Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:

• у якості тонізуючих і загальнозміцнювальних засобів для лікування й профілактики захворювань ЦНС;

• підвищення рівня розумової й фізичної працездатност, підсилення адаптаційної здатності організму, підвищуючи стійкість основних фізіологічних систем до шкідливих впливів;

• опірності організму до стресових ситуацій, несприятливим впливам зовнішнього середовища,

• у косметичній промисловості використовується як пом'якшуючий засіб.

Женьшень ефективний при астенічних і депресивних станах різної етиології; при психастенічних і істеричних реакціях, що супроводжуються ступором; при різних неврозах, безсонні; при імпотенції.

Застосування женьшеню ефективно: у період видужання після важких захворювань, складних хірургічних втручань, затяжних ускладнень різної етіології, при тривалій фізичній і психічній перевтомі.

Женьшень полегшує стан післяопераційного періоду в хірургічних хворих. У східних країнах препарати з рослини рекомендують для продовження життя й молодості. У женьшеню чітко виражена сезонність дії. Прийом його восени й узимку найбільш ефективний.

Прийом женьшеню був визнаний досить ефективним при астенічних і астенодепресивних станах різної етіології, істеричних реакціях, різних неврозах і безсонні. Так, невелика кількість женьшеню здатна підвищувати рівень артеріального тиску, а велике - навпаки, знижувати.

Заготівля. Для ви­готовлення ліків використо­вують корінь женьшеня. Най­сприятливішим періодом збиран­ня женьшеня є перша половина серпня, коли його легко знайти за достиглими червоними пло­дами. Після достигання плодів корінь стає твердішим і ви­тривалішим для зберігання в си­рому стані. Зібрані в цей час корені і в терапевтичному від­ношенні вважаються найповно­ціннішими. Викопують їх за допомогою дерев'яних, металевих або кістяних паличок, слідкую­чи за тим, щоб не відірвати від кореня «шийку» і не ушко­дити бічні й додаткові корені. Викопаний корінь старанно очи­щають м'якою сухою щіточкою від землі (мити не можна), відрізають надземну частину, кладуть в обкладену мохом середньої вологості коробочку з кори, засипають землею, яку беруть з того місця, де ріс женьшень, і в такому вигляді доставляють на приймальний пункт. Самовільна заготівля ди­корослого женьшеня заборонена!

Вимоги до якості. У медицині використовують корінь рослини, що досягають у природі лікувальної зрілості після 10 років.

Зберігати коріння в сирому стані можна не більше 5 діб. Для тривалого зберігання коріння су­шать на сонці, одержуючи та­ким чином сировину під наз­вою «біле коріння». Товсті ко­рені перед сушінням розрізають на пластинки. Якщо перед су­шінням корені витримати 1 год. над кип`ячою водою, то таку сировину називають «чер­воним корінням». Вважається, що в червоному корінні біоло­гічно активних речовин місти­ться в 2 рази більше. Збе­рігають сировину в щільно закритих банках або поліетиле­нових торбах у сухому місці.

Ріпа (Brassica rapa) – це овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хре­стоцвітих). У перший рік роз­виває розетку листків і корене­плід, на другий - квітконосне стебло і насіння. Стебло прямо­стояче, облистнене, 30-100 см заввишки. Прикореневі листки ліровидні, жовтаво-зелені, вкри­ті щетинками. Стеблові листки сизуваті; нижні - ліровидні, верхні - стеблообгортні, сидячі, ланцетні. Квітки двостатеві, правильні, золотаво- або блідо-жов­ті, зібрані в щитковидне суцвіття; оцвітина подвійна, чотиричлен­на. Плід - багатонасінний стру­чок з шиловидним носиком. Цві­те з травня по серпень місяці.

Поширення. Ріпу культивують на всій території Украї­ни.

Хімічний склад. Коренеплоди рі­пи містять білки (1,74 %), вугле­води (до 9%), клітковину (1,41%), стерини (γ-ситостерин, кампесте­рин, брасикостерин), тіоглікозиди, ізотіоціанові сполуки, фос­фатиди і жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В₁, В₂, В₅, аскорбінову (до 60 мг% ) і пантотенову кислоти, каротиноїди (лі­копін, β-каротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).

Фармакологічні властивості. Ріпа має відхарку­вальні, протизапальні, антисеп­тичні й болетамувальні власти­вості, підвищує діурез, стимулює секрецію шлункового соку та по­силює перистальтику кишечни­ка.

Використання. Відвар коренеплоде вживають при захриплості голосу, хроніч­ному бронхіті, бронхіальній аст­мі та як засіб, що заспокоює серцебиття й покращує сон - і як легкий послаблюючий засіб. У сирому вигляді ріпу признача­ють при хронічних запорах, а сві­жий сік ріпи дають цинготним хворим, п'ють, підсолоджуючи медом або цукром, при простуд­них захворюваннях верхніх ди­хальних шляхів, що супроводять­ся сухим кашлем. У лікувальному харчуванні ріпу застосовують при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом, при атонії кишечника й спастичних колі­тах та для профілактики гіпо- й авітамінозів (особливо в північ­них районах країни). Використо­вують ріпу і як зовнішній засіб: з кашки вареної ріпи роблять припарки при подагрі, а з про­тертої свіжої ріпи готують мазь для лікування відморожень. Теплим відваром полощуть рот при зубному болі.

Заготівля. З ліку­вальною метою використовують свіжі коренеплоди ріпи. Збері­гають їх у підвалах у вологому середовищі.