Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр)

Специфікою договору є те, що об'єктом зберігання в порядку секвестру є річ, що становить пред­мет спору – може бути як рухома, так і нерухома річ.

Закон виділяє два види секвестрів: договірний та судовий.

За договірним секвестром дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка зобов'язується після розв'язання спору повернути річ особі, якій во­на буде присуджена судом або вирішена її доля за погодженням усіх осіб, між якими є спір (ч. 1 ст. 976 ЦК України).

За судовим секвестром річ, що є предметом спору, може бути пе­редана за рішенням суду на зберігання особі, призначеній судом, або особі, визначеній за домовленістю осіб, між якими є спір (ч. 2 ст. 976 ЦК України). При цьому особа, якій передається річ на збе­рігання за судовим секвестром, має висловити свою згоду, якщо ін­ше не встановлено судом. Слід зазначити, що судовий секвестр презюмується платним. Плата встановлюється за рахунок сторін, між якими виник спір.

Зберігання автотранспортних засобів

Специфікою цього договору є його публічність у разі, коли, зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 977 ЦК України).

Форма укладення цього договору письмова. Укладення договору та факт прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Певною специфікою наділяє законодавець зберігання транспорт­ного засобу у разі, коли це зберігання здійснюється боксом та гара­жем на спеціальних стоянках (ч. 2 ст. 977 ЦК України). У цьому разі зберігач зобов'язується не допускати проникнення у них сто­ронніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельними і гаражними кооперативами та їх членами, якщо в законі чи статуті цих кооперативів не вста­новлюється інше.

Договір охорони

Спеціальним різновидом договору зберігання, який виділяє ЦК України, є договір охорони (ст. 978 ЦК України). Специфікою цього договору є те, що його суб'єктом є не зберігач, а охоронець, яким може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Об'єктом даного права є майно або недоторканність особи. Договір охорони має сплатний характер.

Даний договір поділяється на два основних підвиди: договір охо­рони майна (як правило, нерухомого) та договір охорони особи (сек'юріті).

При цьому охоронець зобов'язується, на відміну від договору збе­рігання, де зберігач забезпечує схоронність майна, забезпечити не­доторканність особи чи майна, які охороняються. Певними особли­востями наділяються також і обов'язки володільця майна або особи, які охороняються. Вони наділяються двома основними обов'язка­ми: 1) виконувати передбачені договором правила особистої та май­нової безпеки; 2) щомісяця сплачувати охоронцю встановлену пла­ту.

26.7. Поняття, форми, істотні умови договору управління майном % Інформація

Управління майном— це будь-які юридичні і фактичні дії, вчи­нювані з цим майном управителем від свого імені згідно з догово­ром. За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійс­нити від свого імені управління цим майном в інтересах установ­ника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (ст. 1029 ЦК України).

Договір управління майном належить до реальних договорів, оскільки він вважається укладеним з моменту передачі майна упра­вителю. Цей договір є сплатним. У ньому мають бути зазначені роз­мір і форма плати управителя (ст. 1035 ЦК України). У договорі завжди повинен бути визначений строк управління, тому цей дого­вір є строковим (ст. 1036 ЦК України).

Договір управління майном може бути як на користь його учас­ників, так і на користь третьої особи (вигодонабувача).

Сторонамидоговору управління майном є установник управління — кредитор і управитель (боржник), а у випадках, передбачених договором, — третя особа — вигодонабувач.

Установником управління завжди є власник майна.

Управління може встановлюватися щодо будь-якої форми влас­ності — державної, комунальної, приватної (фізичних та юридич­них осіб).

Управління майном— це один із видів підприємницької дія­льності, оскільки спрямоване на отримання прибутку. У зв'язку з цим управителем може бути як фізична, так і юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ст. 1033 ЦК України).

Управитель має особисто виконувати покладені на нього обов'яз­ки з управління майном. Але у деяких випадках, чітко визначених законом, йому дозволяється передати свої повноваження іншій особі (замісникові) (ст. 1041 ЦК України).

Предметомдоговору управління майном є ті майнові блага, що переходять в управління і з приводу яких у суб'єктів виникають ци­вільні права та обов'язки.

До складу предметів управління майном належать підприємства як єдині майнові комплекси, окремі об'єкти, що належать до не­рухомого майна, цінні папери, майнові права та інше майно. Само­стійним предметом управління майном не можуть бути грошові ко­шти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошо­вими коштами прямо встановлено законом (ст. 1030 ЦК України).

Однією з основних вимог щодо предмета управління майном є не­обхідність його відокремлення від іншого майна установника управління і від майна управителя. З цією метою майно, передане в упра­вління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі і що­до нього має вестися окремий облік (ст. 1030 ЦК України).

У ЦК України детально зазначені істотні умови договору управ­ління майном, тобто такі умови, щодо яких сторони обов'язково мають досягнути згоди, інакше договір вважатиметься неукладеним. Істотними умовами цього договору є:

1) перелік майна, що передається в управління. Договір управ­ління майном буде вважатися неукладеним, якщо сторони не домо­вляться про предмет договору;

2) розмір і форма плати за управління майном. Договір управлін­ня майном є сплатним, і вказана умова характерна для сплатних договорів.

У ЦК України передбачено, що у разі, якщо сторони не визначи­ли строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років (ст. 1036 ЦК України).