30. 5. Оформлення права на спадщину % Інформація

Право на спадщину має бути оформлене в порядку, встановлено­му законом. У першу чергу це залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої об­становки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття. Якщо до складу спадщини входить нерухоме май­но, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Таке свідоцтво є правовстановлюючим документом, і на його основі здійснюється державна ре­єстрація нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з мо­менту державної реєстрації цього майна (ст. 1299 ЦК України).

30. 6. Спадковий договір % Інформація

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набу­вач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно від­чужувача.

Відчужувачем за даним договором можуть бути три категорії осіб: подружжя, один із подружжя, інша особа; набувачем — дві: фізична та юридична особи. Якщо набувачем є юридична особа, то виконання дій, обумовлених спадковим договором, очевидно, має бути здійснено його працівниками.

Предмет договору – майно, яке переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача (індивідуально-визначені речі, речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно).

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Спадковий договір може бути розірваний судом за згодою сторін. В односторонньому порядку розірвання договору можливе за рішен­ням суду — на вимогу відчужувача, у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача — у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦК України).

✍ Виконайте

Практичне завдання

Практичне ознайомлення із законодавством про спадкування. Розгляд конкретних прикладів з нотаріальної та судової практики. Вирішення завдань.

? Питання для самоперевірки

1. Що таке спадкування ?

2. Як визначається місце відкриття спадщини ?

3. Хто може бути спадкодавцем і спадкоємцями ?

4. Які особи усуваються від права на спадкування ?

5. Поняття та форми заповіту.

6. Хто має право на обов’язкову частку в спадщині ?

7. Охарактеризуйте право заповідача зробити в заповіті особливі розпорядження.

8. Що таке таємниця заповіту ?

9. Назвіть коло спадкоємців за законом.

10. Як визначається розмір частки в спадщині спадкоємців за законом ?

11. Який строк для прийняття спадщини ?

12. Як оформити право на спадщину ?

13. Що таке спадковий договір ?

2. Сімейне право

& Прочитайте

Л – 1-4, 79, 90-91, 97, 128-129, 153, 156, 177

2.1. Поняття, предмет, принципи і система сімейного права. % Інформація

Сімейне право складає підгалузь цивіль­ного права, хоча в системі цивільного права воно характери­зується певною уособленістю, яка обумовлюється особливо­стями відносин, які регулюються нормами сімейного права, та своєрідністю засобів їх правового регулювання.

Предмет сімейного права складають особисті немайнові та майнові відносини, які випливають із шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім'ю для виховання та з інших підстав, які не забо­ронені законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства і базуються на рівності та майновій само­стійності їх учасників.

Метод сімейного права — це сукупність засобів, прийомів, спо­собів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на вольо­ву поведінку учасників сімейних відносин.

Основними чинниками, які обумовлюють сутність методу сімейного права, є:

1) юридична рівність учасників сімейних відносин;

2) самостійний майновий статус їх учасників;

3) диспозитивний характер сімейно-правових норм;

4) специфіка розгляду конфліктів у сімейній сфері.

Основними засадами (принципами) су­часного сімейного права є:

• державна охорона сім'ї, материнства, батьківства;

• рівність учасників сімейних відносин;

• недопустимість державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя;

• пріоритет сімейного виховання;

• регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками;

• пріоритет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї.