- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Розділ 1. Карантинна служба україни.
- •§2. Перелік шкідливих організмів, які мають карантинне значення для України
- •§3. Історія розвитку й міжнародне співробітництво в галузі карантину рослин
- •§4. Функції і структура державної фітосанітарної служби України
- •Міністерство аграрної політики України
- •Головна державна інспекція з карантину рослин
- •Функції Головної державної інспекції з карантину рослин є:
- •§5. Фітосанітарний контроль підконтрольних і підкарантинних матеріалів на державному кордоні України
- •§6. Документальне оформлення карантинних об’єктів і матеріалів при фітосанітарній експертизі в Україні
- •§7. Знезараження та очищення підконтрольних, підкарантинних матеріалів і транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •§2. Класифікація та характеристика асортименту зернових культур
- •§3. Стандартизація зерна
- •§4. Будова зерна
- •§5. Хімічний склад і харчова цінність зерна
- •§6. Вимоги до якості зерна
- •§7. Зараженість зерна шкідниками хлібних злвків
- •Злакові цикадки
- •Злакові попелиці
- •Хлібні клопи
- •Хлібні жуки
- •§8. Вади зерна та їх вплив на якість
- •§9. Хвороби зернових культур
- •§10. 3Берігання сільськогосподарської сировини
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Тема 3. Олійно й ефіроолійні культури
- •§2. Товарознавча характеристика олійної сировини
- •§3. Сучасні уявлення про ефіроолійну сировину
- •§4. Товарознавча характеристика ароматичних ефіроолійних культур
- •§5. Використання ароматичних речовин, одержаних з ефіроолійної сировини в харчовій і парфумерній промисловості Використання ароматизаторів у харчовій промисловості
- •Використання ароматизаторів у парфумерній промисловості
- •§6. Товарознавча характеристика ефірних олій
- •§7. Хміль – як основна сировина у пивоварінні Проблеми та перспективи розвитку хмільництва в Україні та світі
- •Характеристика споживних властивостей хмелю
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 4. Хміль, тютюн і махорка
- •§ 2. Особливості державного регулювання тютюнової галузі в Україні
- •§ 3. Сучасне уявлення про тютюн – як сировину для тютюнових виробів
- •§ 4. Особливості технології переробки сировини та матеріалів для виробництва тютюнових виробів
- •§5. Класифікація та споживні властивості сировини тютюну
- •§6. Сучасне уявлення про махорку та особливості її вирощування
- •§7. Оцінювання якості тютюнової сировини і махорки
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Розділ 5. Рослинна лікарсько-технічна сировина
- •§2. Класифікація рослинної лікарсько-технічної сировини
- •§3. Характеристика окремих видів лікарсько-технічної сировини
- •§3.1. Характеристика сировини квітів і суцвіття Бузина чорна (Sambucus nigra l.) - це рослина родини жимолостевих – Caprifoliaceae. Інші поширені назви: боз, бузок, пищальник.
- •Характеристика різних видів бузини
- •Арніка (arnica montana l.) – це багаторічна трав'яниста, золотисто-пухнаста рослина родини айстрових (складноцвітних). Інші назви: чарник барана, скусівник гірський, трава баряня.
- •§3.2. Характеристика лікарської сировини з листя
- •§3.3. Характеристика сировина трав, мохів і грибів
- •Відмінні ознаки різних видів череди
- •§3.4. Характеристика сировини бруньок
- •§3.5. Характеристика сировини плодів, ягодів, насіння, кори
- •Поширення. Горобина росте повсюдно в лісах, по берегах рік, озер, на полях, уздовж доріг, висаджують її в скверах, парках, садах майже по всій лісовій і лісостеповій зоні України.
- •§4.6. Характеристика сировини коренів, бульб, кореневищ
- •Використання. У другій половині хх століття було налагоджене виробництво клітинних культур кореня женьшеню.Препарати женьшеню застосовують:
- •§4. Характеристика сировини різного походження
- •§5. Організація збирання і заготівель рослинної лікарсько-технічної сировини
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за документами органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Види лікарських рослин, занесені в «Червону книгу України»
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Вимоги до якості насіння цукрових буряків
- •Ефективність захисту цукрових буряків від бур'янів з використанням гм-гібридів (Ліберті) у порівнянні з традиційною системою
- •Валовий збір цукрових буряків (фабричних) за регіонами (тис. Т)
- •§ 2. Походження цукрових буряків
- •§3.Ботанічна характеристика цукрових буряків
- •Хімічний склад речовин у 100 кг коренеплодів цукрових буряків
- •Періоди та фази росту цукрових буряків
- •§4. Характеристика біологічних особливостей цукрових буряків
- •Вплив температури на швидкість проростання цукрових буряків
- •§5. Технологічні показники якості цукрових буряків
- •Технологічні показники якості цукрових буряків
- •§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
- •Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
- •§ 7 Способи й умови зберігання цукрових буряків
- •§8. Захист посівів цукрових буряків від бур’янів
- •§9. Захист цукрових буряків від шкідників
- •Комплекс заходів із захисту иукрових буряків від шкідників
- •Норма препаратів у композиції для інкрустації насіння цукрових буряків
- •Економічні пороги шкодочинності основних шкідників цукрових буряків
- •Застосування пестицидів цукрових буряків
- •§10. Захист цукрових буряків від хворіб
- •Застосування фунгіцидів (протруйників)
- •Хвороби листків
- •Вірусні хвороби
- •Хвороби голодування буряків
- •Хвороби коренеплодів під час вегетації
- •Обгрунтування необхідності застосування фунгіцидів
- •Періоди ефективної шкодочинності і захисту від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
- •Застосування фунгіцидів
- •Регламенти застосування фунгіцидів
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Розділ 7
- •§2. Товарознавча характеристика коноплі (Сannabis) і конопляних волокон. Використання конопель у промисловості.
- •Коноплі – це цінна прядильна культура, що нараховує 3 види. Посівні коноплі містять у сухих стеблах - до 25% волокон-пеньків; насіннях – 17-38% висихаючої олії.
- •§3. Товарознавча характеристика льону та лляних волокон, їх застосування на практиці
- •§3. Товарознавча характеристика джуту та його волокон
- •§5. Товарознавча характеристика кенафу та його волокон, їх застосування на практиці
- •§6. Товарознавча характеристика бавовника та його волокон, їх застосування на практиці
- •Посівні площі під бавовником у різних країнах світу, га
- •Обсяг виробництва бавовни тис. Т
- •Світове споживання бавовни, тис. Т
- •§7. Характеристика інших волокон (сизаль, генекен, маніла, кендир, койр, рамі, морська трава)
- •Волокно абаки – це об'ємний натуральний матеріал, що складається з висушених волокон стебел і листків бананової пальми. Волокна переплетені з основою і є рухливими.
- •Рамі (кропива китайська, біла рамі (ramie), бомерія білосніжна) - це рослина із родини кропивних, батьківщиною якої є Східна Азія.
- •§8. Характеристика мінеральних волокон з гірського льону (азбесту)
- •Азбест має високу вогнестійкість, тому входить до складу тих тканин, де необхідне сполучення гнучкості й термостійкості.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
- •Список використаних джерел
§6 Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків
Викопані коренеплоди цукрових буряків з агроформувань за допомогою автотранспортних засобів доставляються на буряко-приймальні пункти цукрових заводів. Бурякоприймальні пункти обладнані оглядовим майданчиком, де приймальник сировини, згідно з діючими нормативними документами проводить реєстрацію автомобілів, які доставили коренеплоди цукрових буряків, направляє їх у сировинну лабораторію та визначає місце вивантаження автомобілів. Для визначення маси коренеплодів встановлені автомобільні ваги, які обладнані комп'ютерною технікою для автоматизації процесу зважування автомобілів та обліку сировини.
Якісні показники коренеплодів визначаються у сировинній лабораторії. Для визначення загальної забрудненості встановлена механізована лінія «РЮПРО», а для визначення вмісту цукру в коренеплодах - автоматична лінія УЛС-2 та інше обладнання.
Коренеплоди цукрових буряків, які надходять на цукрові заводи від бурякосійних господарств, за якістю повинні відповідати вимогам стандарту (ГОСТ 17421-82), які наведено у табл.6.9.
Таблиця 6.9
Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків
Назва показників |
Норма |
1 |
2 |
Фізичний стан |
Які не втратили тургору |
Цвітушні коренеплоди, % , не більше |
1,0 |
Підв'ялені коренеплоди, % , не більше |
5,0 |
Коренеплоди з сильними механічним пошкодженнями, %, не більше |
12,0 |
Зелена маса, %, не більше |
3,0 |
Підморожені коренеплоди зі скловидними тканинами, які відшаровуються, або є почорнілими |
Не допускається |
Муміфіковані коренеплоди |
Не допускається |
Загнилі коренеплоди |
Не допускається |
Цукрові буряки, в яких вміст цвітушних, підв'ялених та з сильними механічними пошкодженнями коренеплодів більше норми, а також підморожені, але не почорнілі, відносять до некондиційних. Некондиційні цукрові буряки господарству і тому, хто їх здає, оплачуються на 20% менше від встановленої закупівельної ціни.
Коренеплоди цукрових буряків приймаються за їх цукристістю. Для розрахунків за цим показником спочатку визначається базисна цукристість. Базисна цукристість за сировинними зонами цукрових заводів встановлюється Міністерством аграрної політики і харчової промисловості України на 5-тирічний термін як середньоарифметична цукристість коренеплодів цукрових буряків за попередні п'ять років. При вищій фактичній цукристості проти базисної проводиться доплата, а якщо нижче, то оплата зменшується.
Цукрові буряки приймаються партіями. Партією вважається будь-яка кількість цукрових буряків, яка знаходиться в одній транспортній одиниці (автомобілі або причепі) і оформлена одним транспортним документом.
Визначення якісних показників проводиться за кожною 5 або 10 партією (залежно від інтенсивності надходження коренеплодів цукрових буряків на бурякоприймальний пункт і в сировинну лабораторію).
Відбір об'єднаних проб (проба коренеплодів цукрових буряків, яка складається з серії точкових проб) проводиться таким чином: пробовідбірником механізованої лінії по діагоналі кузова транспортної одиниці, а напівавтоматичним (автоматичним) пристроєм - по середині лінії, від першої партії, виділеної для відбору, - біля переднього борту; від другої - в середині, від третьої - біля заднього борту.
З цією метою транспортні засоби встановлюються під щупом пробовідбірника, який опускається, відкриваючи створи, до дна кузова. Створи закриваються, щуп піднімають, відводять від кузова, а пробу, виштовхуючи, передають до лабораторії для проведення аналізу. Якщо шар буряків у кузові менше 40 см, то поруч з першою пробою відбирають другу. Проба повинна бути масою не менше 12 кг.
Для визначення загальної забрудненості (мінеральні домішки - земля, каміння; органічні домішки - сухі листки, бокові корінці, хвостики діаметром менше 1 см; зелена маса - зелені листки, черешки листків, ростки і бур'яни) пробу зважують з похибкою не більше 100 г і визначають її масу. Потім залежно від ступеня забрудненості коренеплоди відмивають у бурякомийці барабанного типу - від 1,5 до 3 хв., вертикального - від 1 до 2 хв.
Після миття коренеплоди надходять на перфорований стіл з отворами діаметром 3 мм або транспортер, де їх дочищають вручну, обрізуючи металевим ножем хвостики та бокові корінці діаметром менше 1 см, відділяючи дерев'яним ножем або неметалевими щітками залишені органічні й мінеральні рештки. Чисті коренеплоди і весь бій зважують з відхиленням не більше 100 г і визначають масу проби коренеплодів після їх миття. Для контролю за роботою бурякомийки під зливний кран встановлюють сито з отворами діаметром 5 мм. Якщо на ситі виявляться шматочки буряків розміром більше 5 мм завтовшки, їх повертають у відмиту пробу.
Загальну забрудненість (Ззаг ) у % розраховують за формулою (6.1):
(6.1)
де m1 - маса проби до очищення або миття коренеплодів, г;
m2 - маса проби після очищення або миття коренеплодів, г.
Середньодобовим показником загальної забрудненості по господарству є середнє арифметичне результатів аналізів усіх проб, відібраних упродовж доби.
Визначення вмісту зеленої маси, а також цвітушних, підв'ялених, сильно механічно пошкоджених (тільки в пробі, яка відібрана ручним способом), муміфікованих, підморожених і загнилих коренеплодів проводиться за такою послідовністю.
Для визначення вмісту зеленої маси пробу очищають від мінеральних і органічних домішок, зважують з допустимою похибкою. Зелену масу (зелені листки, черешки листків, ростки і бур'яни) виділяють з проби і зважують.
Для визначення якісних показників пробу очищають від мінеральних, органічних домішок, а також зеленої маси, зважують з похибкою не більше 10 г. Визначення проводять у такій послідовності: попорядку зважують коренеплоди з сильними механічними пошкодженнями, цвітушні, підв'ялені, муміфіковані, підморожені, загнилі.
Вміст коренеплодів окремо за показниками якості, а також зеленої маси (С) у % знаходять за формулою (6.2):
(6.2)
де m1 - маса цвітушних, підв'ялених, муміфікованих, підморожених, загнилих або з механічними пошкодженнями очищених коренеплодів окремо, а також зеленої маси, г;
m2 - маса проби, очищеної від мінеральних і органічних домішок, при визначенні вмісту зеленої маси або маси проби, очищеної від усіх домішок, при визначенні вмісту коренеплодів за окремими показниками якості.
Визначення показників якості проводить сировинна лабораторія цукрового заводу в присутності представника господарства або держінспектора з якості сільськогосподарської продукції, а у разі неможливості їх присутності допускається проведення відбору проб і визначення якості без них. В обох випадках за результатами досліджень складається акт. Результати досліджень поширюються на всю перевірену партію.
Визначення цукристості коренеплодів цукрових буряків у лабораторіях цукрових заводів проводиться на півавтоматичних лініях УЛС-2 методом холодної водної дигестії з тієї ж проби коренеплодів, що визначалась загальна забрудненість. Проба чистих цукрових буряків подається на транспортер. З транспортера вона поступає на м'язгоутворювач (декілька дискових кругів із зубовидною заточкою і швидкістю до 3 тисяч обертів за одну хвилину). З лабораторії отримана м'язга надходить транспортером у дигестійну склянку вагового дозатора м'язги. Бурякова м'язга надходить до тих пір, поки її маса не буде становити 70-80 г, після чого дозуючий транспортер автоматично міняє напрям руху, а залишки м'язги змиваються у каналізацію.
Дигестійна склянка з м'язгою переставляється на ваговий дозатор дистильованої води, де автоматично у співвідношенні 3:1 до маси м'язги додається дистильована вода. Оператор знімає дигестійну склянку з дозатора води і встановлює її на платформу подрібнювача тканин коренеплодів.
Протягом 1,5-3 хв при великих обертах м'язга подрібнюється, додається 10 мл свинцево-кислого оцту, і розчин фільтрується. Фільтрат надходить у проточний поляриметр, на світловому табло висвічується величина цукристості, в квитанцію заноситься порядковий номер проби та результат аналізу.
Контроль точності роботи лінії проводиться методом порівняння цукристості п'яти зразків, визначених на лінії, та цукристості тих же проб, визначених методом гарячої водної дигестії в лабораторії. Контрольні перевірки точності роботи лінії проводяться не рідше одного разу в 5 днів. Абсолютна похибка визначення цукристості на лінії не повинна перевищувати ± 0,2%.
Визначення цукристості коренеплодів цукрових буряків за допомогою сахариметра (СУ-4) проводиться таким чином.
Після визначення загальної забрудненості цукрових буряків від загальної проби відбирається середній зразок в 10-25 коренеплодів. Відбір середнього зразка проводиться, враховуючи розмір і форму коренеплодів, шляхом послідовного добору по 4-5 однакових коренеплодів, починаючи з найбільших. З кожної такої групи за механічним принципом відбирається середній зразок по одному коренеплоду. Потім механічною дисковою терткою з кожного коренеплоду вибирається м'язга у вигляді невеликого сектора по поздовжній осі. За відсутності механічної тертки застосовується ручна тертка з отворами діаметром 2 мм. У цьому випадку подрібнюється тільки 1/2 або 1/4 кожного коренеплоду (по поздовжній осі). З добре подрібненої і перемішаної маси м'язги береться одинарна (26 г) або подвійна (52 г) наважка і визначається з неї цукор методом гарячого або холодного водного дигерирування (дигестії).
За методом гарячої водної дигестії відважують і поміщають в дигестійну посудину 26 г кашки-м'язги. Додають 178,2 мл розбавленого розчину свинцевого оцту, закривають кришкою і щільно закручують. Посудина після збовтування поміщається на 30 хв. до термостата або на водяну баню з температурою 80°С. Після чого посудина з розчином охолоджується до 20°С з наступним фільтруванням.
Отриманий розчин заливається в поляриметричну трубку і поляризується за допомогою сахариметра, за показниками якого визначається вміст цукру в буряках. Поляриметрична трубка вставляється в кюветне відділення. Кришка кюветного відділення сахариметра закривається. Яскравість полів порівняння зрівнюється за допомогою ручки клинового компенсатора. Сумістити нульову поділку ноніуса з нульовою поділкою шкали переміщуючи ноніус юстировочним ключем.
Кілька разів повторюється дослідження з метою порівняння яскравості полів. При цьому нульова поділка ноніуса повинна співпасти з нульовою поділкою шкали, якщо суміщення немає, ноніус знову переміщується ключем.
Перевіряється правильність встановлення нульової поділки не менше 6 разів. Середнє арифметичне з шести підрахунків за ноніусом складає нульовий підрахунок. Якщо нульовий підрахунок відрізняється від поля не більше ніж на одну поділку ноніуса, нуль вважається встановленим правильно. Потім кювета з розчином закладається у кюветне відділення. Встановлення кювети проводиться одночасно з обертанням її навколо осі в таке положення, щоб лінія розподілу полів порівняння ділила поле зору на дві рівні частини. Порівнюється яскравість полів порівняння обертанням ручки клинового компенсатора. Повторюється підрахунок показників за шкалою і ноніусом з точністю до 0,05°S. Повторюється порівнювання яскравості полів, порівняння і відлік за шкалою і ноніусом не менше 6 разів.
Положення ноніуса й шкали відповідає відрахунку «+11,85°S» (нуль ноніуса розміщений правіше поля шкали на 11 повних поділок і в правій частині ноніуса з однією з поділок шкали співпадає його сімнадцята поділка).
У сахариметрі застосована міжнародна цукрова шкала, 100°S цієї шкали відповідає 34,62°S кутовим. Сахариметр показує 100°S за температури навколишнього середовища +20°С, якщо на ньому вимірюють у кюветі довжиною 200 мм водний розчин цукрози, який містить за температури +20°С в об'ємі 100 см3 26 г хімічно чистої сухої цукрози, зважений у повітрі латунними гирями (нормальними наважками). Визначити за шкалою приладу безпосередньо % цукрози у дослідній речовині можна, якщо взята його нормальна наважка, розчин доведений до 100 см3 і вимірювання проведено в кюветі довжиною 200 мм. Якщо проводити безпосередньо поляризацію цукрового розчину, тобто кювету довжиною 200 м наповнити дослідним розчином, то для визначення вагового процента цукрози необхідно відрахувати за шкалою сахариметра градуси, помножити на перевідний коефіцієнт 0,260 і розділити на питому вагу дослідного розчину. У тих випадках, коли в розчині, крім чистої цукрози, містяться інші оптично активні речовини (наприклад, цукроза в присутності рафінози), вміст цукрози визначається інверсійним методом.
Категорично забороняється використовувати випадкові поляметричні кювети і покрівельне скло. Перед використанням кювети повинні бути вимиті, протерті нещільним фільтрувальним папером, а потім висушені. Перед наповненням дослідним розчином кювети повинні бути промиті цим розчином 2-3 рази. Потім у кювету, закриту з одного боку склом і гайкою, повинно бути налито стільки рідини, щоб вона не виступала поверх країв трубки. Після того, як пухирці повітря, які є в рідині, піднімуться наверх, кювета повинна бути закрита зверху наперед вимитим і витертим насухо склом. Для того, щоб під склом не залишалось повітряних пухирців, його необхідно ставити швидко, насуваючи на торець трубки і при цьому як би зрізуючи рідину, яка виступає. Якщо ж повітряні бульбашки залишаться, установку скла потрібно повторити. Не слід натискати поляметричне скло, оскільки в результаті цього може виникнути додаткове обертання площини поляризації, що впливає на результат вимірювання. Проточна поляметрична кювета повинна бути наповнена дослідним розчином через лійку. Наливати розчин потрібно повільно, щоб уникнути утворення повітряних пухирців, які з потоком розчину можуть попасти в середину кювети й ускладнять проведення вимірювання.
При інверсійній поляризації через кожух інверсійної поляметричної трубки повинна бути пропущена вода необхідної температури. Вода підводиться і відводиться за допомогою гумових трубок, одягнених на штуцери інверсійної кювети. Періодично для контролю правильності показників поляриметра проводиться перевірка показників за контрольними поляметричними пластинками, які додаються до приладу.