвиткові м'язів, які беруть участь у даній роботі (м'язи, які тренуються, збільшуються в обсязі, у зв'язку з чим зростає і їхня сила), а з другого в результаті змін, яких зазнають серцево-судинна і дихальна системи.

Дихання у тренованих людей у спокої рідше і доходить до 8...10 на хвилину порівняно з 16...20 у нетренованих. Зменшення 'частоти дихання супроводжується поглибленням дихання, тому вентиляція легень не зменшується.

При м'язовій роботі легенева вентиляція може доходити до 120 літрів на хвилину. У тренованих людей збільшення вен­тиляції відбувається внаслідок поглиблення дихання, тоді як у потренованих внаслідок почастішання дихання, яке залишає­ться поверхневим. Поглиблене дихання тренованих людей сприяє кращому насиченню крові киснем.

У тренованих людей відбувається зменшення кількості серце­вих скорочень, але збільшується систолічний (ударний) і хви­линний об'єми крові при незначному почастішанні роботи серця. У нетренованих людей хвилинний об'єм збільшується в резуль­таті почастішання серцевої діяльності при незначному підвищен­ні систолічного об'єму.