Внесок д. Рікардо в розробку теоретичних засад класичної школи

Давид Рікардо(1772-1823) – видатний англійський економіст, представник класичної школи. Його ім‘я найбільше пов‘язують з теорією ренти та теорією порівняльних витрат, хоча його науковий доробок включає багато інших цінних ідей.

Його інтерес до економічної теорії з‘явився після того, як у 1799 він прочитав працю А. Сміта “Багатство народів”. Першою друкованою роботою Рікардо була газетна стаття 1809 року, яка стала основою його трактату “Висока ціна злитків – доказ знецінення банкнот” (1810). В ньому він доводив, що тодішня поточна інфляція була результатом того, що Банк Англії не міг обмежити пропозицію грошей. До аналогічного висновку дійшов офіційний комітет у 1811 році.

Головною працею Рікардо стала книга “Основи політичної економії та оподаткування (1817). В ній автор стверджував, що політична економія має представляти собою “дослідження щодо законів, які визначають розподіл продукту виробництва між класами, які сприяли його створенню”. В процесі пояснення цього розподілу він конструював модель, яка демонструвала, що раніше чи пізніше зростання закінчиться через рідкість природних ресурсів. Серцевиною цього процесу був закон спадної віддачі і різна родючість земель сільськогосподарського призначення. Рікардо погоджувався з теорією народонаселення Мальтуса, згідно якої пропозиція трудових ресурсів буде необмеженою за умов зарплати, достатньої для життєзабезпечення робітників та їх утриманців. Для зростаючого населення буде потрібно більше продуктів харчування. Це потягне за собою розширення культивації менш родючих земель, на яких граничний продукт праці і капіталу буде меншим у порівнянні з землями, що оброблялись раніше, а також більш інтенсивної обробки земель, що були у поточному використанні. Додаткова земля, яка залучається в обробіток, є безплатним даром природи і не повинна мати рентної винагороди. Кращі землі завдяки своїй родючості дають будь–якому фермеру–орендатору перевагу, тому конкуренція за ці землі призводить до сплати ренти землевласникам. Прибуток – це залишок вартості продукту після сплати ренти, яка буде різнитись відповідно до родючості землі, і фіксованої (на рівні життєзабезпечення) зарплати. Зі зростанням народонаселення використання навіть додаткових менш родючих земель призведе до нульового надлишку після сплати фермерами–орендаторами зарплатні найманим робітникам та ренти землевласникам. За умов відсутності прибутків накопичення капіталу припиниться. Аналогічна аргументація (за певних припущень) використовувалась для пояснення нульових прибутків в обробній промисловості.

Короткотермінове розв‘язання даної проблеми полягало, на думку Рікардо, в зовнішній торгівлі і в імпорті дешевого закордонного зерна. Це привело Рікардо до аргументації стосовно скасування тодішніх чинних зернових законів, а також до розробки своєї теорії порівняльних витрат, щоб фритредерство (вільна торгівля) є вигідним для всіх країн, які її запроваджують. Хоча його аргументація була на рівні товарів, Рікардо вбачав можливість застосування цієї теорії відносно рівнів зарплати і цін. Так, зокрема, якщо міжнародні платежі були в контексті довготермінового балансу, то більш ефективна країна буде мати вищий рівень грошей і реальних зарплат.

Багато часу і енергії Рікардо присвятив невдалому пошуку постійної вірної міри вартості, яку він сподівався знайти у трудовій теорії вартості. В кінці кінців, Рікардо, як вважають сучасні дослідники його творчості, запропонував не що інше, як емпіричну теорію трудової вартості тому, що бачив логічні труднощі в поясненні вартості на засадах внесків праці, але він, тим не менш, застосовував їх, щоб пояснити вартість на основі того, що витрати праці у кількісному відношенні були головною складовою витрат і цін.

Намагаючись пізнати економічну сутність суспільства, Рікардо широко і послідовно використовував методи дедукції і абстракції. На думку англійського історика економічної думки М. Блауга, значний внесок Рікардо полягає в тому, що цей вчений “ винайшов техніку економічної науки”, заклав фундамент модельного підходу до побудови економічної теорії.