8.11. Регуляція серця і судин

Іннервація серця і судин. Діяльність серця регулюється двома парами нервів: блукаючими і симпатичними. Блукаючі нерви беруть початок в довгастому мозкові, а симпатичні нерви відходять від шийного симпатичного вузла. Блукаючі нерви гальмують серцеву діяльність. Під впливом імпульсів, які надходять до серця по симпатичних нервах, частішає ритм серцевої діяльності і посилюється кожне серцеве скорочення.

До моменту народження дитини в серцевому м’язі досить добре виражені нервові закінчення як симпатичних, так і блукаючих нервів. В ранньому дитячому віці (до 2...3 років) переважають тонічні впливи симпатичних нервів на серце, про що можна зробити висновок за частотою серцевих скорочень ( у новонароджених до 140 ударів на хвилину). Тонус центра блукаючого нерва в цьому віці низький.

З ростом дитини вплив блукаючих нервів на серце посилюється. І.А. Аршавський вважає, що в цьому процесі важливу роль відіграє розвиток скелетної мускулатури. В 3...4 місяці дитина починає тримати голівку, в цей час заявляються перші ознаки впливу блукаючих нервів на серцеву діяльність (натискування на очне яблуко рефлекторно спричинює уповільнення серцевого ритму). В 3...4 річному віці значно збільшується рухова активність дитини, на цей час закріплюються тонічні впливи блукаючого нерва на серце. Затримання у розвитку моторики у дітей супроводжується затриманням впливу блукаючих нервів на серцеву діяльність. У віці від 7 до 12 років регулююча роль блукаючого нерва посилюється, що супроводжується порідшанням ритму серцевих скорочень.

Рефлекторні впливи на діяльність серця і судин. Ритм і сила серцевих скорочень змінюються залежно від емоційного стану людини, роботи, яку вона виконує. Стан людини впливає і на кровоносні судини, змінює їхній просвіт. При відчутті страху, гніву, під час фізичного напруження через зміну просвіту кровоносних судин людина блідне або червоніє.

Робота серця і просвіт кровоносних судин пов’язані з потребами організму, його органів і тканин в забезпеченні їх киснем і поживними речовинами. Пристосування діяльності серцево-судинної системи до умов, в яких перебуває організм, здійснюється нервовим і гуморальним регуляторним механізмами, які звичайно функціонують взаємозв’язно. Нервові впливи, які регулюють діяльність серця і кровоносних судин, передаються до них із центральної нервової системи по відцентрованих нервах. Подразненням будь-яких чутливих закінчень можна рефлекторно викликати порідшання або почастішання скорочень серця. Тепло, холод, укол та інші подразнення викликають у закінченнях доцентрових нервів збудження, яке передається в центральну нервову систему і звідти по блукаючому або симпатичному нерву досягає серця.

Імпульси із центральної нервової системи передаються одночасно по нервах до серця та із судинорухового центра по інших нервах до кровоносних судин. Тому звичайно на подразнення, яке надходить із зовнішнього або внутрішнього середовища організму, рефлекторно відповідає і серце. І судини.

Важливе значення в регуляції сталості величини кров’яного тиску мають власне судинні рефлекси, що їх спричинюють імпульси від рецепторів самих судин. Особливе фізіологічне значення мають рецептори, розташовані в дузі аорти і в області розгалуження сонної артерії на внутрішню і зовнішню. Тут розташовані судинні рефлексогенні зони, які беруть участь в саморегуляції серцево-судинної системи.

Рецептори судинних рефлексогенних зон збуджуються при підвищенні тиску крові в судинах, тому їх називають барорецепторами, або пресорецепторами.

Підвищення кров’яного тиску в аорті зумовлює розтягнення її стінок і, як наслідок, подразнення пресорецепторів аортальної рефлексогенної зони. Збудження, що виникло в рецепторах, по волокнах аортального нерва досягає довгастого мозку. Рефлекторно підвищується тонус ядер блукаючих нервів, що приводить до гальмування серцевої діяльності, внаслідок чого частота і сила серцевих скорочень зменшуються. Тону судинозвужувального центра при цьому знижується, що спричиняє розширення судин внутрішніх органів.

Гальмування роботи серця і розширення просвіту кровоносних судин відновлюють тиск крові, який підвищився, до нормальних величин.

В області розгалуження сонної артерії на зовнішню і внутрішню розташована синокаротидна рефлексогенна зона. Тут містяться пресорецептори, які подразнюються при підвищенні тиску крові у каротидному синусі. Збудження по синокаротидному нерву (в складі язикогорлового нерва) досягає довгастого мозку. Дальший механізм, який приводить до вирівнювання величини кров'яного тиску, такий же, як і при реакції з аортальної рефлексогенної зони.

Гуморальна регуляція кровообігу. На діяльність серця і судин впливають хімічні речовини, що є в крові. Так, у надниркових залозах виробляється гормон адреналін. Він прискорює і посилює діяльність серця і звужує просвіт кровоносних судин. У нервових закінченнях парасимпатичних нервів утворюється ацетилхолін, який розширює просвіт кровоносних судин та уповільнює і послаблює серцеву діяльність. На роботу серця впливають і деякі солі. Збільшення концентрацій іонів калію гальмує роботу серця, а збільшення концентрації іонів кальцію веде до почастішання і посилення серцевої діяльності.

Гуморальні впливи тісно пов’язані з нервовою регуляцією діяльності системи кровообігу. Виділення самих хімічних речовин у кров і підтримання певної концентрації їх у крові регулюються нервовою системою.

Діяльність всієї системи кровообігу спрямована на забезпечення організму в різних умовах необхідною кількістю кисню і поживних речовин, на виведення із клітин і органів продуктів обміну, збереження на сталому рівні кров’яного тиску. Це створює умови для збереження сталості внутрішнього середовища організму.