7.4.2 Методи фінансування проекту

Методи фінансування проекту наступні:

• фінансування проекту за рахунок випуску акцій;

• довгострокове боргове фінансування;

• лізингове фінансування;

• урядове фінансування.

На практиці застосовують усі чотири методи фінансування, мінімізуючи в цілому витрати.

1. Фінансування за рахунок випуску акцій

Акціонерні інвестиції можуть бути у формі грошових внесків, устаткування, технологій і т.д. Основний обсяг акціонерних інвестицій надходить від учасників проекту на початку його реалізації.

Потенційними можуть бути замовники, зовнішні інвестиції, а також приватні особи та громадськість для фінансування великих проектів.

2. Джерелами довгострокового боргового фінансування є:

• довгострокові кредити банків, у тому числі комерційних;

• кредити в державних установах;

• боргові зобов'язання громадськості;

• приватне розміщення боргових зобов'язань.

Усі ці джерела виділяються (кредитуються) при їхньому погашенні у встановлений термін з урахуванням виплати процентних ставок, що можуть бути фіксованими і ковзними, тобто кредитування, що змінюються в залежності від періоду.

3. Урядова допомога представляється безпосередньо урядом і державними установами безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через субсидування або гарантії позичок, або побічно, за рахунок гарантій цін і розширення податкових переваг.

4. Лізингове фінансування являє собою тристоронній комплекс відносин, при якому лізингова компанія на прохання і вказівку користувача здобуває у виготовлювача устаткування, яке здає цьому користувачеві в тимчасове користування.

До складу лізингових відносин входять два договори:

• договір закупівлі-продажу між лізинговою компанією і виготовлювачем;

• договір лізингу між лізинговою компанією і користувачем.

7.4.3. Регулювання фінансування по проекту

Регулювання фінансування по проекту складається в контролі за раціональними витратами виділених засобів на його реалізацію.

При контролі за витратами або засобів розглядаються наступні питання:

• точні оцінки витрат (фінансові кошториси);

• розподіл витрат у часі (потік готівки);

• підтвердження витрат (аналіз фінансового стану);

• своєчасність і точність звітності по витратах;

• виявлення неправильних витрат на проект;

• своєчасна й осмислена звітність про стан проекту;

• прийняті рішення по збитковим витратам і т.д.

Контроль за витратою засобів типового проекту проводиться шляхом проведення ревізій у три етапи:

• наприкінці проектування або будівництва;

• у ході проектування або будівництва;

• відразу після завершення проектування або будівництва.

Ефективність діяльності менеджера проекту залежить від того, на скільки грамотно і відповідально вирішується їм проблема регулювання витрат.

З цією метою в багатьох закордонних країнах розробляється “план керування витратами” або “план регулювання витрат”. Розробка цього плану починається на стадії пропозицій по висновку контракту і продовжується після його підписання. Для виконання функції регулювання витрат по проекту призначається спеціальна група, що здійснює заходи щодо виконання розробленого плану.