9.3. Будова скелета. Вікові особливості

Скелет тулуба. Скелет тулуба складається із хребетного стов­па і грудної клітки.

Хребетний стовп людини складається із 33...34 хребців. У ньому розрізняють відділи: шийний, який складається із 7 хребців, грудний — із 12 хребців, попереко­вий — із 5 хребців, крижовий — із 5 хребців і куприковий — із 4...5 хребців. У дорослої людини крижові хребці зростають­ся в одну кістку — крижі, а куприкові — в куприк.

Хребетний стовп займає близько 40% довжини тіла і є основним його стрижнем, опорою. Хребетні отвори всіх хреб­ців утворюють хребетний канал, в якому міститься спинний мозок. До відростків хребців прикріплюються м'язи.

Мал. 25. Схема будови скелета

Між хребцями розташовані міжхребцеві диски із волокни­стого хряща; вони сприяють рухомості хребетного стовпа. З віком змінюється висота дисків.Процес окостеніння хребетного стовпа починається у внутрішньоутробному періоді. Після народження з'являються нові точки окостеніння. До 14 років окостенілими є тільки середні частини тіл хребців. Повне окостеніння окремих хребців за­кінчується до 21...23 років.

До 1,5 року хребетний стовп росте рівномірно, від 1,5 до 3 років відносно уповільнюється ріст шийних і верхніх груд­них хребців, а в 10 років енергійно ростуть поперекові та ниж­ні грудні хребці.

У новонародженої дитини хребетний стовп майже прямий, характерні для дорослої людини вигини тільки намічаються і розвиваються поступово.

Першим з'являється шийний лордоз (вигин, спрямований опуклістю вперед) у 6...7 тижнів, коли дитина починає трима­ти голівку. До шести місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється грудний кіфоз (вигин, спрямований опуклістю на­зад). Коли дитина починає стояти і ходити, утворюється попе- рековий лордоз. З утворенням поперекового лордоза центр ваги переміщується назад, перешкоджаючи падінню тіла при вертикальному положенні.

До року є вже всі вигини хребта. Але утворені вигини не фіксовані і зникають при розслабленні мускулатури. До семи років уже чітко виражені шийний і грудний вигини, фіксація поперекового вигину відбувається пізніше (в 12...14 років).

Вигини хребетного стовпа становлять специфічну особли­вість людини і виникли у зв'язку з вертикальним положенням тіла. Завдяки вигинам хребетний стовп пружинить. Удари і поштовхи, які мають місце при ходьбі, бігові, стрибках, по­слаблюються і затухають, що запобігає струсам мозку.

Викривлення хребетного стовпа вбік (сколіоз) нерідко роз­вивається у дітей із слабким фізичним розвитком, в результаті тривалого сидіння за столом або партою, при неправильній по­садці, особливо при письмі, при невідповідності розмірів меб­лів пропорціям тіла школярів.

При боковому викривленні хребта виникає також обертан­ня його навколо вертикальної осі (скручування). Слідом за викривленням грудного відділу хребта відбувається скручуван­ня з'єднаних з хребтом ребер. Це веде до деформації грудної клітки.

Треба враховувати, що спочатку сколіоз має характер не­стійкого дефекту постави, і якщо своєчасно звернути увагу дитини, то цей дефект легко коригується самою дитиною. Якщо вчасно не звернути уваги на цей дефект, то дефект постави залишається у дитини постійно, що приводить до змін у м'язах і зв'язках тулуба, а потім і кістковій частині хребетного стовпа.

Грудна клітка. Грудна клітка утворює кісткову основу груд­ної порожнини. Складається із грудини, 12 пар ребер, з'єдна­них ззаду з хребетним стовпом. Грудна клітка захищає серце, легені, печінку і е місцем прикріплення дихальних м'язів і м'язів верхніх кінцівок.

Грудина — плоска непарна кістка, яка складається із руко­ятки (верхня частина), тіла (середня частина) і мечоподібно­го відростка. Між цими частинами містяться хрящові прошар­ки, які до 30 років окостенівають. Зростання частин грудини відбувається поступово: нижні зростаються в 15...16 років, а верхні—тільки у 21...25 років. Окостеніння мечоподібного від­ростка закінчується до 30 років.

У перші роки життя грудна клітка стиснута з боків і має форму конуса, її передньозадній розмір більший за попереч­ний. У зв'язку із посиленим ростом ребер, розвитком легень грудна клітка поступово розширюється, і в 12...13 років вона на­буває такої самої форми, як і в дорослої людини. У дорос­лої людини грудна клітка широка, з переважаючим попереч­ним розміром, що пов'язано з вертикальним положенням тіла, при якому нутрощі давлять своєю масою в напрямку, пара­лельному грудині.

Форма грудної клітки змінюється. Під впливом фізичних вправ вона може стати ширшою і більш об'ємною. При тривалій неправильній посадці, коли дитина опирається грудьми на край Столу або кришку парти, може статися деформація грудної кліт­ки, що порушує розвиток серця, великих судин і легень.

Скелет кінцівок. У верхній частині спини розташовані дві плоскі трикутної форми кістки — лопатки; вони зв'язані з хре­бетним стовпом і ребрами за допомогою м'язів. Кожна лопат­ка з'єднується з ключицею, а остання, в свою чергу, з груди­ною і ребрами. Лопатки і ключиці утворюють пояс верхніх кінцівок.

Скелет вільної верхньої кінцівки утворений плечовою кі­сткою, рухомо з'єднаною з лопаткою, передпліччям, що скла­дається із променевої і ліктьової кісток, і кісток кисті. До складу кисті входять дрібні кістки зап'ястя, п'ять довгих кісток п'ясті і кістки пальців кисті.

Кістки зап'ястя утворюють склепіння, повернене угнутістю до долоні. У новонародженого вони тільки намічаються; далі вони поступово розвиваються, і їх стає добре видно тільки близько семи років, а процес їх окостеніння закінчується значно пізніше (в 10.,.13 років). На цей час закінчується окосте­ніння фаланг пальців. У зв'язку з цим швидке (вільне) письмо дітям молодших класів не вдається.

Особливе значення у людини має І палець у зв'язку із трудовою функцією. Йому властива велика рухливість, він протиставлений решті пальців.

Постійні фізіологічні навантаження або гра на музичних інструментах з раннього віку затримують процес окостеніння фаланг пальців, в результаті вони стають довші («пальці му­зиканта») .

Пояс нижніх кінцівок складається з крижів і рухомо з'єд­наних з ними двох тазових кісток. Тазові кістки у новонаро­дженого складаються кожна із трьох кісток, зрощення яких по­чинається у дітей з 5...6 років, і приблизно до 17...18 років вони вже зрощені. В підлітковому віці відбувається поступове зростання крижових хребців у єдину кістку — крижі. У дівча­ток при різких стрибках з великої висота, при носінні взуття , на високих підборах незрослі кістки таза можуть зміститися, І що приведе до неправильного зрощення їх і, як наслідок, звуження виходу із порожнини малого таза, що може пізніше дуже утруднити проходження плода під час пологів.

Після дев'яти років виявляються відмінності у формі таза у хлопчиків і дівчаток; у хлопчиків таз вищий і вужчий, ніж у дівчаток.

Тазові кістки мають круглі западини, куди входять головки стегнових кісток ніг.

Скелет вільної нижньої кінцівки складається із стегнової кістки, двох кісток гомілки — великогомілкової і малогомілко­вої і кісток стопи. Стопа утворена кістками передплесна, плес­на і фалангів пальців стопи.

Стегнова кістка — найбільша і найдовша трубчаста кістка людини.

Стопа людини утворює склепіння, яке спирається на п'ятко­ву кістку і на передні кінці кісток плесна. Розрізняють по­здовжнє і поперечне склепіння стопи. Поздовжнє, пружне склепіння стопи властиве тільки людині, і його формування пов'язане з прямоходінням. По склепінню сто­пи рівномірно розподі­ляється маса тіла, що має велике значення при перенесенні важких речей. Склепіння діє як пружина, пом'якшуючи поштовхи тіла під час ходьби.

У новонародженої дитини склепінчастість стопи не виражена, во­на формується пізніше, коли дитина починає ходити.

Склеписте розташування кісток стопи підтримується вели­кою кількістю міцних суглобних зв'язок. При тривалому стоян­ні і сидінні, перенесенні великих вантажів, при носінні вузь­кого взуття зв'язки розтягуються, що приводить до сплощення стопи. І тоді кажуть, що розвинулася плоскостопість. Захворювання рахітом також може сприяти розвиткові плоско­стопості.

Несприятливо позначається на стані стопи постійне пере­бування дітей у приміщенні в утепленому і валяному взутті-(тобто м'якому), бо це розслаблює м'язи стопи.

При плоскостопості порушується постава, через погіршення кровопостачання швидко настає втома нижніх кінцівок, яка часто супроводжується ломотою, болем, а інколи і судомами.

Для профілактики плоскостопості рекомендують ходити бо­соніж по нерівній поверхні, по піску, що сприяє зміцненню склепіння стопи. Вправи для м'язів ніг, особливо для м'язів стопи, ходьба навшпиньках, стрибки в довжину і висоту, біг, гра у футбол, волейбол і баскетбол, плавання запобігають розвитку плоскостопості.

Череп. Череп — скелет голови. Розрізняють два відділи чере­па: мозковий, або черепну коробку, і лицьовий, або кістки обличчя. Мозковий череп є вмістилищем великого мозку.

До складу мозкового відділу черепа входять непарні кістки (потилична, клинцювата, лобова, ґратчаста) і парні (тім'яні і скроневі). Клинцювата і ґратчаста кістки розташовані на межі мозкового і лицьового відділів. Всі кістки мозкового че­репа з'єднані нерухомо. Всередині скроневої кістки є переддверно-завитковий орган, до нього веде широкий слуховий отвір. Через великий отвір потиличної кістки порожнина чере­па з'єднується з вертебральним каналом.

У лицьовому відділі черепа більшість кісток парні: верх­ньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні і нижні носо­ві раковини. Непарних кісток три: леміш, нижня щелепа і під'язикова кістка. Нижня щелепа — єдина рухома кістка в черепі.

У дітей в ранньому віці мозкова частина черепа більше озвинута, ніж лицьова. Найсильніше кістки черепа ростуть протягом першого року життя. З віком, особливо з 13...14 ро­ків, лицьовий відділ росте енергійніше і починає переважати над мозковим. У новонародженого об'єм мозкового черепа у 8 разів більший лицьового, а у дорослого в 2...2,5 раза.

У новонародженого черепні кістки з'єднані одна з одною м'якою сполучнотканинною перетинкою. Ця перетинка особли­во велика там, де сходиться кілька кісток. Це — тім'ячка. Тім'ячка розташовуються по кутах обох тім'яних кісток, утворюючи непарні лобове і потиличне і парні передні бокові і задні бокові тім'ячка. Завдяки тім'ячкам кістки даху черепа можуть заходити своїми краями одна за одну. Це має велике значення при проходженні головки плода родовими шляхами.

Малі тім'ячка заростають до 2...3 місяців, а найбільше —лобове — легко прощупується і заростає лише до півтора року.