6.3. Захист особистих немайнових прав % Інформація

Право на захист особистих немайнових прав – це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

1. вимагати не порушення цих прав;

2. вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;

3. вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.

Для захисту особистих немайнових прав можна застосовувати:

І. Загальні способи захисту прав: відшкодування майнової та моральної шкоди.

ІІ. Спеціальні способи:

• поновлення порушеного особистого немайнового права (ст.276 ЦК У);

• спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту (ст.277 ЦК У);

• заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст.278 ЦК У).

? Питання для самоперевірки

1. Дайте поняття об’єктів цивільних прав.

2. Які види об’єктів цивільних прав ?

3. Яка класифікація речей ?

4. Що таке майно ?

5. Охарактеризуйте підприємство як єдиний майновий комплекс.

6. Визначте поняття грошей і цінних паперів як об’єктів цивільних прав.

7. Дії, послуги, результати інтелектуальної творчої діяльності, інформація, особисті немайнові блага як об’єкти цивільних прав.

8. Що таке особисті немайнові права ?

9. Які ознаки особистих немайнових прав 7

10. Охарактеризуйте особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

11. Дайте характеристику особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

12. Якими способами можна захистити особисті немайнові права ?

7. Пістави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Правочини.

& Прочитайте

Л – 1-2, 5, 106, 121, 123-125, 131-133, 141, 158

7.1. Поняття підстав виникнення цивільних правовідносин % Інформація

Підставою виникнення, змін і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти. Юридичними фактами є:

• життєві обставини, що належать до сфери природи (народження і смерть особи, перебіг часу);

• обставини, що належать до соціальної сфери життя (дії і вчинки людей, адміністративні акти, рішення суду);

Юридичні факти– це конкретні життєві обставини з якими норми цивільного законодавства пов’язують настання правових наслідків і перш за все виникнення, зміна і припинення цивільних правовідносин.

Юридичні факти, їх класифікація. Події. Дії.

Різноманітні юридичні факти залежно від притаманних їм ознак підлягають відповідній класифікації.

І. За критерієм волі всі юридич­ні факти залежно від вольового чи не вольового характеру юридич­ного факту поділяються на дії та події.

Під діями розуміють обставини, що виникають за волею люди­ни, тобто вольові акти (наприклад, укладення цивільного догово­ру, прийняття спадщини, прийняття акта органу державної вла­ди), з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. На відміну від дії, подія є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі люди­ни (наприклад, стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть та ін.). Так, смерть фізичної особи може породити правові наслідки у вигляді правовідносин спадщини, а така подія, як заги­бель корабля під час бурі, є юридичним фактом, що породжує пра­во страхувальника отримати страхове відшкодування від страхо­вика. Однак не у всіх випадках події можуть виникати без участі вольової дії особи.

ІІ. Залежно від наявності вольового моменту у виникненні подій во­ни поділяються на абсолютні та відносні. Абсолютними подіями є явища, що виникають і розвиваються без участі вольових дій учасни­ків цивільних відносин, наприклад, стихійне лихо (повінь, земле­трус, снігові замети, бурі та ін.). На відміну від абсолютних, відносні події виникають за волею людей, але в подальшому розвиваються не­залежно від їх волевиявлення. Наприклад, пожежа, що знищила житловий будинок, може виникнути не тільки від удару блискавки, а й внаслідок вольових дій його мешканців (підпал, дії, що порушу­вали правила протипожежної безпеки, та ін.).

Наближені до відносних подій такі юридичні факти, як строки. Строки – це відрізки часу, що мають свій початок, встановлену тривалість перебігу і закінчення. В одних випадках настання або закінчення строку автоматично породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов’язки, в інших – настання або закінчення строку спричинює цивільно-правові наслідки у сукупності з певною поведінкою суб’єктів.

У свою чергу, всі дії в науці цивільного права поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірними є дії, що відповідають вимогам цивільного законодавства, тобто прямо передбачені зако­ном або такі, що не суперечать йому, і відображають правомірну з точки зору закону поведінку учасників цивільних відносин.

Правомірні дії поділяються на: юридичні акти, угоди (правочини), адміністративні акти, судові рішення.

Юридичними актами є правомірні дії, спрямовані на досягнення певного цивільно-правового результату, що породжують правові на­слідки лише у випадку, коли вони були вчинені з наміром викликати їх. Правочини — вольові дії особи, спрямовані на набуття, зміну або при­пинення цивільних прав та обов'язків. Адміністративні акти (акти державних органів та органів місцевого самоврядування; наприклад, видача ордеру на жиле приміщення, житлово-експлуатаційну організацію укласти з особою, яка отримала ордер, договір найму жилого приміщення). Судові рішення – встановлюють цивільні права та обов’язки (визнання права власності).

Під неправомірними діями розу­міють дії суб'єктів цивільних відносин, які суперечать актам ци­вільного законодавства та моральним засадам суспільства. До не­правомірних дій слід віднести: завдання шкоди (делікти); дії, вчи­нені в порушення договірних зобов'язань; зловживання правом, безпідставне збагачення та ін. Неправомірними є також дії, що су­перечать нормам інших галузей права (наприклад, кримінального або адміністративного).

ІІІ. Залежно від характеру наслідків юридичні факти поділяються деякими авторами на:

правостворюючі, з якими закон пов'язує виникнення цивіль­них правовідносин;

провозмінюючі, з якими закон пов'язує зміну існуючих ци­вільних правовідносин (наприклад, зміна сторін у правовідношенні);

правоприпиняючі, з якими закон пов'язує припинення існую­чих цивільних правовідносин (наприклад, смерть фізичної особи, лік­відація юридичної особи, домовленість сторін, знищення речі, про­щення боргу, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін.);

правоперешкоджаючі, що перешкоджають виникненню, зміні та припиненню правовідносин, наприклад, визнання фізичної особи судом недієздатною веде до неможливості вчинення нею правочинів, оскільки останні від її імені та в її інтересах вчиняє опікун (ст. 41 ЦК України);

правовідновлюючі, поява яких веде до відновлення існував­ших раніше правовідносин (наприклад, поява фізичної особи, яка була оголошена судом померлою). Остання має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, за винятка­ми, встановленими законом (ст. 48 ЦК України).