Контрольні запитання

1. Що спільного та чим відрізняється класична та шаблонова системи виправлення кузовів легкових автомобілів?

2. Якими бувають типи оснастки для ремонту кузовів і кабін автомобілів?

3. Яким вимогам повинен задовільняти інструмент для виправлення деформованих ділянок кузовів автомобілів?

4. За якою схемою працюють стенди для правки кузовів легкових автомобілів?

5. Які особливості мають напівавтомати для зварювання кузовних деталей автомобілів в захисному газі?

6. Які схеми підключення обладнання використовують під час ремонту рами вантажного автомобіля з використанням дугового зварювання?

Розділ 18

ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ФАРБУВАННЯ КУЗОВІВ

І НАНЕСЕННЯ ПРОТИКОРОЗІЙНОГО ПОКРИТТЯ

18.1. Технологічний процес фарбування автомобілів

в умовах підприємств автомобільного транспорту

Ремонт кузовів і кабін автомобілів супроводжується фарбувальними роботами. Найбільше поширення дістало пневматичне розпилення фарби під тиском повітря 0,3 ... 0,7 МПа. Цей традиційний спосіб не вимагає спеціального устаткування, але має істотні недоліки. Для якісного розпилення фарба повинна бути малої в’язкості, що досягається додаванням значного об’єму розчинника. При висиханні фарби розчинник випаровується, утворюючи між частками пігменту пори, а це знижує захисні властивості покриття.

Більш прогресивним способом фарбування є нанесення емалей з низьким змістом розчинника, нагрітих до 50...70 С. При цьому складно вирішуються питання нагрівання фарби. Тому, що відповідно до правил протипожежного захисту на фарбувальних ділянках підігрів фарби можливо здійснити лише гарячою водою, а водонагрівач повинен бути розташований поза фарбувальною камерою.

Крім фарбування розпиленням (з використанням стиснутого повітря) застосовується безповітряне фарбування, при якій фарбу до розпилювача подають під тиском 10...30 МПа. Після нанесення фарби необхідно виконати сушіння виробу в спеціальних камерах при температурі 130...140 С.

Технологічний процес фарбування автомобілів в умовах автотранспортних підприємств складається з наступних основних етапів: підготовки металевої поверхні, що офарблюється, нанесення шпаклівки, ґрунтовки, фарби.

Підготовка металевої поверхні полягає в очищенні її від іржі й старої фарби. Виконують це у механічний спосіб або за допомогою хімічних препаратів. Основною умовою якісного виконання фарбувальних робіт є дотримання технічних умов щодо температурного і часового режиму сушіння кожного шару покриття. Так, наприклад, ґрунтовка ГФ-021 при звичайній температурі повинна сохнути не менше доби. Через 1,5…2 години шар здається сухим. Проте якщо на нього відразу нанести емаль, то зчеплення ґрунту з поверхнею слабшає, а на емалі утворюється шагреневий наліт.

Найбільш поширені емалі на меламино-алкідній основі МЛ-12, МЛ-197, МЛ-1110 вимагають сушіння в спеціальних камерах при 130…140 °С.Перспективними є емалі даного типу, які при збереженні високих захисно-декоративних властивостей сохнуть при20 ° С (2 години «від пилу», 6 – «на відлип», та 20 годин – на повну полімеризацію. Прикладом може бути синтетична емаль «Садолин-012»,яка поставляється фінською фірмою «Садолин».