Походження суспільних інститутів

Першим історично сформованим соціальним інститутом був ПОДІЛ ПРАЦІ. Спочатку він носив статньовіковий харак­тер, потім став племінним і «фаховим». Необхідність соціаль­ного регулювання сексуального життя виникла у давні часи. З появою обмежень у сексуальних контактах між людьми фор­мується найважливіший соціальний інститут — СІМ’Я.

Сім’я виконувала і виконує багато важливих функцій у різноманітних сферах людського життя: репродуктивну — наро­дження, виховання, соціалізацію нащадка; сексуальну — ор­ганізація комунікацій між чоловіками і жінками для досягнення сексуального задоволення; економічну — виробництво і роз­поділ матеріальних благ, організація їх споживання (побут), пе­редача у спадщину; психологічну — забезпечення почуття безпе­ки, емоційну підтримку, відпочинок, соціальне схвалення.

З формуванням сім’ї виникає РІД.

Рід виявився дуже стійким інститутом. Ще й сьогодні у ба­гатьох народів можна зустріти його у вигляді КЛАНА — групи поєднаних у господарських і побутових стосунках родичів. Декілька родів складали ПЛЕМ’Я, основним завданням якого було захоплення, освоєння і захист певної території.

З переходом від інстинктивно-психологічної діяльності, яким було, наприклад, полювання пронатовпу, до осмисленої ді­яльності (організоване полювання, підтримка вогню, виготов­лення знарядь) виникає ще один важливий соціальний інсти­тут — РЕЛІГІЯ.

З виникненням релігії лідерство в племені поступово пере­ходить до старійшин. З появою перших знарядь виникає ще один важливий інститут — ВЛАСНІСТЬ. Споконвічно власність но­сила особистий характер. Знаряддя належить тому, хто його ви­готовив і вміє ним користуватися.

Неолітична революція

З неолітичної революції почалася стадія ВАРВАРСТВА. Множилися культурні злаки, землеробство стало основним за­няттям, з’явився поділ праці, кам’яні і дерев’яні будови, ручний млин, гончарне колесо, ковальський міх, виплавка залізної руди і виготовлення знарядь із заліза. Почалося виробництво рослин­ної олії і виноробство, виготовлення візків і бойових колісниць, будівництво судів з колод і дощок. З’явилися зачатки художнього ремесла, архітектури як мистецтва, будувалися міста, оточені зубцюватими стінами з воротами і вежами. Община — поселен­ня членів одного роду, а згодом — різних родів, стала головною соціальною структурною одиницею.

В Україні цей період тривав від другої половини IV по II тисячоліття до н.е. Найбільш відомою культурою цієї доби була трипільська, названа так від однойменного села на Київщині. Трипільці заселяли територію від Карпат до Південного Бугу, Придніпров’я, Волинь, Степове Причорномор’я. Для поселень характерне кругове розташування жител. Трипільці жили в постійних спорудах чотирикутної форми. Будуючи хату, забива­ли в землю дубові палиці, між якими закладали стіни з плетеного хворосту, обмазаного глиною. Дах покривали соломою або оче­ретом. Він мав чотири схили та отвір для диму. Долівка — гли­няна, у середині приміщення — велика піч, навколо якої лежанка з випаленої цегли. Хати розмальовували як зсередини, так і ззовні. З’явилися протоміста, площею до 400 га.

Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували майже всі садово-городні культури, відомі в Україні. Землю обробляли дерев’яною моти­кою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше ралом. Бо­рошно одержували за допомогою кам’яних зернотерок (жорен), жали збіжжя кістяними або крем’яними серпами. Трипільці роз­водили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвива­лось общинне ремесло. Почали використовувати перший штуч­ний матеріал — кераміку. Збереглося чимало цегляного посуду, випаленого з глини, прикрашеного чорним, білим та жовтим ор­наментом, жіночі статуетки прабатьків. Для щоденного вжитку використовували миски, немальовані горщики сірого кольору. Виникло прядіння і ткацтво, ткацький верстат. Протягом неоліту остаточно завершилося формування техніки обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління), вдосконалення луку і стріли, з’явилися справжні кам’яні сокири. Виник наземний транспорт — лижі, віз, сани, волокуша, худоба використовувалася як тяглова сила. Результатом неолітичної революції стала досить розвинута система обміну. Так, є дані, що трипільці отримували в обмін на хліб худобу від отсготських племен, коней, запозичили в них деякі технологічні способи керамічного виробництва. В неолітичиий період вироби з руди потрапили на територію України з Балконо-Дунайського району.

Населення трипільської культури стало субстратом, праосновою українського народу, який не прийшов з інших країн, а з давніх-давен жив на своїй землі, освоюючи територію від Дніпра до Дністра. Саме це ставить Україну в один ряд з давніми світовими культурами.