28.4. Установчі договори % Інформація

Спільна діяльність суб’єктів може спрямовуватись на створення нового самостійного суб’єкта права – юридичної особи. Особливість і специфіка установчого договору полягають в тому, що він не тільки регулює взаємовідносини за спільною діяльністю, а й визначає правовий статус юридичної особи, є складовою частиною установчих документів. Установчі договори є дво- та багатосторонні та консенсуальні. Закон України “Про господарські товариства” передбачає два основні різновиди установчих договорів: ті, що діють водночас зі статутом юридичної особи (акціонерні товариства, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю), та ті, які є єдиним установчим документом ( повне і командитне товариство ).

Зміст установчих договоріввстановлюється відповідними законами та сторонами. Так ЗУ “Про господарські товариства” встановлює, що установчі документи мають містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір, порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, порядок внесення змін до установчих документів, порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Укладаючи установчий договір сторони закріплюють свою волю на створення юридичної особи певного виду. Це становить предмет договору. Зобов’язання учасників установчого договору складаються з виконання необхідних дій, спрямованих на передачу майна юридичній особі, яка створюється, здійснення організаційних заходів щодо її державної реєстрації та подальшу участь у діяльності юридичної особи. В договорі може міститися зобов’язання учасників не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію.

Установчий договір набуває чинності з моменту його підписання. З цього моменту між сторонами виникають відносини зі створення юридичної особи та діяльності в її межах, тобто зобов’язання за спільною діяльністю.

Установчий договір (і створена ним юридична особа) припиняє свою дію після закінчення строку, на який він укладався, або після досягнення мети, поставленої при її створенні, за рішенням вищого органу юридичної особи про припинення її діяльності, на підставі рішення суду та з інших питань.

? Питання для самоперевірки

1. Дайте загальну характеристику зобов’язань за спільною діяльністю.

2. Якими нормативними актами регулюються зобов’язання за спільною діяльністю ?

3. Охарактеризуйте договір простого товариства.

4. Які права і обов’язки учасників договору простого товариства ?

5. Що належить до спільного майна учасників договору простого товариства ?

6. Яку відповідальність несуть учасники за невиконання обов’язків в договорі простого товариства ?

7. Охарактеризуйте установчі договори.

29. Зобов’язання із заподіяння шкоди

& Прочитайте

Л – 1-2, 49, 85-86, 88, 92, 117, 121, 131-134, 138, 175-176

29.1. Поняття й елементи зобов’язання із заподіяння шкоди % Інформація

Однією з підстав виникнення зобов’язань згідно із ст. 1166 ЦК У є заподіяння шкоди іншій особі. Цей вид зобов’язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов’язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди називають деліктними. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов’язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних відносин.

Деліктне зобов’язання– це зобов’язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну, чи майну організації, зобов’язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.

Структурні елементи :

1. Суб’єкти– будь-які учасники цивільних правовідносин.Кредитор– це особа, якій заподіяно шкоду (потерпілий). Ним може бути будь-який громадянин України (дієздатний, недієздатний, неповнолітній, малолітній, іноземець та особа без громадянства); організація, незалежно від того чи користується вона правами юридичної особи, чи ні.Боржник– це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. У деяких випадках боржником виступає не заподіювач шкоди, а особа, винна, за поведінку заподіювача (ст.1197 ЦК У). Громадянин виступає як боржник за умови, що він є деліктоздатним, тобто здатним відповідати за свої дії. Деліктоздатність настає з 14 років. Організація вважається деліктоздатною за умови, що вона користується правами юридичної особи. Боржником може бути також держава, територіальна громада.

2. Об’єкт– відшкодування, яке боржник зобов’язаний надати потерпілому. Воно полягає у поновленні майнової сфери потерпілого в натурі або в повному відшкодуванні заподіяних збитків. При ушкодженні здоров’я та заподіяння смерті відшкодування здійснюється у формі грошової компенсації або інших витрат.

3. Зміст – право кредитора та обов’язок боржника. Обов’язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких майнова сфера була б поповнена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право кредитора – одержати таке відшкодування.