Повстання під назвою «Коліївщина»

«Коліївщина» (від слів «кіл», «колоти», «колій»). «Коліївщина» — найбільше селянсько-козацьке повстання в 1768 р. на Правобережній Україні проти феодально-кріпосницького, національного і релігійного гніту шляхетської Польщі.

Цей народний виступ був зумовлений взаємодією низки причин. Саме того часу панське господарство занепало внаслідок зміни торговельної кон'юнктури: перенесення основного ринку зерна з берегів Балтійського моря на узбережжя Чорного. Нечіткість перспектив розвитку, що запанувала у господарстві Польщі, безумовно, позначилася на взаєминах українських селян і польських панів, посиливши соціальне напруження. У Північній Київщині, яка надалі стала базою для розгортання Коліївщини, найменші соціальні утиски, збільшення панщинних тягарів сприймалися як насильство і викликало бурхливу реакцію. Це пояснюється тим, що в цьому регіоні, заселеному пізніше від інших земель Правобережжя, селяни тривалий час були звільнені від панщинних повинностей. До того ж близькість Запорожжя посилювала віру місцевого населення у власні сили. Загострилася й релігійна ситуація.

Першопоштовхом до розгортання конфлікту став активний наступ уніатів, очолюваних митрополитом Ф. Володкевичем, на права православних на півдні Київщини. Застосування польських військ з метою перетворення православних на уніатів, ув'язнення православних священиків, покарання різками — це далеко не всі форми і методи, за допомогою яких уніатство намагалося утвердитися в цьому краї.

Почалося повстання в травні в районі Мотронинського монастиря (південна частина Київського воєводства), де зібрався загін незадоволених селян під проводом М. Залізняка. Незабаром до загону приєдналися тисячі селян, озброєних холодною зброєю й колами (звідси назва руху). На бік повстанців перейшов з козаками сотник уманських надвірних козаків І. Гонта, і з їхньою допомогою загін М. Залізняка 19 липня взяв Умань. Селянсько-козацькі загони з'явилися також у багатьох інших районах Правобережжя. Повстання захопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь і докотилося до Галичини. Головною силою «Коліївщини» були українські селяни, у русі також брали участь окремі загони запорізьких козаків, ремісники, селяни-втікачі й солдати з Росії, польські селяни. Повстанці сподівалися на допомогу російського уряду, зацікавленого в ослабленні Польщі й у возз'єднанні Правобережної України з Росією. Спочатку уряд Катерини II займав вичікуючу позицію, але потім страх перед можливістю поширення руху (що набув різко антифеодального характеру) на Лівобережжя й Південну Україну змусив царський уряд направити проти повстанців війська. 27 червня були по-зрадницькому захоплені Залізняк і Гонта, а в липні розбиті основні сили повстанців, розправа з якими була вельми жорстока: сотні людей були страчені, тисячі відправлені на каторгу. Т. Г. Шевченко присвятив цьому повстанню поему «Гайдамаки».

Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій у хіх ст. План

1. Антиукраїнська політика російського царизму та початок відродження української свідомості. Кирило-Мефодіївське братство.

2. Здійснення реформ 60-70 рр. ХІХ ст. в Україні та її наслідки.

3. Реформа освіти в ІІ пол.. ХІХ ст.. в Російській імперії. Суть реформи для України.

4. Українська культура в ІІ пол. ХІХ ст.

5. Західноукраїнські землі в ІІ пол. ХІХ ст. на поч. ХХ ст.