«Азійський» спосіб виробництва

Спосіб виробництва, при якому основні економічні рішення не тільки приймаються відповідно до жорстоко виданих ззовні (стосовно виробника) законів, традицій і звичаїв, але й це робиться централізовано — державними органами, що прагнуть цілком контролювати не тільки розподіл і споживання, але й са­ме виробництво як необхідного, так і додаткового продукту, а іноді навіть і відтворення самого робітника, одержав назву «азійського» або командно-адміністративного.

Але «експерименти» створення держави з економікою та­кого типу провадилися не тільки в Азії. У Древній Спарті з VIII по IV ст. до н.е., у птолемеївському Єгипті в II—І століттях до н.е., у доколумбовій Америці — імперії Інків у ХІІІ-ХVстоліттях н. є., Візантійськії Імперії вVІ-ХІV століттях, нарешті — у Радянсь­кому Союзі з 1917 по 1991 рік робилися спроби створення плано­вої централізованої економіки.

Цей спосіб виробництва основувався на системі тотож­ності, неподільності влади і власності. Тому його ще називають «система влади — власність».

Узагальнюючи типові риси державних систем із цент­ралізованим керівництвом економікою (Шумер Третьої Династії Ура, Спарта, Древній і маоістский Китай, Єгипет, імперія Інків, Візантія, Персія, гітлерівська Німеччина, СРСР), можна виділити наступне.

На базі використання «природних» продуктивних сил, за допомогою іригації створюються природні машини (Ніл, Хуанхе), спроможні забезпечити великий обсяг виробництва до­даткового продукту, що вилучається на потреби державної бю­рократії й армії.

На основні засоби виробництва (землю, воду, ра­бів) встановлюється колективна (общинно-державна) власність, яка стає основою системи «влада-власність».

Вилучення і перерозподіл додаткового і частини необхідного продукту потребує створення потужного держапа­рату і бюрократії, влада яких заснована на фізичному примусі і терорі, круговій поруці і колективній відповідальності общин­ників (колгоспників).

Державна система, заснована на азійському способі ви­робництва, прагне до автаркії — самозабезпечення і самоізоляції від інших систем, до захоплення життєвого простору — побудо­ви територіальних імперій.

На короткострокових інтервалах (15-25 років) командна система спроможна забезпечити вражаючі темпи економічного росту — до 20% річних. У довгостроковому періоді (від 50 років) прагне до консервації досягнутого рівня, що веде до застою і де­градації.

Виникнення тоталітарних держав з економікою азійсько­го типу починається, як правило, із скасування або істотного об­меження права приватної, сімейної власності. У інших випадках рушійним мотивом є бажання домогтися «справедливого» (зрівняльного) розподілу ресурсів і благ серед населення.

Іншим кроком стає обмеження або скасування ринкових механізмів ціноутворення і заміна їхнім плануванням, директив­ним розподілом ресурсів і благ, призначенням цін і тарифів опла­ти праці. До цього добавляється скасування грошей або надання їм винятково рахункових функцій.

Наступним кроком стає скасування або істотне обмеження права — звичайного або кодифікованого — і заміна його тоталі­тарним (класовим) законом, а також обмеження прав громадян.

Ще одним етапом є заборона традиційного для даного народу культу і прийняття нової релігійної або ідеологічної сис­теми в якості єдино вірної.

Визначальне значення економіки в розвитку суспільства дуже рано викликало у людей потребу осягнути і зрозуміти її, щоб результати своїх спостережень і знань застосовувати для покращення умов праці та життя народу.

Цілком зрозуміло, що за умов первісного суспільного ладу економічне мислення ще не виокремилось у самостійну галузь людських знань.

Уявлення людей цього історичного періоду були мало диференційовані. Тим не менш, вже при вивченні стародавнього світу та середньовіччя ми зустрічаємо цікаві і часто слушні висловлювання мислителів цих епох з економічних питань.