Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія Украйни.docx
Скачиваний:
209
Добавлен:
22.02.2015
Размер:
821.49 Кб
Скачать

Причини та наслідки політичної роздробленості Київської Русі (кін. Хі – сер. Х ііі ст.)

Для багатьох держав Європи в Х-ХІІІ ст. був характерним процес політичної роздробленості. Зміцнення позицій удільних володарів (герцогів, графів, князів) спонукало їх до виходу з-під політичної влади центрального правителя.

Ярослав Мудрий першим відчував, що Русь неминуче зазнає роздроблення. Він намагався запобігти цьому процесу, надавши кожному з п'яти синів уділ та поставивши главою держави старшого сина Ізяслава. Проте вже в 1064 р. стався перший конфлікт за уділ між Ярославичами та їхнім племінником Ростиславом Володимировичем (за Тмутаракань). Пізніше конфлікти між князями стали постійними.

У 1097 р. з’їзд князів в Любечі виробив норми міжкнязівських відносин. “Отчина” проголошувалася володінням певної князівської лінії та передавалася в спадок від батька до сина. Через кілька днів після з’їзду в Києві було підступно схоплено та осліплено теребовельського князя Василька.

Видатну роль в історії відіграв Володимир Мономах, який об’єднав під своєю владою більшу частину Русі. Правління Володимира Мономаха (1113-1125) та його сина Мстислава Великого (1125-1132) — час останнього піднесення могутності древнього Києва.

Після смерті Мстислава Великого київський стіл перейшов його братові Ярополку. Той надав Переяслав Всеволоду Мстиславичу, що викликало протест молодших Мономаховичів. Ростово-Суздальський князь Юрій Володимирович несподіваним наскоком захопив Переяслав і вигнав звідти племінника, але протримався у місті лише вісім днів. Так було покладено початок тривалим усобицям, які підірвали могутність Київської держави.

У 1136 р. з-під влади Києва вийшов Новгород, жителі якого вигнали Всеволода Мстиславича. З того часу новгородці на свій розсуд запрошували до себе князів, які були лише воєначальниками, а правили Новгородською землею бояри.

Першими десятиліттями XII ст. закінчується ранньо-феодальний період в історії Київської Русі. В умовах роздроблення Київ не зберіг свого колишнього політичного значення, хоча й не перетворився на рядовий центр.

Київська держава розпалася на ряд самостійних князівств: Київське, Переяславське, Чернігівське, Ростово-Суздальське, Полоцьке, Галицьке, Волинське, Муромське, а також Новгородську та Псковську землі. Роздрібленість набула рис стійкої, прогресуючої тенденції. Так, якщо в ХІІ ст. утворилося 15 князівств, то їхня кількість на початку ХІІІ ст. сягала вже 50.

Феодальну роздробленість спричинила низка чинників:

  1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення.

  2. Зростання великого феодального землеволодіння.

  3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.

  4. Зміна торговельної кон’юктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі.

  5. Посилення експансії степових кочівників (печенігів, половців та ін.).

Поступово зникало почуття єдності Русі. В 1169 р. сталася подія, яка потрясла сучасників: після тривалої облоги війська володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського оволоділи Києвом, і два дні страшно пустошили його. Літописець записав: “не було милосердя нікому нізвідки: церкви горіли, християн убивано, інших брано в неволю”.

Наслідком феодальної роздробленості стала втрата єдності і могутності Київської Русі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]