Українська рср в умовах нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)

Закріплення радянської влади в Україні (1929 – 1938рр.)

Західноукраїнські землі в 1921- 1939 рр.

План

1. Нова економічна політика в Україні та її наслідки.

2. Україна і створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

3. Політика коренізації (українізації) позитивні та негативні фактори її

впливу на Україну.

4. Індустріалізація в Україні. Завдання, труднощі, характерні риси і її

наслідки.

5. Насильницька колективізація с/г в Україні. Суть, етапи, наслідки.

6. Голодомор в Україні в 1932-1933 рр. Причини та наслідки.

7. Українське питання в міжнародній політиці напередодні ІІ Світової

війни.

8. Карпатська Україна напередодні ІІ Світової війни.

9. Роль “українського питання” в німецько-радянському зближенні.

Пакт Молотова-Рібентропа.

Нова економічна політика в Україні та її наслідки

На початку 1920-х років Україна виявилася розшматованою між сусідніми державами. Східна Україна, формально залишаючись «незалежною», фактично опинилась під контролем Радянської Росії. Внаслідок експериментів по «запровадженню комунізму» виникла глибока економічна і політична криза. «Воєнно-комуністичні» методи та військові дії зруйнували матеріально-технічну базу індустрії, майже ліквідували торгівлю, підірвали грошовий обіг, привели до зростання безробіття у містах і скорочення чисельності робітничого класу, втрати селянами інтересу до збільшення посівів тощо. Все це супроводжувалось голодом 1921-1923 рр.

Населення виявляло незадоволення політикою «воєнного комунізму»: в містах виникали страйки робітників і службовців, спалахували повстання селян, обурених продрозверсткою. Проти повстанців були направлені частини Червоної Армії під командуванням Блюхера, Дибенка, Котовського, Пархоменка та ін.

З метою збереження влади, більшовики вдалися і до політичних методів подолання кризи. Вимушеною реакцією став відхід від спроб замінити ринковий механізм директивним управлінням. Цей відступ дістав назву нова економічна політика (НЕП), що охоплює період з 1921 по 1928 рік. Поштовхом до запровадження цієї політики стали рішення Х-го з'їзду РКП(б) (березень 1921 р.). НЕП передбачав систему заходів, спрямованих на використання «в інтере¬сах будівництва соціалізму» товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання. Найважливішими з них були:

— заміна продрозверстки продовольчим податком;

— денаціоналізація частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, допуск приватного капіталу, заохочення іноземних концесій (в 1921 р. орендувалось понад 5200 підприємств);

— відмова від натуралізації господарських відносин і запровадження вільної торгівлі (на території УСРР діяло близько 75 тис. приватних торгових закладів);

— нормалізація фінансової системи (відновлено правильний грошовий обіг, банки, кредитні установи, податкову політику, проведення грошової реформи в 1922 -24 рр., яка зупинила шалений темп інфляції;

— децентралізація керівництва промисловістю (крім державної). Головною формою організації промисловості стали трести — об'єднання підприємств за галузевою, територіальною або мішаною ознаками. В своїй діяльності трести були самостійними.

Всі ці заходи втілювались не завжди послідовно і повно, оскільки значні сили в партії і тодішньому суспільстві вбачали в них «повернення до капіталізму». Але більшість населення підтримувала НЕП, адже було забес- печено поліпшення умов життя робітників і селян. Правлячий режим досягнув політичної стабілізації в суспільстві.

До 1926-1927 рр. в Україні було досягнуто довоєнного рівня виробництва у промисловості, особливо предметів споживання, а також продукції сільського господарства.