Розділ іv.Основи вчення про вищу нервову діяльність

4.1. Поняття про вищу нервову діяльність і психіку. Роль і.М.Сеченова і і.П.Павлова у створені вчення про внд

Кора головного мозку і підкіркові утворення є вищими відділами центральної нервової системи теплокровних тварин і людини. Ці відділи забезпечують рефлекторні реакції, за рахунок яких здійснюються найскладніші контакти людини і тварин з оточуючим середовищем.

Перші уявлення про рефлекторний характер діяльності головного мозку виклав І.М Сеченов в 1863р. в своїй книзі “Рефлекси головного мозку”. Він писав: “... все акты сознательной й бессознательной жизни по способу происхождения есть рефлексы”.

Де було найважливішим матеріалістичним положенням, оскільки в науці до цього переважала точка зору про відсутність зв’язків між тілесними і психічними уявленнями. Робота головного мозку і пов’язана з нею психічна діяльність людини була загадкою.

Ідеї І.Л. Сеченова в подальшому буди розвинуті І.П. Павловим, який створив вчення про вищу нервову діяльність, яке об’єктивно і переконливо довело єдність тілесних і психічних уявлень і явищ .

У пристосувальних реакціях нервової системи до безперервних змін навколишнього середовища виділяють вищу і нижчу форми нервової діяльності. Під нижчою розуміють рефлекторну регуляцію внутрішнього стану організму та узгодженість діяльності окремих його частин. Вища нервова діяльність забезпечує доцільну поведінку організму в зв’язку із змінами навколишнього середовища. У людини на основі вищої нервово діяльності можливе навчання і різноманітність інтелектуальної діяльності. Вища нервова діяльність складається із умовних і безумовних рефлексів. Вища нервова діяльність, за І.П. Павловим, - це тимчасові і відносно постійні зв’язки організму з зовнішнім середовищем, це єдність умовних (набутих) і безумовних (природжених) рефлексів, яка становить поведінку організму. На думку І.П. Павлова ці умовні і безумовні рефлекси і є об’єктивним вираженням психічної, або душевної діяльності, тому вона може бути вивчена об’єктивним шляхом.

Головна якість вищої нервової діяльності полягає в тому, що вона має надзвичайну мінливість, пластичність. Вона здатна тонко і швидко мінятися у відповідності із змінами зовнішнього середовища, умов життя. Вища нервова діяльність удосконалюється завдяки постійному тренуванню при поступовому збільшенню вимог до нервової системи, що їх висувають умови життя.

Вища нервова діяльність притаманна всім тваринам, які мають нервову систему. На відміну від тварин, люди мають не тільки більш складну вищу нервову діяльність, але й вищу форму психіки - свідомість яка є відображенням суспільного буття в мозку людини. Свідомість притаманна тільки людям. Де форма відображення об’єктивної реальності зовнішнього світу, яка якісно відрізняє психіку людини від навіть найбільш організованих тварин.

Свідомість - це процес освідомлення оточуючого світу і самого себе, це знання, придбані в процесі активного впливу на природу, в спілкуванні з людьми. Отже, свідомість - це суспільний продукт. Історія її починається лише з розвитком людського суспільства. Не існує свідомості “людини взагалі”, а існує свідомість людини певної історичної епохи, суспільства, класу. В цьому полягає велике філософське і ідеологічне значення вчення про вищу нервову діяльність, яке показало вплив її на розвиток педагогіки, психології та багатьох інших наукових направлень. Фізіологія вищої нервової діяльності переконливо по­казала, що субстратом людської свідомості є мозок і нервові процеси, що відбуваються в ньому.