Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія Украйни.docx
Скачиваний:
209
Добавлен:
22.02.2015
Размер:
821.49 Кб
Скачать

Західноукраїнські землі в іі пол. Хіх ст. На поч. Хх ст.

Активна праця українських діячів на початок XX ст. дала вагомі результати. Була створена система освіти, яка нараховувала 3 тис. українських початкових шкіл, 6 державних і 15 приватних гімназій, у Львівському Університеті діяло 10 українських кафедр. “Просвіта” мала близько 3 тис. читалень, 2,7 тис. бібліотек і 77 філій. Для виховання молоді в патріотичному дусі були створені спортивно- пожежні товариства “Сокіл” (1898) та “Січ”(1900), а згодом - “Пласт”(1911). Для покращання економічного становища населення створювались кооперативи, яких нараховувалось декілька сот.

Маючи за собою таке підгрунтя, українські діячі з початку XX ст. розгорнули боротьбу за здобуття нових прав для українського населення. Ця боротьба велась навколо питань про введення загального виборчого права, реформи крайового статуту (закону про вибори до Галицького сейму), заснування українського університету і покращання соціального становища населення.

У 1902 р. східну частину Галичини під керівництвом українських партій охопив селянський страйк, в якому взяли участь 200 тис. селян. Селяни вимагали покращання умов праці, підвищення заробітної плати, спрощення процедури виїзду на сезонні роботи в Німеччину та США, введення загального виборчого права. Селяни під час страйку виявили надзвичайну стійкість, що примусило польських поміщиків задовольнити більшість їх вимог. Цей страйк засвідчив масовість і організованість українського руху.

Під впливом російської революції 1905-1907 рр. Австро-угорську імперію охопив могутній рух за введення загального виборчого права. Під цим могутнім тиском у 1907 р. австрійський уряд провів нарешті парламентську реформу, яка забезпечила українцям у імперському парламенті вагоме представництво (27 депутатів з Галичини і 5 з Буковини).

Після цих вагомих перемог основні зусилля українських діячів були спрямовані на скасування польської монополії на владу в Галичині і заснування українського університету. В цій боротьби використовувались як парламентські (подання, запити, петиції, переговори, обструкції та ін.), так і позапарламентські (віча, страйки, демонстрації та ін.). В результаті такої цілеспрямованої діяльності під тиском австрійського уряду, який не бажав загострення конфлікту в Галичині на передодні конфлікту з Росією, поляки були змушені піти на поступки. 14 лютого 1914 р. Галицький сейм прийняв законопроект про реформу крайового статуту. Ця реформа значила більше, ніж передбачали її доволі скромні, явні умови (українці мали отримати в сеймі 62 місця, тобто 27%). Вона порушила монополію поляків на владу в Галичині і ця відкривало для українського руху нові перспективи подальшої боротьби за поділ краю на українську і польські частини.

Також були успіхи і в питанні створення українського університету. Після тривалої боротьби, яка іноді доходила до відкритих сутичок між польськими і українськими студентами, з поліцією, у 1912 р. австрійський уряд пообіцяв створити український університет до 1916р.

Таким чином, український рух в Галичині наприкінці XIX - на початку XX ст. став масовим і організованим і досягнув вагомих результатів у відстоюванні національних інтересів українців. Цей рух також набув загальноукраїнського характеру, що дає підставу називати Галичину “українським П'ємонтом”.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]