3.5. Межі здійснення цивільних прав % Інформація

Вимоги до здійснення цивільного права такі (ст.13 ЦК У):

1. Його здійснення має відбуватися в межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Цивільне законодавство встановлює заборону завдавати шкоди іншим особам, довкіллю, культурній спадщині, конкурентам, суспільству тощо і визначає наслідки недотримання цієї вимоги.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, завдати шкоди довкіллю, культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися «моральних засад суспільства» - народних звичаїв, положень релігії що домінує у суспільстві, офіційної ідеології суспільства, відображеної у Конституції України.

5. Не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція, стосується певної групи цивільних відносин, що складається у сфері підприємницької діяльності.

3.6. Виконання цивільних обов’язків % Інформація

Цивільний обов’язок – це адресована зобов’язаній особі вимога певної поведінки, що відповідає умовам договору, закону, іншим нормам цивільного права. Він може бути також визначений як міра належної поведінки зобов’язаної особи. На підставі ч. 2 ст. 14 особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї, що ґрунтується на таких засадах цивільного права, як неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, свобода договору, свобода підприємництва, справедливість, добросовісність та розумність.

Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальності, які встановлені договором або актами цивільного законодавства. Засоби заохочення – у вигляді позитивних стимулів (надбавка до суми платежу за дострокове виконання роботи); засоби відповідальності – засоби «негативного впливу» (штраф, порука або застава).

Згідно із ч. 4 ст. 14 ЦК У підставами звільнення від виконання цивільних обов’язків слугують умови договору і акти цивільного законодавства.

3.7. Порядок і способи захисту цивільних прав. Самозахист. % Інформація

Захист– це передбачений нормами права можливий вплив на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права. Для особи право захисту полягає у можливості використання в межах, визначених законом засобів самозахисту, а також у можливості звернення до відповідного державного, громадського органу або уповноваженої особи за захистом свого цивільного права чи інтересу. Будь яка заінтересована особа має право порядку, встановленому законом, звернутися до суду за охороною свого права і захистити його відповідним способом, передбаченим законом, який встановлює, зокрема такі способи захисту цивільних прав (ст. 16 ЦК У):

• Визнання цих прав;

• Визнання правочину не дійсним;

• Відновлення становища, що існувало до порушення права;

• Припинення дій, які порушують право;

• Примусове виконання обов’язку в натурі;

• Компенсація моральної шкоди;

• Зміна правовідношення;

• Припинення правовідношення;

• Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Для самозахисту, як способу захисту цивільних прав, характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права. Самозахист цивільних прав – це здійснення уповноваженою особою не заборонених законом дій фактичного порядку, спрямованих на охорону його особистих або майнових інтересів. Формами самозахисту є:

1. необхідна оборона;

2. завдання шкоди у стані крайньої необхідності;

3. притримання майна кредитором.