11.3. Поняття, суб’єкти, об’єкти права комунальної власності % Інформація

Комунальна власність – це власність адміністративно-територіальних одиниць.

Суб’єкти: територіальні громади села, селища, міста, які безпосередньо або через утворенні ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Об’єкти: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, банки, страхові товариства, пенсійні фонди, частка у майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, кошти, отримані від їх відчуження (Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Підстави виникнення права комунальної власності

Комунальна власність створюється за рахунок державного майна, переда­ного у власність територіальній громаді, майна, створеного комунальними під­приємствами, податкових платежів та за іншими підставами, не забороненими законом. Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комуналь­ної власності" від 3 березня 1998 р. визначені правові засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об'єктів права комунальної влас­ності у державну власність. У ньому, зокрема, визначено: об'єкти передачі; по­рядок прийняття рішень про передачу; умови передачі; оформлення передачі. За­коном встановлено, що передача об'єктів здійснюється безоплатно і оформляється відповідним актом приймання-передачі, який водночас засвідчує момент переходу права власності від одного власника до іншого. За умов, перед­бачених ЦК України право комунальної власності може виникнути на без­хазяйне майно, на знахідку, на бездоглядну худобу.

11.4. Поняття права спільної власності. Право спільної часткової і спільної сумісної власності. % Інформація

Під правом спільної власності слід розуміти право власності двох або декількох осіб на той самий об’єкт (ч.1 ст.355 ЦК У). Учасники спільної власності іменуються співвласниками. Об’єктом права спільної власності може бути індивідуально-визначена річ чи сукупність речей. Вони можуть бути подільними чи неподільними.

Особливістю суб’єктного складу правовідносин спільної власності є множинність її учасників. У зв’язку з цим правовідносини виникають не тільки між власником і не власником, але і між співвласниками.

Ч.2 ст.355 ЦК У розрізняє два види спільної власності: спільну власність двох або більше співвласників з визначенням часток кожного з них у праві власності – спільна часткова власність і спільна сумісна власність – власність двох або більше співвласників без визначення часток у праві власності.

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава або територіальні громади. Інститут права спільної часткової власності може бути застосований до будь-яких економічних форм власності, що існують в Україні.

Спільна часткова власність може виникнути в силу будь-яких підстав, що допускаються законом:

1. Спільне створення двома або більше фізичними особами, непов’язаними сімейними відносинами, спільної речі або її переробка, або спільне створення спільної речі або її переробка фізичними або юридичними особами (ст.331, ст.332 ЦК У).

2. Одержання плодів від спільної речі або доходів від спільного майна, якщо ці плоди або доходи не розділені між учасниками спільної часткової власності (ст.359 ЦК У).

3. Спільне присвоєння декількома особами загальнодоступних дарів природи (збір ягід, лов риби та інше – ст.333 ЦК У).

4. Придбання за договором купівлі-продажу, міни, дарування, договору довічного утримання декількома особами неподільної речі.

5. Договір подружжя (колишнього подружжя) про визначення розміру часток в спільній сумісній власності або рішення суду про визначення розміру часток неподільної речі, що належить подружжю (колишньому подружжю) на право спільної сумісної власності.

6. Подружжя можуть у шлюбному договорі передбачити що належне кожному з них роздільне майно або частина цього роздільного майна буде належати їм на праві спільної часткової власності.

7. Відчуження власником якої-небудь речі, частки в праві власності на цю річ.

8. Спадкування за законом або за заповітом двома або декількома особами за умови прийняття спадщини цими особами і якщо успадковане майно не розділене між спадкоємцями.

Ч.3 ст.368 ЦК У і ч.1 ст.60 СК передбачено, що спільною сумісною власністю є майно, придбане подружжям під час шлюбу, якщо інше не передбачено законом або шлюбним договором. Спільною сумісною власністю є майно, придбане в результаті спільної праці членів сім’ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними (ч.4 ст.368 ЦК У). Право спільної сумісної власності виникають також на майно осіб, що ведуть фермерське господарство, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними (ст.16 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство”). На праві спільної сумісної власності може також належати членам сім’ї приватизована квартира (будинок)відповідно до письмової угоди всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають в даній квартирі (будинку).