8.8. Органи серцево-судинної системи
Кров в організмі безперервно рухається по замкнутій кровоносній системі, яка складається з серця і кровоносних судин. В системі кровоносни х судин розрізняють артерії, Вени і капіляри.
Центральним органом , який спричиняє рух крові по судинах, є серце.
Форма, положення і величина серця. Серце людини за своєю формою схоже на стиснений в передньо-задньому напрямі конус.
Розширену верхню частину серця називають основою, а звужену нижню — верхівкою.
Маса серця людини становить 250.. .360 г. За величиною серце людини дорівнює приблизно величині кулака.
Мал. 23. Схема будови серця |
Серце у дітей відносно більше ніж у дорослих. Його маса становить приблизно 0,63...0,80% маси тіла, а у дорослої людини — 0,48... 0,52%. Найінтенсивніше росте серце в перший рік життя: до восьми місяців маса серця збільшується вдвоє, до трьох років потроюється, до п’яти років збільшується в 4 рази, а в 16 років - в 11 разів.
Серце лежить косо позад грудини. Його основа спрямована назад, вгору і праворуч, а верхівка - вниз, вперед і ліворуч. Верхівка серця прилягає до передньої грудної стінки в області V лівого міжребер’я; тут момент скорочення шлуночків відчувається серцевий поштовх.
Серце дитини після народження не тільки росте, збільшуючись у всіх напрямках, у ньому відбуваються процеси формоутворення (зміна форми, пропорцій). Серце новонародженого має поперечне положення і майже кулясту форму. Відносно велика печінка робить високим склепіння діафрагми, ось чому і положення серця у новонародженого вище (на рівні IV лівого міжребер’я). На кінець першого року життя під впливом сидіння і стояння та у зв'язку з опусканням діафрагми серце займає косе положення. В 2...3 роки верхівка серця доходить до V ребра, а у 10-річних дітей межі серця майже такі самі, як і в дорослих.
Серце являє собою порожнистий м’язовий орган, поділений на чотири камери: двоє передсердь і два шлуночки. Ліва і права частини серця поділені суцільною перегородкою. Кров із передсердя в шлуночки надходить через отвори в перегородці між передсердями і шлуночками. Отвори мають клапани, які відкриваються тільки в бік шлуночків. Клапани утворені стулками, які змикаються і тому називаються стулковими клапанами. В лівій частині серця клапан двостулковий, у правій - тристулковий.
У місці виходу аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка розташовані півмісяцеві клапани. Півмісяцеві клапани пропускають кров із шлуночків в аорту і легеневу артерію і перешкоджають зворотному рухові крові із судин у шлуночки.
Клапани серця забезпечують рух крові тільки в одному напрямку: із передсердь - у шлуночки а із шлуночків - в артерії.
Ріст передсердь протягом першого року життя випереджає ріст шлуночків, потім вони ростуть майже однаково і тільки після 10 років ріст шлуночків починає обганяти ріст передсердь.
Основну масу стінки серця становить сильний м'яз - міокард, який складається із особливої поперечносмугастої м’язової тканини. Це середній шар серця. Товщина міокарда відмінна в різних відділах серця. Найтонший він у передсердях (2...3 мм), лівий шлуночок має найтовщу м’язову стінку, вона в 2,5 рази товща, ніж у правому шлуночку. Внутрішній (епітеліальний) шар серця називається ендокардом, зовнішній (сполучнотканинний) – епікардом. Останній біля основи серця переходить у навколосерцеву сумку – перикард, яка оточує все серце й утворює навколо нього щілиноподібну порожнину, заповнену рідиною.
Провідна система серця. Основна маса серцевого м’яза представлена типовими для серця волокнами, які забезпечують скорочення відділів серця. Їхня основна функція - скоротність. Це типова, робоча мускулатура серця. Крім того, в серцевому м’язі є типові волокна. З діяльністю атипових волокон пов’язане виникнення збудження в серці і проведення його від передсердь до шлуночків.
Волокна атипової мускулатури відрізняються від скоротливих волокон як будовою, так і фізіологічними властивостями. В них менше виражена поперечна покресленість, зате вони мають здатність легко збуджуватися і стійкіші до впливів, які їм шкодять. Через здатність волокон атипової мускулатури проводити виникле збудження по серцю її називають провідною системою серця.
Атипова мускулатура займає за об’ємом дуже невелику частину серця. Скупчення клітин атипової мускулатури називають вузлами. Один із таких вузлів розташований у правому передсерді, поблизу місця впадіння (синуса) верхньої порожнистої вени. Це синусо-передсердний вузол. Тут в серці здорової людини виникають імпульси збудження, які визначають ритм скорочень серця. Другий вузол розташований на межі між правим передсердям і шлуночками в перегородці серця - передсердно-шлуночковий вузол. В цій області серця збудження поширюється з передсердь на шлуночки.
Із передсердно-шлуночкового вузла збудження іде по передсердно-шлуночковому пучку (Гісса) волокон провідної системи, який розташований у перегородці між шлуночками. Стовбур передсердно-шлуночкового пучка поділяється на дві ніжки, одна з них іде в правий шлуночок, а друга - в лівий.
Збудження в атипової мускулатури передається волокнам скоротливої мускулатури серця за допомогою волокон, які належать до типової мускулатури. Збудження охоплює шлуночки лише після скорочененя передсердь. Цим самим забезпечується послідовне ритмічне чергування в роботі відділів серця.
Артерії. Артеріями називаються судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. По артеріях кров, виштовхнута серцем, розходиться до всіх органів і тканин тіла.
Стінка артерій складається з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального – шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної, середнього мязового і зовнішнього сполучнотканинного. Найтовщий середній шар, який складається з кільцевих гладеньких м’язів. Крім того, в стінках артерій є багато еластичних волокон, які разом з м’язовими волокнакми надають міцності й пружності стінкам судин.
Вени. Венами називаються судини, по яких кров, що відпливає від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких самих трьох шарів, що й стінки артерій. Але м'язовий шар у стінках вен менш розвинутий, і еластичних волокон у них мало. Ці особливості зв'язані з навантаженням, які виконують різні судини: тиск крові в артеріях значно більший, ніж у венах. Еластичність стінок артерій, крім того, зумовлює безперервність течії крові в артеріях.
На відміну від артерій, всередині вен є кишенькоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.
Капіляри. Капілярами називають найтонші судини, які зв'язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через тонісінькі стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров'ю і тканинами. Довжина окремого капіляра близько 0,5 мм, а діаметр 3—25 мк. Капіляри утворюють густу сітку, яка пронизує всі органи і тканини. Тому досить уколоти булавкою в будь-яке місце, щоб пошкодити капіляри і показалась краплинка крові. Загальна .кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. У дітей капіляри мають більший просвіт, ніж у дорослих, тому тканини дитячого організму інтенсивніше постачаються кров'ю, ніж тканини організму дорослої людини.