Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія Украйни.docx
Скачиваний:
209
Добавлен:
22.02.2015
Размер:
821.49 Кб
Скачать

Українське питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни

Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому – це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель та створення власної української державності.

Напередодні ІІ світової війни чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група - СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина – країни, до складу яких входили українські землі. Їхня основна мета – втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група – Англія, Франція і частково США (тобто країни – творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси.

Третя група – Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 р., домагалася повернення Закарпатської України. Драматизм ситуації полягав у тому, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання.

Карпатська Україна напередодні іі Світової війни

На Закарпатті, яке у 1918 р. увійшли до Чехосповаччини під назвою Підкарпатська Русь, існували організації всіх значних чехословацьких політичних партій (аграрна, комуністична, людова (народна), соціал-демократична). Здавна діяла група русофілів (або москвофілів), що вважали закарпатських українців частиною російського народу, в минулому вона виступала з вимогами приєднання краю до Росії, пізніше змінила політичну орієнтацію на Угорщину. Існували прихильники «русинської» орієнтації (вважали, що тут мешкає самобутній народ — русини) та мадьярофіли (вважали, що закарпатці — це слов'янізовані угорці).

Поступово набирала все більшої ваги українофільська течія, яку очолювали лідери християнсько-народної партії: Августин Волошин, брати Михайло і Юлій Бращайки. Під їх впливом перебували товариство «Просвіта», скаутська організація «Пласт» та інші культурно-освітні об'єднання.

Українські політики постійно вимагали давно обіцяної автономії для Підкарпатської Русі, але Прага на неї довго не погоджувалась. Коли Німеччина відірвала Судети, та було визнано автономію Словаччини, 11 жовтня 1938 р. Прага дає дозвіл на формування автономного уряду Підкарпатської Русі на чолі з лідером русофілів Андрієм Бродієм. 26 жовтня його було змінено (за проугорську позицію) А.Волошиним. 2 листопада, внаслідок Віденського арбітражу, до Угорщини відійшла південна частина Закарпаття ( міста Ужгород, Мукачево, Берегово).

Столицю Підкарпатської Русі було перенесено до Хусгу. Конституційним законом від 22 листопада 1938 р. краєм мав керувати окремий автономний уряд, а законодавча влада — перебувати в руках місцевого сейму. 13 лютого 1939 р. на виборах до сейму перемогу отримало, незадовго до нього створене за ініціативою А.Волошина, Українське Національне Об'єднання, за яке подало голоси 92,4% виборців. УНО відстоювало ідею відновлення української державності, тому зрозуміла та негативна реакція Сталіна на ці прагнення: «Букашка, желающая присоединить к себе слона...» (з виступу на XVIII з'їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р.). Починаючи з жовтня 1938 р., в Закарпатті з'явилось багато українських націоналістів з Галичини (Михайло Колодзінський, Роман Шухевич, Віктор Курманович, Олег Кандиба (Ольжич) та ін.). Вони брали активну участь у розбудові життя краю.

14 березня президент ЧСР визнав протекторат Німеччини, а Словаччина проголосила незалежність. В ніч з 14 на 15 березня угорська армія без оголошення війни перейшла кордон. Чеські війська не чинили опору загарбникам і в той же час перешкоджали заволодінню зброєю членами «Карпатської Січі» (українська добровільна організація). 15 березня в Хусгі відбулось 6 історичних засідань Сойму Карпатської України (в складі 22 послів), під час яких проголошено незалежну державу Карпатська Україна. Президентом держави обрано А.Волошина. Державною мовою ставала українська, а прапором — синьо-жовтий стяг. Сойм оголосив «Карпатську Січ» національною армією.

15 березня угорські війська захопили Хусг. Керівництво держави виїхало в еміграцію. 18 червня січовики відступили на територію Румунії. В горах бої тривали ще деякий час (загони Тацинець-Крома, Росохи та ін.). Боротьба за незалежність коштувала п'ять тис. полеглих.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]