10.2. Діагностування зазорів в ходовій частині автомобілів

Для визначення люфтів у ходовій частині використовують переносні прилади з індикаторними головками й механізмом кріплення за нерухливі елементи автомобіля.

Стан шкворневого з’єднання передніх коліс вантажних автомобілів з неведучою передньою віссю діагностують індикаторним приладом КІ-4892 (рис. 10.1) або приладом НДІАТ Т-1.

За допомогою приладу КІ-4892 зазори шкворневого з’єднання діагностують у такий спосіб. Очищають і насухо протирають місця упору ніжки індикатора (нижні частини дисків і опорного гальмового диска). Закріплюють пристрій на передній осі біля правого колеса, установивши ніжку індикатора з натягом 2...3 мм на нижньому краї гальмового диска, і сполучають нуль великої шкали зі стрілкою. Повільно піднімають передню вісь, фіксують показання індикатора й опускають передню вісь. Повторюють ті ж операції для лівого колеса. Вимірюють щупом зазор між кулаком осі й вушком поворотної цапфи кожного колеса. При необхідності зазор регулюють прокладками, зміною втулок, шворнів, поворотом шворнів і т.д.

Рис. 10.1. Пристрій мод. КІ-4892 для перевірки зазорів

У шкворневих з’єднаннях:

1 – стійка; 2 – штанга; 3 – шарнір; 4 – рукоятка затискача шарніра; 5 – індикатор; 6 – гвинт затискача індикатора; 7, 8 – губки затискача для закріплення пристрою на балці передньої осі автомобіля; 9 – рукоятка затискача; 10 – гальмовий диск; 11 – балка передньої осі автомобіля

Знос в шкворневому з’єднанніконтролюють за величиною радіального та осьового зазорів. Радіальний зазор вимірюють при переміщенні поворотної цапфи відповідно шворня при підйомі й опусканні підйомником (домкратом) передньої осі, а осьовий – плоским щупом, який розміщується між верхнім вушком поворотної цапфи й кулаком передньої осі. Припустиме значення радіального зазору не більше 0,75 мм, осьового – 1,5 мм. Осьовий зазор у підшипниках маточин коліс не допускається.

Зазор між кільцем підшипника і його гніздом у маточині, а також ступінь затягування підшипника маточини визначають погойдуванням коліс у поперечній площині після усунення люфту в шкворневому з’єднанні. Якщо колесо обертається туго й гальмові колодки не заїдають або при погойдуванні колеса відчувається зазор, необхідно відрегулювати затягування підшипників маточини.

10.3. Обладнання для діагностування підвіски автомобілів

Важливою задачею діагностування підвіски автомобіля є оцінка правильності розмірів і з’єднань, пружних властивостей і параметрів коливань підвіски. Діагностування підвіски автомобіля може здійснюватися за змушеними або вільними коливаннями підресореної або не підресореної мас. Діагностування за змушеними коливаннями в основному зводиться до експериментального визначення амплітудно-частотних характеристик. Діагностування підвіски за вільними коливаннями ґрунтується на порівнянні еталонної кривою загасаючих коливань кузова із кривою, отриманою в процесі випробувань. Ці криві можуть бути отримані двома методами: підтягуванням або скиданням.

Стенд для діагностування підвіски повинен задовольняти наступним вимогам: простота конструкції; низькі витрати енергії, праці й часу на проведення діагностики; достатня точність результатів діагностики; визначення тиску повітря в шинах одночасно з визначенням параметрів ресор і амортизаторів. Вочевидь, що першим двом вимогам найбільше повно відповідають стенди, які реалізують метод скидання, оскільки вони не вимагають використання приводних механізмів. До того ж, конструкція стенда гранично спрощується, якщо встановити датчик, який відслідковує пружні деформації, на площадці, виконаної у вигляді мембрани, на яку падає колесо, а не прикріплювати реєструючу апаратуру до кузова автомобіля.

Розглянемо коливальну систему, тобто автомобіль (стан підвіски якого діагностується) і опорну площадку діагностичного стенду. Принципова схема такого стенда наведена на рис. 10.2. Башмак 9має вхідну й опорну поверхні. Опорна поверхня складає із горизонталлюО–Окут α. До башмака прикріплені чотири ролики, встановлені на нерухомих напрямних. Із башмаком9з’єднаний механізм переміщення із пневмоциліндром. Передня й задня порожнини пневмоциліндра10 за допомогою трубопроводів11і14можуть бути з’єднані через клапан керування13або з атмосферою, або з повітряною магістраллю (трубопровід12).

Поруч із башмаком 9нерухомо розташована стійка15зі змонтованим на ній механізмом17підйому й опускання реєстратора коливань3.Рухлива частина5датчика реєстрації коливань прикріплена до рухомого у вертикальному напрямку слідкуючого стержня 6, постаченому наконечником18і пружиною8, а нерухлива частина7датчика жорстко закріплена на корпусі реєстратора.

Рис. 10.2. Пристрій для діагностування підвіски автомобілів

Стержень 6у крайньому верхньому положенні взаємодіє з кінцевим датчиком4,який за допомогою електричних кіл з’єднаний з механізмом17підйому й опускання реєстратора3, ізкраном керування13і реле часу2.Кінцевий датчик4 електроприводами пов’язаний із клапаном керування13та з реле часу2, яке з’єднано проводом1з механізмом17. У робоче положення реєстратор повертається у зворотному порядку. Для коліс є спеціальні упори.

Порядок діагностування підвіски наступний. Оператор, натискаючи на нижню кнопку пульта керування 16,переміщує башмак9у крайнє переднє положення в напрямку стрілкиА.Потім автомобіль в’їжджає колесами однієї осі спочатку на вхідну, а потім на опорну поверхню башмака й у цьому положенні зупиняється. Після цього оператор вмикає механізм17і опускає реєстратор3.Після зіткнення наконечника18 ізкрилом автомобіля пружина8стискується доти, поки стрижень6не стикнеться з кінцевим датчиком4.У цю мить датчик4подає електричний сигнал, який, минаючи реле часу2,вимикає механізм17.Одночасно він вмикає клапан керування13, який подає повітря з магістралі12по трубопроводу14у передню порожнину пневмоциліндра10,з’єднуючи задню його порожнину з атмосферою.

Башмак 9при цьому переміщується в крайнє заднє положення (у напрямку, протилежному стрільціА), скидаючи колеса автомобіля й викликаючи тим самим вільні коливання його кузова. Вертикальні переміщення кузова передаються на взаємодіючі між собою частини5і7датчика реєстратора коливань через слідкуючий стрижень 6, наконечник18якого притискається до кузова пружиною8.Реле часу2через кілька секунд після загасання коливань подає сигнал механізму17,реєстратор3піднімається нагору й повертається в неробоче положення. Щоб підготувати пристрій до наступного виміру, досить натиснути на нижню кнопку пульта керування, а після в’їзду коліс автомобіля на башмак – на верхню. Надалі процес діагностування протікає автоматично.

Діагностичний пристрій постачений переносним двохкнопковим пультом керування 16.Нижня кнопка служить для подачі електричного сигналу до крана керування13, тобто для вмикання подачі повітря з магістралі12по трубопроводу11у задню порожнину циліндра10і переміщення черевика9у крайнє переднє положення по напрямку стрілкиА.Верхня кнопка на пульті призначена для вмикання всього пристрою в робочий режим.

Стійка 15реєстратора коливань має напрямну (на малюнку не показана) такої конфігурації, що при підході реєстратора3до крайнього верхнього положення забезпечує його поворот з робочого положення на 90° навколо вертикальної осі, звільняючи тим самим проїзд автомобілю.