5. Методологія вивчення курсу історія економічної думки

Вибір методології (методу) аналізу історії економічної думки, яких є декілька, залежить від мети, яку прагне досягти дослідник.

Вчені виділяють такі методи:

1. Історичний, або хронологічний методозначає розгляд ідей, поглядів, концепцій в хронологічному порядку їх появи та еволюції. Такий підхід дозволяє проаналізувати сукупність думок і теорій на певному історичному етапі, а також подальший їх розвиток. Така метода дослідження надає можливість врахування соціально-економічного контексту, в якому відбувалось формування економічних поглядів та концепцій.

2. Логічний методпередбачає дослідження самої тільки ідеї чи теорії, логіки її розвитку, але без врахування соціально-економічних умов, зв‘язків з іншими ідеями та теоріями.

3. Кумулятивний (накопичувальний) методє таким дослідницьким підходом, коли розвиток економічної думки представляється поступовим процесом накопичення економічних знань, а її прогрес асоціюється з накопиченням відповідного економічного інструментарію.

4. Метод наукових революцій, започаткований американським вченим Томасом Куном. Важливим поняттям цього підходу слугує “парадигма”. В основі будь-якої парадигми лежить певна концепція, логічно ув‘язана система поглядів, що об‘єднана якоюсь спільною ідеєю. Якщо парадигма приймається науковим співтовариством, тобто більшість вчених визнають її правильність, то має місце так звана “нормальна наука”, метою якої стає не створення нових теорій, а лише “наведення порядку в парадигмі”, що відбувається у формі шліфовки й приведення у чітку логічну відповідність старих уявлень. Але в кінці кінців з‘являються проблеми, які неможливо розв‘язати в рамках пануючої парадигми. Тоді відбувається наукова революція, в результаті якої старі уявлення повністю замінюються новими.

5. Класовий (мотиваційний) метод має місце тоді, коли аналіз економічної думки підпорядковується меті доведення, що всі ідеї і теорії висловлюються і розробляються політично заангажованими особами з метою реалізації економічних інтересів тієї чи іншої соціальної групи. Найбільш послідовно цей метод використовував в своїх дослідженнях К. Маркс та його послідовники. Визнаючи наявність такої мотивації у певних дослідників як відбиток в теорії реальної класової боротьби, треба, тим не менш, відмітити, що цей методологічний підхід не повинен бути превалюючим, інакше дослідник ризикує позбавити свій аналіз об‘єктивності, наукової достовірності.

6. Територіальний методозначає аналіз історичного розвитку економічної думки в певних країнах і регіонах.

В даній навчально-методичній розробці в тій чи іншій мірі застосовано кожен з вищезазначених методів.

6. Завдання курсу Історії економічної думки

Менш академічно цей заголовок можна було б назвати “Для чого ми вивчаємо історію економічних вчень?” На це питання є декілька відповідей.

1. Знання історії сприяє нарощенню і укріпленню інтелектуального і загальнокультурного потенціалу майбутнього економіста, зокрема його теоретичного і логічного мислення.

2. Без розуміння головних тенденцій та магістрального шляху розвитку економічної теорії неможливо повно і творчо оволодіти вірною методологією дослідження в сфері конкретних, галузевих і спеціальних економічних наук.

3. Без знання ідей і теорій економістів минулого не можна цілковито зрозуміти і плідно розвинути сучасні економічні теорії. Вивчення чужих старих уявлень нерідко дає підказки для розробки нових власних ідей. Іноді теорії можуть загубитися в минулому, хоча багато з них заслуговують на відродження і розвиток в сучасних умовах. Так, концепцію спадної віддачі і ренти було розроблено приблизно в 1815 р. Майже до 1890 р. її застосовували лише відносно такого економічного ресурсу, як земля, і тільки в кінці ХІХ ст. цей підхід отримав друге життя – його реанімували і стали успішно застосовувати відносно всіх інших факторів виробництва. Бувають також випадки, коли слушні ідеї невиправдано викидалися на “звалище історії” з політичних чи ідеологічних причин, тобто тільки тому, що вони в свій час з‘являлись у складі (в контексті) теорій, що були визнані цілковитими банкрутами. Наприклад, західна ортодоксальна економічна теорія майже повністю ігнорувала марксизм до того моменту, як на Заході розігралася економічна криза 1930-х років. Ця Велика депресія примусила економістів шукати в попередній історії економічної думки пояснення, чому при капіталізмі час від часу трапляються депресії і рецесії. У певній мірі ці відповіді вони знайшли в роботах середини ХІХ ст. – у Маркса.

4. Вивчення історії економічних вчень озброює нас такою можливістю сучасного мислення, як альтернативність, самокритичність. Коли ми бачимо, як великі вчені минулого припускались серйозних теоретичних помилок, не могли побачить тих закономірностей і зв‘язків між економічними процесами і явищами, які сьогоднішньому студенту-третьокурснику економічного факультету вважаються очевидними і банальними, - це змушує нас обережніше, менш категорично заявляти про досконалість наших поглядів, концепцій та теорій. Історія економічної думки вчить нас розширювати свій економічний світогляд, плекати здібність і готовість порівнювати свої підходи з поглядами економістів минулого, інших сучасних нам економістів.