12.2. Загальна характеристика речових прав на чуже майно, їх види % Інформація

Речові права на чуже майно – це самостійні речові права, які надають уповноваженій за ними особі право обмеженого користування певною річчю або їх сукупністю для визначеної мети та у певних межах. Для прав на чуже майно характерні такі ознаки:

1. абсолютний характер;

2. реалізація принципу слідування;

3. реалізація принципу переваги, який надається суб’єкту речового права перевагу перед суб’єктами зобов’язального права реалізувати своє право;

4. перехід права власності на майно до іншої особи не є підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно.

12.2. Загальна характеристика речових прав на чуже майно, їх види % Інформація

Речові права на чуже майно – це самостійні речові права, які надають уповноваженій за ними особі право обмеженого користування певною річчю або їх сукупністю для визначеної мети та у певних межах. Для прав на чуже майно характерні такі ознаки:

5. абсолютний характер;

6. реалізація принципу слідування;

7. реалізація принципу переваги, який надається суб’єкту речового права перевагу перед суб’єктами зобов’язального права реалізувати своє право;

8. перехід права власності на майно до іншої особи не є підставою для припинення речових прав інших уповноважених осіб на це майно.

			Види речових прав на чуже майно
		Право володіння – це таке володіння, яке виникає на підставі договору, або на іншій підставі, передбаченій законом (ст.398 ЦК У). Суб’єкт – будь-яка особа як юридична так і фізична. Об’єкт – будь-яка річ, над якою встановлене фактичне володіння.
		Право користування (сервітут) – це право обмеженого користування чужими речами (майном), встановлене в інтересі певної особи. Право користування чужим майном може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ст.401 ЦК У).
		Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що виникає на підставі договору між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою як користувач (ч.1 ст.407 ЦК У).
		Право забудови земельної ділянки (суперфіцій) – це право користування чужою земельною ділянкою для забудови (ст.413 ЦК У). Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.
		Інші речові права на чуже майно, які можуть бути встановлені законом.

✍ Виконайте