4. 12.Кіркові центри мови

Мова є одною із найскладніших людських функцій. Вона пов’язана з напруженою роботою органів зору, слуху і периферійного мовного апарату.

Складна координація діяльності цих органів здійснюється нер­вовими структурами кори півкуль великого мозку, але окремі її ділянки відіграють найістотнішу роль у виконанні цієї функції, тому їх на­зивають мовними аналізаторами, або центрами мови. Розрізняють три форми мови: слухову, зорову і кінестетичну (письмову). Реалізація кожної форми забезпечується функціонуванням відповідного аналізатора.

В задніх відділах нижньої лобової закрутки знаходиться центр артикуляції і мови, або центр Брока. Це руховий аналізатор мови. Ці­лісність цього аналізатора необхідна для вимови слів. При руйну­ванні або видаленні його людина не здатна вимовляти жодного слова, не може повторювати слова. Оскільки слуховий аналізатор мови зберіга­ється, то зберігається і розуміння мови. Страждає не тільки усна мо­ва, але і здатність без вимови слів формулювати свої думки, тобто внутрішня мова. Ускладнюється читання “про себе”, порушується письмо довільне і під диктовку. В молодому віці під впливом систематичних логопедичних занять ці порушення проходять, залишаються лише ледве помітні розлади вимови.

У задній частині верхньої вискової закрутки розташований слу­ховий центр мови Верніке, це слуховий аналізатор мови. При його руйнуванні або видаленні людина втрачає здатність розуміння мови – сенсорна афазія або словесна глухота. Людина сприймає всі звуки і шуми, во­на чує слова, але не в змозі їх зрозуміти. Цей аналізатор формується першим в процесі розвитку мови, і він завжди залишається домінуючим над іншими центрами мови. Тому при його ураженні страждає і усна і письмова мова (письмо і читання). Внаслідок відсутності сприйняття власної мови іноді спостерігається “словесний понос” - логоррея - надмірна говірливість без усякого глузду.

На присередній поверхні потиличної ділянки знаходиться зоровий центр, пошкодження якого викликає втрату здатності впізнавати написане.

Таким чином, в здійсненні функції мови беруть участь великі півкулі в цілому, вся нервова система, але особливе значення мають певні ділянки кори.

4.13. Фізіологічні механізми уваги. Вікові особливості

Увагою називається вибірковість у психічних процесів, це здатність нервової системи виділити з багатьох подій найважливіше і відповісти на нього активною діяльністю. Це перша необхідна умова відбору інформації для будь-якої форми вищої нервової діяльності. Розрізняють два види уваги: мимовільну і довільну.

Мимовільна увага - це процес, що відбувається поза бажанням людини і без постановки попередньої цілі. Мимовільна увага пов’язана з безумовним рефлексом “що таке?” (за Павловим). Його нейронні механізми пов’язані з висхідною активуючою дією сітчастого утвору, а також із зоровим горбом. Дія сітчастого утвору визначає перехід від сну до бадьорого стану, а також його рівень. Неспецифічні впливи зорового горба здатні загострювати увагу і перемикати її з одного подразнення на інші.

Довільна увага - це нервовий процес направленої свідомості, яка потребує попередньої постановки цілі і випрацьовування програми дій. В основі її лежить активація мозку, пов’язана з діяльністю лобових ділянок великих півкуль. Про важливу роль лобних ділянок в забезпечені довільної уваги свідчать клінічні дані. Так, ураження цих структур приводить до того, що хворі не в змозі зосередитись на будь-якій діяльності, на них легко впливають навіть незначні зовнішні подразники. Фізіологічні механізми довільної уваги функціонують як система, що коливається. Тому увага як психічне явище також коливається.

В процесі розвитку дитини механізми, що лежать в основі довільної уваги, дозрівають швидше, а формування довільної уваги тісно пов’язане з розвитком мови. Тому організація довільної уваги у дітей 5-6 років значно утруднена. Морфологічна і функціональна основи довільної уваги формуються лише до 12-13 років, коли дозрівають ділянки лобних частин, що відповідають за її здійснення.

Таким чином, в педагогічній діяльності необхідно враховувати особливості фізіологічних механізмів довільної і мимовільної уваги. В молодших класах мобілізація уваги дітей на уроці можлива при акти­вації механізмів мимовільної уваги. Разом з тим, необхідно постійно формувати довільну увагу учнів, адже вона, хоча й пов’язана з діяль­ністю певних структур головного мозку, але в значній мірі знаходить­ся й під впливом виховних дій. Вони здійснюються вже на ранніх етапах життя дитини, коли мати націлює її увагу на той чи інший предмет.