Правочини, які здійснюються з дозволу органу опіки та піклування

Опікун і піклувальники діють під контролем органів опіки і піклування. Тому ч. 1 ст. 71 ЦК передбачає, що опікун не має права без дозволу органа опіки і піклування відмовлятися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, що підлягають нотаріальному посвід­ченню і (або) державної реєстрації, у тому чис­лі договори про чи поділ, обмін житлового бу­динку, квартири; укладати договори стосовно іншого цінного майна. Піклувальник має право давати згоду на здійснення зазначених право­чинів тільки при наявності дозволу органу опіки і піклування (ч. 2 ст. 71 ЦК).

Опіка над майном

Опіка встановлюється не тільки над особи­стістю недієздатних і малолітніх фізичних осіб, а й у випадках, передбачених законом, опіка встановлюється над майном. Так, згідно з ч. 1 ст. 74 ЦК, якщо в особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном вста­новлюється органами опіки і піклування за міс­цем перебування майна. Ст. 74 ЦК передбачає також можливість встановлення опіки над майном і в інших, передбачених законом випад­ках. Ці випадки передбачені в ст. 44 ЦК. Згід­но зі ст. 44 ЦК опіка призначається над май­ном особи, визнаною безвісно відсутньою, і над майном фізичної особи, місце перебування якої невідомо. Опікун, що здійснює опіку над майном особи, стосовно якої встановлено опіку або пік­лування, здійснює управління цим майном в інтересах підопічного. Він зобов'язаний пік­луватися про збереження цього майна, може здійснювати за рахунок цього майна витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного. Ряд правочинів із цим майном він у відповідно­сті до ст. 71 ЦК може здійснювати тільки з дозволу органів опіки і піклування, а правочини з майном підопічного, передбачені ч. 1 ст. 68 ЦК, він узагалі не може здійснювати, тобто він не може здійснювати правочини з цим майном стосовно себе і свого чоловіка (дружини), а та­кож стосовно своїх близьких родичів.

Звільнення опікуна та піклувальника

Опікуни і піклувальники призначаються тільки за наявності їхньої згоди, вираженої в письмовій заяві, тобто обов'язки опікуна і пік­лувальника виконуються добровільно. Тому про­довження опіки (піклування) проти волі опікуна чи піклувальника є недоцільним. Ч. 1 ст. 75 ЦК передбачає, що орган опіки і піклування за за­явою особи звільняє його від повноважень опі­куна чи піклувальника. Така заява опікуна піклувальника має бути розглянута протягом одного місяця. У п. 5.1 Правил опіки і піклування передбачено, що опікуни і піклувальники за їхнім проханням можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки і піклування за місцем проживання підопічного визнає, що таке прохання викликане поважною причиною. Згідно з ч. 1 ст. 75 ЦК до винесення рішення про звільнення особи від повнова­жень опікуна чи піклувальника, чи до закінчен­ня місячного терміну, якщо заява не розгляну­та, особа залишається опікуном або піклуваль­ником.

Частина 2 ст. 75 ЦК передбачає, що орган опіки і піклування може звільнити піклуваль­ника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлене піклування. Рішення органів опіки і піклування про відмову в заяві, про звіль­нення від обов'язків опікуна чи піклувальника у відповідності до ст. 55 і 124 Конституції України, може бути оскаржене безпосередньо в суді.

Частина 3 ст. 75 ЦК передбачає, що суд, за заявою органів опіки і піклування, може звіль­нити особу від повноважень опікуна або піклу­вальника у випадку невиконання цією особою його обов'язків, а також у випадку поміщен­ня підопічного до навчального закладу, закла­ду охорони здоров'я або закладу органа соціального захисту.