- •Розділ ііі. Загальна і вікова фізіологія нервової системи
- •3.2.Поняття про збудливість, збудження, біоелектричні явища
- •4.14. Фізіологічні механізми емоцій та мотивів. Емоційний стрес. Вікові особливості емоційних реакцій.
- •І змістовний модуль розділ і. Вступ. Рівні організації живої системи
- •1.1.Предмет, завдання, методи анатомії і фізіології
- •1.2.Зв’язок анатомії і вікової фізіології з педагогікою, психологією, педіатрією, медициною
- •1.3. Рівні організації людського організму
- •Функціональна одиниця - фізіологічна система органів - функціональна система органів
- •1.4. Клітинна будова організму
- •1.5. Поділ клітин (мітоз, мейоз; овогенез, сперматогенез)
- •1.6. Тканини організму і їх життєві функції
- •Розділ іі. Закономірності росту і розвитку організму людини
- •2.1. Основні закономірності росту і розвитку дітей
- •2.2. Акселерація. Причини акселерації
- •2.3. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика
- •2.4. Запліднення, ембріональний і плацентарний періоди розвитку
- •Розділ ііі. Загальна і вікова фізіологія нервової системи
- •3.1. Функції нервової системи, їх роль в морфологічному і фізіологічному розвитку організму
- •3.2.Поняття про збудливість, збудження, біоелектричні явища
- •3.3. Будова і функції нервових клітин, їх розвиток
- •3.4. Будова і функції нервових волокон
- •3.5. Синапси, передача збудження через синапси
- •3.6.Загальне уявлення про гальмування в нервовій системі, його значення
- •3.7. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності
- •Р ецептор аферентний нейрон вставний нейрон
- •3.8. Характеристика функцій спинного і відділів головного мозку
- •3.9. Функціональне значення ретикулярної формації і лімбічної системи
- •3.10.Структурно-функціональна організація кори великих півкуль
- •3.11. Поняття про автономну нервову систему
- •3.12. Розвиток нервової системи. Вікові зміни структури і функціональних можливостей різних відділів центральної нервової системи
- •Розділ іv.Основи вчення про вищу нервову діяльність
- •4.1. Поняття про вищу нервову діяльність і психіку. Роль і.М.Сеченова і і.П.Павлова у створені вчення про внд
- •4.2. Природжені механізми регуляції поведінки (безумовні рефлекси, інстинкти)
- •4.3. Набуті механізми регуляції поведінки (умовні рефлекси, імпритинг)
- •4.4. Умови і механізми утворення умовних рефлексів
- •4. 5. Види умовних рефлексів
- •4. 6. Гальмування умовних рефлексів
- •4.7. Типи вищої нервової діяльності
- •4.8. Вікові особливості вищої нервової діяльності
- •4.9. Порушення внд (негативізм, дитячі страхи, неврози) та їх профілактика
- •4. 10. Поняття про першу і другу сигнальні системи дійсності
- •4. 11. Вікові особливості розвитку другої сигнальної системи
- •4. 12.Кіркові центри мови
- •4.13. Фізіологічні механізми уваги. Вікові особливості
- •4.14. Фізіологічні механізми емоцій та мотивів. Емоційний стрес. Вікові особливості емоційних реакцій
- •4.15. Фізіологічні механізми пам’яті
- •Розділ V. Аналізатори. Вікові особливості
- •5. 1.Значення аналізаторів
- •5. 2. Вчення і. П. Павлова про аналізатори. Відділи аналізатора
- •5.3. Властивості рецепторів
- •5.4.Значення та відділи зорового аналізатора
- •5.4.1.Поняття про акомодацію, рефракцію ока, астигматизм. Вікові особливості
- •5.4.2. Поняття про гостроту зору, бінокулярний зір
- •Колірний зір. Трикомпонентна теорія колірного зору
- •5.4.4. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій
- •5.5. Слуховий аналізатор
- •5.5.1. Відділи слухового аналізатора
- •5.5.2. Будова слухового аналізатора
- •5.5.3.Механізм сприйняття звуку
- •5.5.4. Вікові особливості слухового аналізатора
- •5.6.Вестибулярний апарат
- •5.7. Смаковий аналізатор. Будова, вікові особливості
- •5.8. Нюховий аналізатор. Будова. Вікові особливості
- •5.9. Органи шкірного чуття (тактильне, температурне, больове), їх значення. Вікові особливості
- •5.10. Взаємодія аналізаторів
- •Іі змістовний модуль розділ vі.Ендокринні залози. Вікові особливості
- •6.1. Загальні закономірності діяльності залоз внутрішньої секреції
- •6.2. Гормони та їх вплив на ріст і розвиток організму
- •6.3. Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза
- •6.4. Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози
- •6.5. Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз
- •6.6. Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз
- •6.7. Підшлункова залоза
- •6.8. Вилочкова залоза
- •6.9. Статеві залози. Вікові особливості
- •6.10. Гормони і статеве дозрівання
- •Розділ vіі. Вікові особливості обміну речовин і енергії. Харчування
- •7.1. Значення обміну речовин і енергії
- •7.2.Анаболізм і катаболізм як процеси обміну речовин
- •7.3. Проміжний обмін
- •7.6. Обмін вуглеводів
- •7.7. Водний і мінеральний обмін. Вітаміни
- •7.8.Основний обмін. Вікові особливості енергетичного обміну
- •7.9.Харчування і енергетична цінність харчових речовин
- •Розділ vііі. Особливості крові та анатомія, фізіологія серцево-судинної системи дитини
- •8.1.Внутрішнє середовище організму. Кров
- •8.2. Плазма крові
- •8.3. Форменні елементи крові
- •Лейкоцити. Лейкоцити або білі кров’яні тільця, - це безбарвні клітини, які містять ядра різноманітної форми. В 1 мм3 крові здорової людини міститься близько 6000...8000 лейкоцитів.
- •8.4. Захисні властивості крові Як уже згадувалося вище, лейкоцити крові здатні до фагоцитозу.
- •8.5. Зсідання крові
- •8.6. Групи крові. Переливання крові
- •8.7. Лімфа і лімфообіг
- •8.8. Органи серцево-судинної системи
- •Кровообіг.Значення кровообігу. Кров може виконувати життєво необхідні функції, перебуваючи в безперервному русі. Рух крові в організмі, її циркуляція становлять суть кровообігу.
- •8.9. Робота серця
- •8.10. Рух крові по судинах
- •8.11. Регуляція серця і судин
- •Ііі змістовний модуль розділ іх. Опорно-рухова система. Вікові особливості
- •9.1.Значення опорно-рухового апарата
- •9.2. Загальні відомості про скелет. Вікові особливості
- •9.3. Будова скелета. Вікові особливості
- •9. 4. М'язова система. Вікові особливості
- •9.5. Скоротність як основна властивість м'язів. Динамічна та статична робота мязів
- •9. 6. М'язовий тонус
- •9.7. Розвиток рухів у дітей
- •9.8. Роль фізичної праці і фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей
- •9. 9. Значення фізичної культури в розвитку рухового апарата у дітей
- •Розділ х. Анатомія, фізіологія і гігієна органів дихання дитини
- •10.1. Значення органів дихання
- •10. 2. Будова органів дихання
- •10.3. Механізм дихання
- •10.4. Легенева вентиляція
- •10.5. Газообмін у легенях і тканинах
- •10.6. Регуляція дихання
- •Контрольні запитання
- •Розділ хі. Анатомія та фізіологія органів травлення дитини
- •11.1. Значення і суть процесів травлення
- •11.2.Методи дослідження діяльності травних залоз
- •11. 3. Загальний план будови органів травлення
- •11. 4.Особливості травлення в ротовій порожнині. Вікові особливості
- •11. 5. Регуляція слиновиділення
- •11. 6. Стравохід. Вікові особливості стравоходу
- •11.7. Особливості травлення порожнині шлунку
- •11.8. Особливості травлення їжі в тонкому кишечнику. Вікові особливості
- •11. 9.Всмоктування в травному каналі
- •Розділ хіі. Анатомія та фізіологія органів виділення дитини
- •12.1.Значення процесів виділення
- •12. 3. Механізм сечоутворення
- •12. 4. Нервова і гуморальна регуляція сечовиділення
- •13. 1.Функції шкіри
- •13. 2. Будова шкіри. Вікові особливості.
- •13.3 Анатомо-фізіологічні особливості шкіри і підшкірної жирової клітковини в різні вікові періоди
- •13.4. Залозистий апарат шкіри
- •13.5.Теплорегуляція шкіри. Вікові особливості
- •Через органи дихання 12,1
- •13.6.Температура тіла. Регуляція температури тіла
- •10.7. Гігієна шкіри дитини
- •13.8.Загартовування дитячого організму
5.9. Органи шкірного чуття (тактильне, температурне, больове), їх значення. Вікові особливості
В аналізі впливів зовнішнього середовища на організм велике значення мають аналізатори, рецептори яких розміщені в шкірі. У шкірі людини є тактильні (дотикові), температурні і больові рецептори. Різні види рецепторів відрізняються за своєю будовою і розподілені в шкірі у вигляді своєрідної мозаїки.
Тактильні рецептори мають форму видовжених цибулин, до яких підходять нервові закінчення. Ці рецептори сприймають механічні подразнення шкіри (контакти шкіри з предметами). Збудження, яке при цьому виникає в рецепторах, надходить до мозкового кінця аналізатора (задньої центральної закрутки кори великих півкуль), де виникає відчуття дотику або тиску.
В середньому на 1 см2 шкіри припадає 25 тактильних рецепторів. Проте ці рецептори нерівномірно розподілені на всій поверхні тіла. Найбільше їх у шкірі долонь, на кінцях пальців, на губах, кінчику язика. Найменше — у шкірі спини і живота.
Завдяки тактильній чутливості людина відчуває форму, величину і характер поверхні навколишніх предметів. У маленьких дітей дотикові відчуття відіграють велику роль у виробленні в них психічних уявлень.
Тактильне чуття розвивається в процесі відповідних вправ. Вправлянням тактильне чуття можна довести до високого ступеня досконалості, про що свідчить досвід людей, які втратили зір. У дітей раннього віку чуття дотику вправляється звичайно мимовільно, внаслідок багаторазового доторкання до іграшок.
Добре розвинене тактильне чуття має велике практичне значення: воно допомагає краще пізнавати всі ті предмети, з якими доводиться мати справу в житті. Тому дуже важливо розвивати це чуття як у дітей дошкільного, так і шкільного віку. Для цього необхідно проводити вправи на дотик до різних листочків дерев і кущів, до клаптиків тканин, різних за товщиною і поверхнею і т. д. Чуття дотику добре розвивається у дітей, коли вони щось ліплять з глини, пластиліну, воску, грають з м'ячем, плетуть з прутиків різні предмети і т. п.
Терморецептори. До терморецепторів, або температурних рецепторів, належать два види нервових закінчень. Одні з них сприймають теплові подразнення, а другі—холодові. Розміщені терморецептори у шкірі, а також у слизовій оболонці
носа, рота, гортані, стравоходу, шлунка і кишечника. Це клубочки тонких нервових закінчень, що містяться в сполучнотканинних капсулах. Зміна зовнішньої температури подразнює терморецептори шкіри і викликає в мозковій частині аналізатора відчуття тепла або холоду. Внаслідок цього рефлекторно змінюється просвіт кровоносних судин шкіри, завдяки чому змінюється її кровопостачання і температура.
Чутливість до тепла і холоду неоднакова в різних ділянках шкіри. Це залежить, з одного боку, від кількості в тому чи іншому місці теплових і холодових рецепторів і, з другого боку,— від ступеня пристосованості (загартування) різних частин тіла до тепла або холоду. Частини тіла, які звичайно закриті одягом, чутливіші до холоду, ніж відкриті (обличчя, кисті). При повторних холодових впливах чутливість до холоду знижується (адаптація). Так само і повторні теплові впливи викликають зниження чутливості до теплових подразнень.
Температурне чуття є уже у новонародженої дитини.
Больові рецептори. Біль — це специфічне відчуття, якісно відмінне від будь-якого іншого відчуття. Воно виникає тоді, коли на ту чи іншу частину організму діє подразник, що має руйнівний характер. При цьому виникає цілий ряд захисних реакцій, спрямованих на збереження частин тіла або цілого організму.
Больові подразнення сприймаються больовими рецепторами — вільними нервовими закінченнями або безмієліновими нервовими сплетеннями.
Больові рецептори розміщені не тільки в шкірі, але і в м'язах, кістках, внутрішніх органах. На поверхні в 1 см" буває близько 100 больових точок, а на всій шкірній поверхні — близько 1 мільйона. При деяких впливах на шкіру, наприклад кокаїном або холодом,— больові відчуття зникають, тоді як дотикові і температурні ще зберігаються. Це свідчить про існування окремих больових рецепторів. Збудження, що виникають у больових рецепторах внаслідок дії подразника, передаються по доцентрових нервах у кору великих півкуль головного мозку, де й створюється відчуття болю. Сила больових відчуттів в значній мірі залежить від стану нервової системи. При великому загальному збудженні часто зовсім не відчувається болю, але як тільки будуть усунуті сторонні подразники, больові відчуття можуть знову різко проявитися.
При сильних больових подразненнях рефлекторно порушується нормальна діяльність органів: посилюється виділення адреналіну в кров, підвищується концентрація цукру в крові, частішає ритм серцевих скорочень, прискорюється зсідання крові, підвищується кров'яний тиск, затримується дихання і т. д. Останнім часом встановлено, що у деяких людей окремі ділянки шкіри чутливі і до світла. Найбільш світлочутливою є шкіра обличчя і кінчиків пальців на руках.