2.16. Водоочисні споруди мийних установок

Стічні води після мийки вантажних автомобілів мають вміст зважених речовин до 3000 мг/л, після мийки автобусів 1600 і легкових автомобілів 700 мг/л. Вміст нафтопродуктів становить, відповідно 900, 850 і 75 мг/л. Відповідно до вимог санітарних норм таку воду в каналізацію зливати не можна. Очищення використаної води відбувається в очисних спорудах. Якщо воду не передбачається використовувати повторно, очисні споруди проектують за схемою, зображеній на рис. 2.30.

У брудовідстойник і пісколовку 1 забруднена вода надходить із зони мийки автомобілів. У пісколовці є контейнер 2 для збору й видалення осаду. Зважені тверді частки втрачають швидкість і осаджуються на дно контейнера. Очищена вода через водозлив стікає в бензомаслоуловлювач 4. Труба 3 призначена для вентиляції. У бензомаслоуловлювач вода надходить під ковпак 6 і заповнює колодязь 6 до рівня, визначеного кромкою водозливу. Масло й бензин, внаслідок меншої щільності накопляється у верхній частині ковпака й далі стікають у ємність 6, яку періодично спорожняють.

Рис. 2.30. Схема найпростішої очисної споруди зі зливом води у відстійник

1 – пісколовка; 2 – контейнер; 3 – вентиляційна труба;

4 – бензомаслоуловлювач; 5 – ємність для нафтопродуктів; 6 – ковпак

Економічно й екологічно доцільно робити поглиблене очищення води з метою її повторного використання в мийних установках. Мийна установка із пристроями поглибленого очищення показана на рис. 2.31. Стічні води від установки для мийки автомобілів надходять самопливом у пісколовку 1, де відбувається осадження найбільш великих зважених речовин. Далі води надходять у прийомний резервуар 2, звідки забираються насосом 9 і подаються в багатоярусний тонкошаровий відстійник або гідроциклон 4. Хоча тонкошарові відстійники компактні й останнім часом застосовуються все частіше, гідроциклони забезпечують більш ефективне очищення рідини. Причому, чим менше діаметр гідроциклона, тим більш дрібні суспензії можуть бути їм виділені. Тому в перспективних системах водоочищення застосовують батареї дрібних гідроциклонів діаметром близько 0,25 м.

Рис. 2.31. Схема очисної споруди з повторним використанням води:

1 – пісколовка; 2 – прийомний резервуар; 3 – контейнер; 4 – гідроциклон;

5 – ємність для нафтопродуктів; 6 – проміжний резервуар; 7 – фільтр;

8 – резервуар для чистої води; 9 – насос; 10 – труба для подачі води з мережі

Гідроциклон являє собою циліндричний резервуар з конусним днищем. За рахунок відцентрових сил, що виникають при закручуванні рідини, що подається по дотичній, він забезпечує розподіл фракцій: пісок із густиною ρ_п = 3500 кг/м³ відкидається до периферії й осідає потім у конусній частині, вода (ρ_в = 1000 кг/м³) залишається в середній частині, а нафтопродукти (ρ_н = 850 кг/м³) концентруються в центрі циклона (у його верхній частині). Вода й нафтопродукти відділяються відповідними трубопроводами у проміжний резервуар 6 і резервуар для збору нафтопродуктів 5. Шлам після відкривання засувки скидається в шламоуловлювачі 3. Далі вода подається для доочищення в напірний піщаний фільтр 7 і потім у резервуар чистої води. Звідси вода подається до мийної установки. Варто мати на увазі, що автобуси й легкові автомобілі після обмивання оборотною водою повинні домиватися водою з водогінної мережі. Крім того, мокрі автомобілі та вологий осад несуть до 10 % води, що втрачається безповоротно. Поповнення бака 8 здійснюється з мережі водопостачання.