- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Карантинна служба україни.
- •§2. Перелік шкідливих організмів, які мають карантинне значення для України
- •§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин
- •§4. Функції і структура державної фітосанітарної служби України
- •Міністерство аграрної політики України
- •Головна державна інспекція з карантину рослин
- •Функції Головної державної інспекції з карантину рослин є:
- •§5. Фітосанітарний контроль підконтрольних і підкарантинних матеріалів на державному кордоні України
- •§6. Документальне оформлення карантинних об’єктів і матеріалів при фітосанітарній експертизі в Україні
- •§7. Знезараження та очищення підконтрольних, підкарантинних матеріалів і транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •§2. Класифікація та характеристика асортименту зернових культур
- •§3. Стандартизація зерна
- •§4. Будова зерна
- •§5. Хімічний склад і харчова цінність зерна
- •§6. Вимоги до якості зерна
- •§7. Зараженість зерна шкідниками хлібних злвків
- •Злакові цикадки
- •Злакові попелиці
- •Хлібні клопи
- •Хлібні жуки
- •§8. Вади зерна та їх вплив на якість
- •§9. Хвороби зернових культур
- •§10. 3Берігання сільськогосподарської сировини
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3. Олійно й ефіроолійні культури
- •§2. Товарознавча характеристика олійної сировини
- •§3. Сучасні уявлення про ефіроолійну сировину
- •§4. Товарознавча характеристика ароматичних ефіроолійних культур
- •§5. Використання ароматичних речовин, одержаних з ефіроолійної сировини в харчовій і парфумерній промисловості Використання ароматизаторів у харчовій промисловості
- •Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості
- •§6. Товарознавча характеристика ефірних олій
- •§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі
- •Характеристика споживних властивостей хмелю
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 4. Хміль, тютюн і махорка
- •§ 2. Особливості державного регулювання тютюнової галузі в Україні
- •§ 3. Сучасне уявлення про тютюн – як сировину для тютюнових виробів
- •§ 4. Особливості технології переробки сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів
- •§5. Класифікація та споживні властивості сировини тютюну
- •§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
- •§7. Оцінювання якості тютюнової сировини і махорки
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 5. Рослинна лікарсько-технічна сировина
- •§2. Класифікація рослинної лікарсько-технічної сировини
- •§3. Характеристика окремих видів лікарсько-технічної сировини
- •§3.1. Характеристика сировини квітів і суцвіття Бузина чорна (Sambucus nigra l.) - це рослина родини жимолостевих – Caprifoliaceae. Інші поширені назви: боз, бузок, пищальник.
- •Характеристика різних видів бузини
- •Арніка (arnica montana l.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня.
- •§3.2. Характеристика лікарської сировини з листя
- •§3.3. Характеристика сировина трав, мохів і грибів
- •Відмінні ознаки різних видів череди
- •§3.4. Характеристика сировини бруньок
- •§3.5. Характеристика сировини плодів, ягодів, насіння, кори
- •Поширення. Горобина росте повсюдно в лісах, по берегах рік, озер, на полях, уздовж доріг, висаджують її в скверах, парках, садах майже по всій лісовій і лісостеповій зоні України.
- •§4.6. Характеристика сировини коренів, бульб, кореневищ
- •Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:
- •§4. Характеристика сировини різного походження
- •§5. Організація збирання і заготівель рослинної лікарсько-технічної сировини
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за документами органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Види лікарських рослин, занесені в «Червону книгу України»
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Вимоги до якості насіння цукрових буряків
- •Ефективність захисту цукрових буряків від бур'янів з використанням гм-гібридів (Ліберті) у порівнянні з традиційною системою
- •Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)
- •§ 2. Походження цукрових буряків
- •§3.Ботанічна характеристика цукрових буряків
- •Хімічний склад речовин у 100 кг коренеплодів цукрових буряків
- •Періоди та фази росту цукрових буряків
- •§4. Характеристика біологічних особливостей цукрових буряків
- •Вплив температури на швидкість проростання цукрових буряків
- •§5. Технологічні показники якості цукрових буряків
- •Технологічні показники якості цукрових буряків
- •§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
- •Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
- •§ 7 Способи й умови зберігання цукрових буряків
- •§8. Захист посівів цукрових буряків від бур’янів
- •§9. Захист цукрових буряків від шкідників
- •Комплекс заходів із захисту иукрових буряків від шкідників
- •Норма препаратів у композиції для інкрустації насіння цукрових буряків
- •Економічні пороги шкодочинності основних шкідників цукрових буряків
- •Застосування пестицидів цукрових буряків
- •§10. Захист цукрових буряків від хворіб
- •Застосування фунгіцидів (протруйників)
- •Хвороби листків
- •Вірусні хвороби
- •Хвороби голодування буряків
- •Хвороби коренеплодів під час вегетації
- •Обгрунтування необхідності застосування фунгіцидів
- •Періоди ефективної шкодочинності і захисту від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
- •Застосування фунгіцидів
- •Регламенти застосування фунгіцидів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 7
- •§2. Товарознавча характеристика коноплі (Сannabis) і конопляних волокон. Використання конопель у промисловості.
- •Коноплі – це цінна прядильна культура, що нараховує 3 види. Посівні коноплі містять у сухих стеблах - до 25% волокон-пеньків; насіннях – 17-38% висихаючої олії.
- •§3. Товарознавча характеристика льону та лляних волокон, їх застосування на практиці
- •§3. Товарознавча характеристика джуту та його волокон
- •§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
- •§6. Товарознавча характеристика бавовника та його волокон, їх застосування на практиці
- •Посівні площі під бавовником у різних країнах світу, га
- •Обсяг виробництва бавовни тис. Т
- •Світове споживання бавовни, тис. Т
- •§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)
- •Волокно абаки – це об'ємний натуральний матеріал, що складається з висушених волокон стебел і листків бананової пальми. Волокна переплетені з основою і є рухливими.
- •Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
- •§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)
- •Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Список використаних джерел
Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
За зовнішнім виглядом рамі нагадує кропиву. За розміром рослина значно вища кропиви - 1,2-2,3 м. Її стебла прямі, рівні, не пекучі. Рамі називають чагарником, через те що стебла її деревоподібні, міцні. Рамі росте тільки в теплому кліматі при достатній волозі. При дотриманні цих умов рослина невибаглива, особливого догляду не вимагає, дає від 2 до 6 урожаїв у рік. Стебло рамі на 20% складається з волокон. Волокна тонкі, білі, мають шовковистий блиск, на дотик грубші, ніж лляні. Довжина окремого волокна може досягати 50 см. Виробництво пряжі досить трудомістке, тому що волокна склеєні в пучки довжиною до 2 м, їх важко відокремити від деревного стебла й один від одного. У процесі переробки рослини втрачається до 50% волокон.
Перший збір рамі припадає на червень - липень, другий - на вересень - жовтень. Зрілість стебел визначається за побурінням нижніх їхніх частин. Перед збором урожаю оголюють стебла від листків, провівши рукою по стеблу зверху донизу; листки йдуть на компост. Збір рамі проводять у сухий день, стебла зрізують біля поверхні ґрунту гострими серпами або січками. Стебла зв'язують у пучки й ставлять в снопи для висушування (на 10 днів), таким чином вони втрачають до 80% води. Потім їх складають в сухі приміщення хрест навхрест для подальшого висушування.
Хімічний склад рослини різноманітний (табл.7.1). У 1000 кг сухої сировини найбільша частка припадає на кальцій, кремній, калій та азот.
Таблиця 7.1
Органічні речовини в різних частинах рамі( 3-роки вирощування), кг/1000 кг | ||||
Хімічні речовини |
Корінь |
Стебла |
Листи |
Вся рослина |
Азот |
7,26 |
10,32 |
34,02 |
13,91 |
Калій |
12,59 |
20,59 |
28,18 |
18,02 |
Натрій |
4,88 |
1,36 |
3,00 |
3,19 |
Фосфорна кислота |
3,45 |
2,73 |
5,40 |
3,69 |
Са(ОН)2 |
25,71 |
17,84 |
110,12 |
42,24 |
Кремнієва кислота |
21,64 |
15,13 |
98,14 |
36,78 |
Магнезія |
7,48 |
5,74 |
9,42 |
7,45 |
Сульфатна кислота |
2,78 |
2,22 |
7,58 |
3,69 |
Окис заліза |
1,84 |
1,38 |
4,46 |
2,29 |
Волокна рамі є одними з найдавніших сировинних матеріалів, що використовуються людством. Волокна цієї рослини були виявлені в текстилю зі скіфського поховання початку III століття до н.е. у Рижановському кургані під Києвом. Виготовлення з волокна рамі текстильних виробів поширені в Китаї і Японії.
У Європі були завезені ніжні тканини з рамі вперше за царювання Єлизавети І. До Франції Нідерландці завозили з острова Яви тканину «батист» із кропиви (Netel-Dock). У Голландії з індійської рамі в давнину виробляли полотна.
Головною перешкодою до широкого впровадження волокна рамі незнання з раціональними прийомами вирощування культури й відсутність механізмів для відділення волокна від стебла і спеціальних верстатів для пряжі полотна з рамі. У Китаї, Японії й Індії такі роботи проводилися вручну. Пізніше з'являються машини, що дозволили уникнути трудомісткої ручної роботи. Машина Фавье (Favier) дозволяла відокремлювати сухі волокна від стебел. Інша машина винахідника Фора (Faure) відокремлювала волокна в зеленому стані.
Волокно рамі має значну міцність (табл. 7.2) і майже не піддається гниттю, що дозволяє використовувати його для вироблення канатів.
Таблиця 7.2
Порівняльна характеристика міцностірослинних волокон | |||||
Опір: |
Рамі |
Пенька |
Льон |
Шовк |
Бавовна |
на розтягання, % |
100 |
36 |
25 |
13 |
12 |
на розрив, % |
100 |
75 |
66 |
400 |
100 |
на крутіння, % |
100 |
95 |
80 |
600 |
400 |
Волокно рамі також широко використовується для парусної тканини. Блиск волокна рамі нагадує шовк, воно легко піддається фарбуванню без втрати шовковистості, тому може застосовуватися в дорогих матеріалах. У джинсах, м'яких, зручних, легко «дихаючих» використовують волокно рамі, що часом є основною складовою частиною джинсової тканини. Також волокна рамі застосовуються для виготовлення дорогих сортів паперу, що призначені для друкування грошових знаків.
Волокна рамі одержують у декілька етапів. Після збору стебел на першому етапі виробництва видаляють кору зі стебла. На другому етапі видаляють деревну паренхіму. Третій технологічний етап механізований, тут відбувається виділення волокна.
Стебла надходять у машину для відділення кори й деревини від луба (волокнистої частини) - les machines dé corticeuses. Потім отримане волокно піддається процесам виварювання клею, відбілювання, а потім пом'якшення. Останній процес є важливим внаслідок надання овальної форми волокна.
Волокна рані використовуються для виготовлення наступних виробів:
1) кращих сортів тканин у суміші із шовком, легких тканин "fantaisie" і мережива простого і гіпюрового;
2) плюша, однорідного і з малюнками для меблів, гобеленів, гардин, портьєрів, камчатних тканин, важких тканин, в’язаних виробів з волокна рамі в суміші з іншими волокнами;
3) тканин, які призначені для ковдри, скатертини, серветок, ниток, шнурків й мотузки;
4) груба тканини, яка використовується для виробництва парусини, мішковини тканини, канатів й мотузок.
Для виробництва тканин частіше використовується сполучення волокон рамі з бавовною або овоною. Одяг з такої тканини стає більш міцний, зносостійкий, добре зберігає форму й фарбується різноманітними барвниками, зберігає гарний шовковистий блиск.
Морська трава (Zostera), рід багаторічних прибережників родини взморникових. Рослини зі сплюсненим повзучим кореневищем, що вкорінюється у вузлах коренів і несучих вкорочених вегетативних пагонів з лінійними листками шириною 0,3-15 мм і довжиною до 1,5 м. Стебла прибережника сплюснені, гіллясті, із дворядно розташованими вузькими листками. Репродуктивні пагони прибережника є досить довгими й розгалуженими, з декількома, іноді численними початковидними суцвіттями, що називається віялом або опахалом.
Кожне віяло складається із сильно сплюсненої і стовщеної осі, на одній стороні якої в однодомного прибережника (Zostera) розташовуються, чергуючись, чоловічі й жіночі квіти, а у дводомного філоспадикса - тільки чоловічі або тільки жіночі квіти. У філоспадикса такі віяла виступають із піхв листків, які несуть із боків досить великі зелені листочки, що називаються ретинакулами. Квіти прибережника сильно спрощені: чоловічий складається з одного сидячого пильовика із гребеневидним зв'язковим, а жіночий представлений двоплодо-листковим гінецеєм, що має 1-гніздну зав'язь з 1 висячим ортотропним сімязачатком і коротким стовпчиком з 2 рильцями.
Плід у прибережника еліпсоїдальний або яйцеподібний, з перетинчастим околоплодником. Сімейство прибережників має 3 роди, які складаються з 23 видів. З них найбільш великий рід - морська трава з 15 видами ділиться на 2 дуже відособлених підроди: зостера, широко розповсюджений у нетропічній частині північної півкулі і зостерелла, розповсюджений по морських узбережжях обох півкуль, але поза Арктикою.
Близько 10 видів морської трави ростуть у субтропічних, помірних, субарктичних і субантарктичних морях. Живе морська трава здебільшого на мілководдях або на глибині 1-4 м (рідко 10 м і більше), переважно на м'якому піщаному або мулистому дні в спокійних водах бухт і заток. Підводні луги, нерідко утворені морською травою, служать "пасовищем" для морських тварин і риб, а також для перелітних водоплаваючих птахів.
У морської трави значно переважає перехресне запилення. Звичайне запилення відбувається під водою, але для видів, що ростуть на мілководдях, відзначається також запилення на поверхні води.
Плоди морської трави також розносяться морськими течіями, причому діаспорами можуть служити не тільки самі плоди, але й плодоносні суцвіття, що легко обламуються у своєї основі, зі збереженими на них плодами.
У рослині знайдені апноза, глюкоза, фруктоза, сахароза, поліфенольні речовини флавоноїдної природи, аскорбінова кислота, дубильні речовини, йод, багато зостерину. Препарати трави вживають в якості йодомісних засобів при захворюванні на щитовидну залозу й при атеросклерозі, для зупинки кровотеч.
Висушені листки прибережника (Zostera marina), використовуються (за назвою "морська трава") для набивання матраців і меблів, як пакувальний матеріал, для виготовлення будматеріалів, як цінне добриво для полів (у свіжому стані або після спалювання). Використовують плоди морської трави в їжу (як борошно).
Теплоизоляцізоляційні матраци із морської трави розміром 200х100х15 см, що прошиті капроновою ниткою з розміром комірок 7х7 см, є екологічно чистою продукцією з органічної сировини. Не уступаючи по своїх теплоізоляційних характеристиках традиційним ізоляторам (мінваті, скловаті, керамзиту тощо), ця продукція перевершує їх по екологічності, стійкості до механічних руйнувань, щільності й ціні (у середньому, на 30% дешевше порівняно з теплоізоляторами).
Морська трава, викинута на берег під час припливів, збирається і піддається попередній обробці - очищається від каменів, черепашок і інших домішок, а для видалення піску й мулу промивається морською водою. Після очищення її відмочують у прісній воді протягом 12 год і промивають від солі. Промиту траву ретельно просушують на повітрі, сплітають у коси й закручують у довгі туго скручені джгути, з яких потім плетуть меблі та на виготовлення іншої продукції.