Зміст права власності

Зміст права власності складається з трьох правомочностей власника:

• права володіння;

• права користування;

• права розпорядження.

Право володіння– це юридична можливість фактичного впливу на річ. Право володіння є тільки законним, бо ґрунтується на правовій підставі.

Право користування – це юридична можливість видобування власником споживчі властивості речі. Воно здійснюється шляхом вчинення фактичних дій (проживання в будинку); шляхом вчинення юридичних дій (надання речі в оренду і одержання від такої діяльності прибутків).

Право розпорядження – це юридична можливість власника визначити фактичну і юридичну долю речі. Визначення фактичної долі полягає в зміні її фізичної сутності, аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ (власник може подарувати або продати річ іншій особі).

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Форми власності в Україні

Форми власності в Україні

Право власності українського народу суб’єкт:Український народ; об’єкти: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континент-тального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи дер-жавної влади та органи місцевого самоврядуван-ня в межах, вста-новлених Конститицією України.

Право приватної власності суб’єкти:фізичні та юридичні особи; об’єкти:будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відпо-відно до закону не можуть їм нале-жати. Склад, кіль-кість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмежена.

Право державної власності суб’єкт: держава; об’єкти: кошти дер-жавної скарбниці, майно, яке закріп-лене за юридичними особами, створеними державою. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відпо-відно органи дер-жавної влади

Право комунальної власності суб’єкти:територіальні грома-ди села, селища, міс-та. об’єкти: майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній гро-маді. Свої повно-важення власника територіальна громада здійснює або безпосередньо, або опосередковано через утворені нею органи місцевого самоврядування.

Підстави набуття і припинення права власності

Відповідно до ст. 328 ЦК У право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Усі підстави виникнення права власності можна поділити на:

І. Первісні – при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ.

а) виготовлення або створення нової речі (виробництво) (ст.331 ЦК У) – тут з’являється нова річ, яка раніше не існувала, тому право власності на неї виникає з моменту її створення. Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

б) переробка речі (специфікація) (ст.332 ЦК У) – це використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває права власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

в) привласнення загальнодоступних дарів природи (ст.333). Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі, тощо є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю, або загального дозволу власника земельної ділянки.

г) безхазяйна річ (ст.335) – це річ, яка не має власника або власник якої не відомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Після спливу одного року з дня взяття на облік цієї речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана судом у комунальну власність.

д) знахідка (ст.337 ЦК У). Особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, є невідомою або невідоме місце її перебування, особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана заявити про знахідку міліції або відповідному органу місцевого самоврядування.

Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органу місцевого самоврядування якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі і якщо власник або інша особа яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, міліції або органу місцевого самоврядування.

Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула права власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов’язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі, тощо), а також має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до 20 % вартості речі.

е) бездоглядна домашня тварина (ст.340 ЦК У). Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов’язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов’язана протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні (особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, міліція, орган місцевого самоврядування). У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

є) скарб (ст.343 ЦК У) – це закопані у землю чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. У разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до 20 % від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органові або органові місцевого самоврядування.

ж) набувальна давність (ст.344 ЦК У). Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

ІІ. Похідні способи – усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність і спадкування, приватизація державного і комунального майна.

Право власності припиняється у разі (ст.346 ЦК У):

• відчуження власником свого майна;

• відмови власника від права власності;

• припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

• знищення майна;

• викупу пам’яток історії та культури;

• викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю;

• викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

• звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

• реквізиції;

• конфіскації.