Криза XIV століття

Чотирнадцяте століття знову виявилося для Європи дуже невдалим. Практично все століття в центрі Європи йшли крово­пролитні війни. Найбільш відома з них — Столітня війна між Англією і Францією.

Наприкінці другої чверті століття сірі пацюки, що мігру­вали з Центральної Азії, принесли епідемію бубонної чуми, від якої загинуло біля третини населення Європи — приблизно 25 мільйонів чоловік. Міське населення скоротилося в 4 рази, а населен­ня окремих міст скоротилося навіть у 10 разів!

Крім того, відбулося чергове локальне похолодання, погіршилися умови визрівання зернових, що призвело до голоду.

У результаті цього населення Європи скоротилося з 73 млн. чоловік у 1300 р. до 42 млн. у 1400 р. Точних даних немає, але є підстави думати, що в 1350 році населення Європи не пере­вищувало 33 млн. чоловік.

У другій половині століття наступає період «феодальної реакції». Землевласники намагаються повернутися до натураль­них форм стягування ренти, підвищити оброк, переглянути умо­ви оренди землі. У зв’язку з різким скороченням чисельності ро­бочого населення зросла оплата найманої праці. Спроби скоро­тити її, поряд із зростанням податкового тиску, призводять до серії потужних виступів: повстання Уота Тайлера в Англії, Жакерія у Франції тощо.

4. Господарство українських земель доби середньовіччя.

У Київській державі (IX — сер. XII ст.) умовне землево­лодіння, васально-сеньйоріальні відносини не набули поширен­ня, обмежувались рамками: великий князь — удільні князі. Панівною формою власності була вотчина на спадковому праві, формально визнана на з’їзді князів у Любечі в 1097 р. Розклад об­щини відбувався повільно, протягом усього періоду класичного середньовіччя (Х-ХVст.) на українських землях зберігалося се­лянське землеволодіння на звичайному праві, селяни — смерди вважались особисто вільними, їх залежність проявлялася в сплаті данини, податків, ренти. У другій половині XIV ст. Україна втра­тила свою державність, економічний розвиток українських зе­мель визначався польським і литовським правом. Відбулася ко­лонізація земель українців. На відміну від Західної Європи, в XV ст. почалося юридичне оформлення кріпосного права, фор­мування фільварково-панщинної системи.

У добу середньовіччя існували різні форми промисло­вості: домашнє виробництво, ремесло, дрібнотоварне вироб­ництво, з кінця XV ст. — мануфактури. Процес урбанізації по­чався в XI ст. У ході «комунальних революцій» міста домоглися самоврядування на основі магдебурзького права. За рівнем роз­витку ремесло Київської держави поступалося західноєвропейсь­кому. Більшою, порівняно із Західною Європою, була роль міст. Але монголо-татарська навала, втрата державності призвели до руйнування і уповільнення розвитку ремесла і міст в Україні, відставання в економічному відношенні від Західної Європи. Це­хи виникли наприкінці XIV ст., до більш пізнього періоду відно­ситься також розвиток товарних відносин в українській промис­ловості та мануфактур. Міста не стали такою політичною силою, як західноєвропейські, мали аграрний характер, потрапили в фе­одальну залежність від короля, магнатів. Лише незначна їх части­на керувалася обмеженим магдебурзьким правом, яке закріплю­вало привілейоване становище польського і німецького като­лицького населення і обмеження прав корінного українського.

У період становлення феодальних відносин панувало нату­ральне господарство, до процесу обміну залучалася незначна ча­стка продуктів виробництва, з розвитком сільського господарст­ва, ремесел і міст почали розвиватися товарно-грошові відносини.

Середньовічна торгівля мала корпоративний характер, типовою її формою став ярмарок, зростання внутрішньої торгівлі призвело до формування національних ринків. Розши­рення зовнішньоекономічних зв’язків західноєвропейських країн було пов’язане з левантійською торгівлею (ХІІ-ХVст.), що мала транзитний посередницький характер, і діяльністю Ганзейського союзу (ХІV-ХVст.). На противагуЗаходу,в Київській державі(IX — сер. XII ст.) торгівля набула значного розвитку, тому деякі історики підкреслюють комерційну спрямованість її економіки. Якщо в ІХ-ХІІ ст. переважала торгівля України з Візантією і Сходом, то в ХІV-ХVст. — із Західною Європою.

У феодальному суспільстві розвивався лихварський капі­тал, поширилися кредитні операції, виникли перші банки, ство­рювалися спеціальні банківсько-лихарські компанії. У Київській Державі значного поширення набули кредитні угоди. У ХІУ-ХУ ст. торгівля набрала нових форм: виникли товариства купців, си­стема торгівельних контрактів і кредитних операцій. Але євро­пейська середньовічна торгівля обмежувалася поганим станом доріг, митами і всілякими данинами на українських землях, рег­ламентацією державного законодавства на користь феодалів.