Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Підручник Анатомія та фізіологія дитини з генет....doc
Скачиваний:
142
Добавлен:
25.04.2019
Размер:
20.92 Mб
Скачать

3.11. Поняття про автономну нервову систему

Усі функції в орга­нізмі можна умовно поділити на дві групи: соматичні і вегетативні. До соматичних відносяться сприймання зовнішніх подразнень і рухові функції посмугованих м’язів. До вегетативних - процеси, що забезпе­чують обмін речовин, травлення, кровообіг, виділення тощо. Відповідно до розділу функцій нервову систему розділяють на соматичну і вегетативну /автономну/. Соматична нервова система забезпечує екстерорецеп­цію і рухову функцію організму, автономна - рефлекторну регуляцію внутрішніх органів, судин / кровоносних і лімфатичних/, роботу серця, всіх залоз /внутрішньої секреції і зовнішньої/, тобто тих органів, функції яких майже не залежать від нашої свідомості. Процеси обміну речовин також регулюються автономною нервовою системою. Свої функції автономна нервова система виконує в тісній взаємодії з усіма відділами центральної нервової системи.

Від центрів вегетативної нервової системи на периферію відходять нервові волокна, які не доходячи до органа, що іннервується, перериваються в вегетативних гангліях. Це прегангліонарні волокна. В вегетативних гангліях вони перемикаються на постгангліонарні волокна. Таким чином, шлях від центра до органа, що іннервується, у автономній нервовій системі складається з двох нейронів. І це типова ознака автономної нер­вової системи.

За структурними і функціональними особливостями автономну нервову систему поділяють на дві частини: симпатичну і парасимпатичну.

Симпатична нервова система іннервує фактично всі органи і тка­нини організму. Центри її знаходяться у бічних рогах поперекового і грудного відділів спинного мозку. Периферичний відділ утворений вузлами нервових клітин, що лежать поряд з хребтовим стовпом і зв’язані між собою нервовими волокнами. Ці утвори дістали загальну назву симпатичного стовбура. Ганглії симпатичної нервової системи знаходяться у віддаленні від органів, що вони іннервують.

Парасимпатична нервова система має центри в спинному /крижовий відділ/ середньому /окоруховий нерв/ і довгастому мозкові /лицевий, язикоглотковий і блукаючий нерв/. Ганглії парасимпатичної частини ав­тономної нервової системи розташовані у стінках, або поблизу внутрішніх органів, що вони їх іннерують. Це відмітна особливість парасимпатичної нервової системи.

Більшість внутрішніх органів мають подвійну іннервацію: до кожного з них підходять два нерви - симпатичний і парасимпатичний.

Функціональне значення автономної нервової системи: симпатична і парасимпатична частини є функціональними антагоністами, тобто мають про­тилежну дію на організм. Так, симпатичний нерв прискорює і посилює роботу серця, а парасимпатичний / блукаючий / гальмує; парасимпатичний нерв зву­жує зіницю, симпатичний спричиняє її розширення.

Симпатична частина інтенсифікує діяльність організму в умовах, що потребують мобілізації фізичних сил. Парасимпатична - забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час напруженої роботи. Якщо парасимпатична нервова система здійснює ізольований, безпосередній вплив на функцію того чи іншого органа, то симпатична нервова система впливає на функції організму дифузно /поширено/. Наприклад, при різних емоційних станах організму /страх, гнів, злість/ коли симпатична нервова система збуджена, одночасно спостерігається прискорення скоро­чень серця, сухість в роті, розширення зіниць тощо. За рахунок парасимпатичної нервової системи здійснюються рефлекторні реакції захисного характеру /звуження зіниці на спалах яскравого світла/; рефлекторні реакції, спрямовані на збереження складу і якостей внутрішнього середовища організма / збудження блукаючого нерва стимулює про­цеси травлення і тим самим забезпечує відновлення рівня поживних ре­човин в організмі/.

Збудження симпатичної нервової системи забезпечує підтримання сталості складу внутрішнього середовища організму /гомеостазу/. Наприклад, при зниженні рівня цукру в крові збудження симпатичної нерво­вої системи призводить до збільшення активності надниркових залоз і виділення адреналіну. 3 кров’ю гормон надходить в печінку і сприяє переходу глікогену в глюкозу, яка відновлює рівень цукру в крові.

Симпатична нервова система не тільки регулює роботу внутрішніх органів, але впливає й на обмінні процеси, що відбуваються в скелетних м’язах і в нервовій системі. Подразнення симпатичних вузлів під час скорочення стомленого м’яза відновлює його працездатність, знімає втому. Це явище назвали адаптаційно-трофічним впливом симпатичної нерв­ової системи. Адаптаційно – трофічний вплив симпатичної нервової систе­ми поширюється не тільки на скелетні м’язи, але й на різні рівні нер­вової системи. Отже, за рахунок тропічного впливу симпатичної нервової системи краще, повніше здійснюється специфічні функції органів і тканин, підвищується працездатність організму.